Справа № 454/2587/17 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.
Провадження № 33/783/1556/17 Доповідач: Урдюк Т. М.
07 березня 2018 року Апеляційний суд Львівської області в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, його захисника - адвоката Стадник Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 02 листопада 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення вигляді 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 320 грн. 00 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 30.09.2017 року о 23 год. 45 хв. в порушення вимог п.2.9а Правил дорожнього руху України, керував автомобілем НОМЕР_1, на автодорозі сполученням Червоноград-Ковель 155 км.-400, в стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 02 листопада 2017 року скасувати та прийняти постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що оскаржувана постанова судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена всупереч норм матеріального та процесуального права.
Як зазначає особа, яка подала апеляційну скаргу, жодних викликів до суду йому не надходило, він не знав про день та час розгляду справи, відтак не міг надати будь-яких пояснень з приводу вказаного адміністративного правопорушення.
На його переконання, сам огляд на виявлення алкогольного сп'яніння працівниками поліції проведений з порушенням вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
ОСОБА_2 також зазначає, що суддя першої інстанції в постанові не вказав жодного доводу, на підставі якого обрав адміністративне правопорушення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, не врахував особу порушника, його майновий стан та обставини, що пом'якшують покарання.
ЗаслухавшиОСОБА_2 та його адвоката на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
З огляду на те, що судове засідання, на якому було прийнято оскаржуване рішення 02 листопада 2017 року, проводилося у відсутності ОСОБА_2, такий отримав копію постанови 13 листопада 2017 року, відтак строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав свої апеляційні вимоги, заперечив свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та зазначив, що не був згідний із результатом проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу, однак працівники поліції не запропонували йому пройти огляд у медичному закладі.
Поряд з тим, незважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених суддею районного суду доказів.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 01 жовтня 2017 року серії БР№079192 (а.с.2), 30 вересня 2017 року о 23 год. 45 хв. на автодорозі Жовква-Червоноград-Ковель 155 км+400 м водій ОСОБА_2 керував автомобілем «SsangYong Actyon», н.з. НОМЕР_2, в стані алкогольного сп'яніння. Перевірка на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводилась із застосуванням приладу «Драгер» ARJL0257, результат якого 1,71‰. Даний протокол складався в присутності двох свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та правопорушника, про що не заперечив у судовому засіданні й сам ОСОБА_2
Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4) та квитанцією приладу «Драгер 6820» (а.с.1), огляд ОСОБА_2 проводився за допомогою приладу «Драгер» ARJL0257, у зв'язку з виявленням запаху алкоголю з порожнини рота, нестійкої ходи та тремтіння рук. Проведений огляд показав позитивний результат 1,71‰.
Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.5,6), такі 30.09.2017 року близько о 23 год. 50 хв. на автодорозі Жовква-Червоноград 155 км. були зупинені працівниками поліції для того, щоб бути свідками при проходженні ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу «Драгер», на місці зупинки транспортного засобу. Результат огляду показав 1,71‰.
Наведені докази є логічними, послідовними та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення працівниками поліції вимог КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, які б вплинули на обсяг винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відтак доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Наявним в матеріалах справи актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4) спростовуються твердження ОСОБА_2 про відсутність такого.
Щодо покликань ОСОБА_2в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв'язку із розглядом справи у його відсутності, то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені його права поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення участі останнього в апеляційному розгляді.
Обираючи ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП та в межах безальтернативної санкції ч.1 ст.130 КУпАП призначив таке, яке за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд,
поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 02 листопада 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Львівської області Т.М.Урдюк