Справа № 463/2293/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.
Провадження № 22-ц/783/4245/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Провадження № 22-ц/783/4832/17
Категорія:19
07 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої судді - Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Юзефович Ю.І.,
з участю апелянта - ОСОБА_2, представника апелянта - ОСОБА_3, представника позивача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року та ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Балацька Вікторія Костянтинівна про визнання недійсним договору дарування квартири, -
В травні 2016 року позивач ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Балацька Вікторія Костянтинівна про визнання недійсним договору дарування квартири.
Крім того, позивач ОСОБА_5 в порядку забезпечення позову просила суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити відчужувати дане майно до вирішення спору по суті.
Заяву про забезпечення позову мотивує тим, що за час спільного проживання у шлюбі із відповідачем ОСОБА_6, ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу, позивачу стало відомо, що відповідно до договору дарування квартири від 13 серпня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Балацькою В.К., зареєстрованого в реєстрі за № 3765, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_8, ОСОБА_9 прийняли у дар квартиру АДРЕСА_1. Враховуючи той факт, що вищезазначене майно є предметом спору та може бути відчужене третім особа, що в свою чергу, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, просить заяву задоволити.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року заяву ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено. В забезпечення позовних вимог ОСОБА_5 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,4 кв.м., та заборонено вчиняти будь-які дії щодо реалізації (продажу) цієї квартири до вирішення спору по суті.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року та ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року, представник відповідача ОСОБА_3 оскаржив такі в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувані ухвали постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підлягають скасуванню.
Зазначає, що постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої інстанції не з»ясував ряд обставин, зокрема те, що на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, відповідачі до яких пред»явлено позов померли, а апелянт ОСОБА_2, їх онука та єдиний спадкоємець за заповітом.
Окрім того, зазначає, що позивачем і в позовній заяві, і в заяві про забезпечення позову на підтвердження обставин справи наведені неправдиві доводи та докази.
Також, суддею, на час відкриття провадження у справі порушено вимоги ч. 3 ст. 122 ЦПК України, оскільки суд не звернувся до органу реєстрації за інформацією про місце проживання чи перебування відповідачів.
Суд не пересвідчився в наявності спору між сторонами, не з»ясував дані про особу відповідачів та не взяв до уваги інтереси іншої особи, права якої були порушені, а саме права апелянта, до участі у справі на той час вона залучена не була.
Звертає увагу й на те, що суд не розглянув питання про забезпечення позовної вимоги заставою, достатньою для того щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову як це передбачено вимогами ч. 4 ст. 153 ЦПК України. На думку апелянта, позивач та її колишній чоловік ОСОБА_10 зловживають своїми процесуальними правами, мають на меті позбавити апелянта успадкованого майна, використовуючи ухвалу про забезпечення позову як судове рішення, що підтверджує їх право користування, розпорядження та володіння спірною квартирою. І саме з тих міркувань вона просила суд першої інстанції скасувати ухвалу про забезпечення позову.
Просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року та ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних ухвал в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов"язків має право на справедливий судовий розгляд.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Частина третя вказаної статті передбачає, що заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Аналогічні норми містились і у редакції ЦПК України, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз»яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяв про забезпечення позову, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Встановлено, що у Личаківський районний суд м. Львова звернулась із позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Балацька Вікторія Костянтинівна про визнання недійсним договору дарування квартири. В подальшому за клопотанням позивача відповідачі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 були замінені на відповідача ОСОБА_2.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,4 кв.м., та заборонено вчиняти будь-які дії щодо реалізації (продажу) цієї квартири до вирішення спору по суті.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суду такі висновки суду першої інстанції вважає вірними, оскільки встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, який в судовому порядку не вирішено по суті, предметом спору є квартира АДРЕСА_1 і позивачем обґрунтовано наведено припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення прав та законних інтересів позивача. Вид забезпечення позову, запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову, відповідає заявленим позовним вимогам і є співмірним з такими.
Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявила клопотання про скасування ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року про забезпечення позову, оскільки відповідач ОСОБА_6 чинить перешкоди у користуванні майном, яке є предметом даного спору. З приводу даних подій відповідач зверталась у правоохоронні органи. Зазначила, що використання позивачем та відповідачем ОСОБА_6 ухвали про забезпечення позову як відповідного судового рішення свідчить про зловживання ними своїми процесуальними правами, а тому просить скасувати ухвалу суду від 18 травня 2016 року про забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст.154 ЦПК України в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року заяву ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено. В забезпечення позовних вимог ОСОБА_5 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,4 кв.м., та заборонено вчиняти будь-які дії щодо реалізації (продажу) цієї квартири до вирішення спору по суті.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Оскільки обставини що зумовили застосування заходів забезпечення позову не відпали, розгляд справи по суті не завершено, майно, що є предметом розгляду даного спору надалі може бути відчужене третім особам, що в свою чергу, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд першої інстанції у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовив.
Відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, дійшов вірного висновку про безпідставність заявленого клопотання і правомірно відмовив в задоволенні такого.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів. Доказів на спростування висновків суду першої інстанції не надано і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 п.1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за наслідками розгляду скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Оскаржувані ухвали постановлені судом на підставі наявних у справі доказів з додержанням вимог закону.
Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.
З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року відсутні.
Керуючись ст. ст. 259 ч. 6, 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2016 року та 25 квітня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 березня 2018 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.