Справа № 450/3441/17 Провадження № 2/450/729/18
/заочне/
"09" лютого 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Мельничук І. І.
при секретарі Лаба С. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на його користь не виплачену заробітну плату за період з січня 2009 року по квітень 2013 року в сумі 29826,83 грн., а також середню зарплату за період затримки розрахунку за період у розмірі 55363,2 грн. та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Свої вимоги мотивує тим, що з 01.04.2007 року вона прийнята на посаду розподілювача робіт 3 розряду цеху арматурного виробництва у ТзОВ «Львівські автобусні заводи». 01.04.2011 року була переведена на відокремлений структурний підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» розподілювач робіт 4 розряду. 17.04.2013 року звільнена з роботи за угодою сторін у відповідності до п.1 ст.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. За час її роботи на підприємстві відповідач постійно порушував норми чинного трудового законодавства. Так, вчасно не нараховувалась і не виплачувалась у повному обсязі заробітна плата за період з січня 2009 року по 1 квітень 2013 року, тому на момент звільнення її заборговано кошти у розмірі 29826,83 грн. Ця належна їй заробітна плата не була нарахована і не була виплачена і при її звільненні, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду. Крім цього, вважає, що їй повинно бути виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з звільненні у розмірі 55363,2 грн. Просить позов задоволити.
14.12.2017 року провадження у справі відкрито.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала на адресу суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Згідно ст. 280 ЦПК України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.04.2007 року прийнята на посаду розподілювача робіт 3 розряду цеху арматурного виробництва у ТзОВ «Львівські автобусні заводи». 01.04.2011 року була переведена на відокремлений структурний підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» розподілювач робіт 4 розряду. 17.04.2013 року була звільнена згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. На ТзОВ «Львівські автобусні заводи» працювала розподілювача робіт 3 та 4 розряду з погодинною тарифною ставкою 5,68 грн. та 6,32 грн. відповідно грн. Денна зарплата складала 5,68 грн.*8 = 45,44 за період 01.04.2007 року по та з 03.03.2011 року 6,32 грн.*8=50,56 грн. за один робочий день. З часу прийняття та до дня звільнення перебував із відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки.
Судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_1 не виплачено заборгованість по заробітній платі за період з січня 2010 року по квітень 2013 року у розмірі 29826,83 грн., що вбачається із поданого розрахунку, який ніким не заперечується.
Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, не подав заперечень на позов та доказів на його спростування.
Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.
Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.
Згідно з ст. 2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи згідно Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати затвердженою постановою КМУ від 08 лютого 1995 р.№ 100 (ч.2 п.2). Період розрахунку-останні два повних робочих місяці, тобто лютий-березень 2013 року.
Середньомісячна заробітна плата складає: 1011,2 грн. (лютий 2013 року) + 1011,2 грн. (березень 2013 року): 20 робочих днів (червень 2013 року)+20 робочих днів (липень 2013 року)=50,56 грн. (п.8 порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100).
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що компенсація середнього заробітку за період затримки розрахунку з позивачем ТзОВ «Львівські автобусні заводи» становить 55363,2 грн., виходячи з середньоденної заробітної плати нарахованої згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100, в сумі 50,56 грн. х 1095 робочі дні. Вказаний розрахунок береться судом до уваги, оскільки такий обґрунтований і ніким не заперечується.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідне роз'яснення надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.
За наведених обставин, суд вважає, що позов підставний та підлягає задоволенню та до стягнення підлягає 29826,83 грн. заборгованості по заробітній платі та 55363,2 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1762,00 гривень.
Керуючись ст.12,13,80,89,258,259, 263-265,268,280- 282 ЦПК України ,суд,-
позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (ЄДРПОУ 33894928, місцезнаходження - м. Київ, бульвар Лепсе, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з січня 2009 року по квітень 2013 року в розмірі 29826,83 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 83 копійки) гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55363,2 (п'ятдесят п'ять тисяч триста шістдесят три гривні 20 копійок) гривень, що разом становить 85190,03 (вісімдесят п'ять тисяч сто дев'яносто гривень 03 копійки) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (ЄДРПОУ 33894928, місцезнаходження - м. Київ, бульвар Лепсе, 6) 1762,00 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення суду в межах стягнення суми заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяІ. І. Мельничук