Єдиний унікальний номер 448/1643/17
Провадження № 2-а/448/141/17
Іменем України
18.12.2017 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.
при секретарі Шегинській Л.М.
за участю представника позивача Хом'яка Є.Л.,
відповідача ОСОБА_2
та перекладача Вершиніни М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська справу за адміністративним позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Сенегалу ОСОБА_2 про примусове видворення та затримання особи з метою ідентифікації забезпечення примусового видворення,
Начальник Мостиського прикордонного загону Говорущак І. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що громадянин Сенегалу ОСОБА_2 13.12.2017 року спільно із двома іншими іноземцями незаконно перетнув державний кордон України з Республікою Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України в напрямку 442 прикордонного знаку на ділянці відділу прикордонної служби «Мігово», що на території Старосамбірського району Львівської області, та 15.12.2017 року о 10:50 год. під час проведення прикордонно-представницької зустрічі з представниками ПВ РП в рамках угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію був переданий представникам прикордонної служби України. Постановою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 18.12.2017 року відповідача ОСОБА_2 за вищевказане діяння визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Зазначає, що за результатами фільтраційних заходів не встановлено, що відповідач потрапив на територію України законно. В своєму поясненні відповідач вказував, що з метою покращення умов життя та працевлаштування мав намір незаконно потрапити на територію ЄС. Однак, знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав незаконний спосіб досягнення своєї мети, усвідомлюючи, що при цьому він неодноразово буде грубо порушувати та ігнорувати законодавство України на своєму шляху.
Зазначає, що підставами вважати, що відповідач ОСОБА_2 і в подальшому буде ухилятися від самостійного виїзду за межі України і спробує повторно незаконно перетнути ДКУ є: відсутність можливості самостійного повернення на Батьківщину у зв'язку із відсутністю документів на право перетину державного кордону та нестачею коштів для легального повернення на територію Сенегалу, зокрема, на придбання квитків, оплати інших пов'язаних з цим послуг; невиконання рішення компетентного органу про примусове повернення; відсутність законних підстав, які дають право перебувати на території України; відсутність на території України родинних зв'язків, відкритий намір потрапити в країни Західної Європи незаконним шляхом.
З огляду на вищенаведене, просить суд примусово видворити відповідача ОСОБА_2 за межі території України та затримати такого з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення.
В судовому засіданні представник позивача Хом'як Є.Л. підтримав позовні вимоги, покликався на обставини, зазначені в позовній заяві. Просив суд примусово видворити громадянина Сенегалу ОСОБА_2 за межі території України, а також затримати такого з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що у зв'язку з тяжким матеріальним становищем та з метою покращення умов життя та працевлаштування вирішив потрапити в країни Євросоюзу. З цією ж метою прибув в Україну, а в подальшому незаконно потрапив на територію РП, де був затриманий польськими прикордонниками та переданий представникам прикордонної служби України. Пояснив, що не бажає повертатись на батьківщину, оскільки там відсутні належні умови для проживання та працевлаштування. Просив не видворяти його за межі території України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що громадянин Сенегалу ОСОБА_2 - відповідач у справі, потрапив на територію України законним шляхом.
В подальшому, відповідач ОСОБА_2 13.12.2017 року спільно із двома іншими іноземцями незаконно перетнув державний кордон України з Республікою Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України в напрямку 442 прикордонного знаку на ділянці відділу прикордонної служби «Мігово», що на території Старосамбірського району Львівської області, та 15.12.2017 року о 10:50 год. під час проведення прикордонно-представницької зустрічі з представниками ПВ РП в рамках угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію був переданий представникам прикордонної служби України.
Вищевказане підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 15.12.2017р. та протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 15.12.2017р.
Постановою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 18.12.2017 року відповідача ОСОБА_2 за вищевказане діяння визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 гривень.
16.12.2017року начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Мостиського прикордонного загону Хом'яком Є.Л. прийнято рішення про примусове повернення відповідача - ОСОБА_2 за межі території України, яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 18.12.2017р.
Із пояснень відповідача ОСОБА_2, наданих ним у судовому засіданні, відомо, що вищевказане рішення останнім не виконано, оскільки у нього відсутні кошти та документи, на підставі яких такий міг би у законному порядку перетнути державний кордон України.
Представлені позивачем докази та пояснення відповідача ОСОБА_2 свідчать про те, що реалізуючи свої права та свободи, останній міг у встановленому порядку іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Проте, знаючи про можливість легального в'їзду до Європейський країн, відповідач незаконно перетнув державний кордон, у зв'язку із чим порушив чинне законодавство України та завдав шкоди національним інтересам держави.
У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.7 ст.5 КАС України іноземці, особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Порядок примусового видворення іноземців та осіб без громадянства встановлений ст.30 вищевказаного закону. Разом з цим, зазначений порядок примусового видворення застосовується у випадку, передбаченому ч.3 ст.29 вказаного закону, а саме іноземці та особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема те, що позивачем доведено суду факт незаконного перебування відповідача - громадянина Сенегалу ОСОБА_2 на території України, а також те, що відповідачем порушено вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, такий намагався виїхати з території України незаконно, у відповідача ОСОБА_2 відсутні документи, які б надавали йому право перебувати на території України, а також кошти і документи для перетину державного кордону в офіційному порядку та повернення на батьківщину, до міграційної служби із заявою про набуття статусу біженця відповідач не звертався, беручи до уваги наявність рішення компетентного органу про примусове повернення відповідача, суд визнає переконливими твердження позивача про існування обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ОСОБА_2 ухилятиметься від виконання рішення про повернення до країни походження.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що існують підстави для примусового видворення відповідача ОСОБА_2 за межі території України.
З урахуванням встановлених обставин у справі, аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв'язку та наслідків застосування дає обґрунтовані правові підстави для задоволення даного позову в цій частині.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Відносно відповідача ОСОБА_2 обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та унеможливлюють примусове видворення за межі території України, не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача ОСОБА_2 поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Щодо позовних вимог в частині затримання відповідача ОСОБА_2 з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення, то з даного приводу слід зазначити таке.
Згідно із п.1 ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для затримання відповідача - громадянина Сенегалу ОСОБА_2 з поміщенням такого до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 371 КАС України дане рішення в частині примусового видворення, як вважає суд, слід звернути до негайного виконання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12, 241, 244, 246, 257, 288, 289, 371 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України - задовольнити.
Примусово видворити громадянина Республіки Сенегал ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - за межі території України.
Затримати громадянина Сенегалу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення його ідентифікації та примусового видворення за межі території України, та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, визначений ч.11 ст.289 КАС України.
Рішення звернути до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Ю.В.Кічак
Рішення набрало законної сили: «___»___________ 20 р.
Суддя Ю.В.Кічак