Справа № 448/1527/17 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В.
Провадження № 33/783/86/18 Доповідач: Урдюк Т. М.
06 березня 2018 року Апеляційний суд Львівської області в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, його адвоката Паславського С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 320 (триста двадцять) гривень судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 11 листопада 2017 року о 07 год. 28 хв. керував автомобілем марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійкі вимова та хода), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння категорично відмовився, чим своїми діями порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що суддя першої інстанції не врахував характеру вчиненого правопорушення, даних про його особу та всіх обставин справи, всебічно та повно не дослідив докази, якими обґрунтовувались підстави притягнення його до адміністративної відповідальності.
Як зазначає ОСОБА_2, 11 листопада 2017 року він не був водієм транспортного засобу марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1, і не вчиняв дій, які порушували б Правил дорожнього руху.
На його переконання, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями і не може вважатися належним та допустимим доказом, а відтак, на його переконання, такий слід повернути відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Також ОСОБА_2 зазначає, що суддя першої інстанції допустив процесуальні порушення при розгляді даної справи, оскільки судове засідання, на яке він не зміг прибути у зв'язку з хворобою, відбулося без його участі.
Як зазначає особа, яка подала апеляційну скаргу, при обранні адміністративного стягнення суд не врахував тих обставин, що він позитивно характеризується за місцем свого проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності.
Окрім цього, ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження з огляду на те, що під час розгляду справи він не був присутнім у зв'язку із лікуванням та проходженням медичних обстежень, а оскаржувану постанову за місцем свого проживання отримав лише 04.01.2018 року.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 та його адвоката на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
Оскільки у судовому засіданні, на якому було прийнято оскаржуване судове рішення, ОСОБА_2 не був присутнім, а копію постанови судді Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року він отримав лише 04 січня 2018 року, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свої апеляційні вимоги та зазначив, що 11 листопада 2017 року приблизно о 07 год. 28 хв. він не керував транспортним засобом «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1, та двигун такого був заглушений, а він сидів на місці водія, оскільки вживав з компанією алкогольні напої та очікували таксі.
Окрім цього звернув увагу, що дійсно вони були випивші, однак автомобілем не керували.
З працівниками поліції ОСОБА_2 раніше не був знайомий та в неприязних відносинах з такими не перебував.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що спочатку за кермом автомобіля «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1, був він. Заїхавши на заправку біля ресторану «Панська гора» та вирішивши справи, вони почали вживати горілку. Після чого під'їхали до них працівники поліції та почали запитувати, чому у них не включені фари. Коли приїхали працівники поліції, вони всією компанією були в автомобілі, за кермом якого сидів ОСОБА_2, однак двигун автомобіля був заглушений та такий не здійснював рух.
Аналогічні за змістом показання надала свідок ОСОБА_5
Апеляційний суд оцінює критично зазначені показання правопорушника й свідків та такі розцінюються як спосіб уникнення відповідальності ОСОБА_2 за вчинене правопорушення.
На переконання апеляційного суду, заперечення факту керування у стані алкогольного сп'яніння спростовується наявними в матеріалах справи доказами, яким суддя районного суду надав належну оцінку.
Зокрема, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11 листопада 2017 року серії БР№228252 (а.с.1), 11 листопада 2017 року на автодорозі Західний обхід м.Львова 12км+600м водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Lexus LX470», номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей, поведінка не відповідає дійсності), від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 у встановленому законом порядку, чим своїми діями порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Даний протокол складався у присутності ОСОБА_2, від підпису якого останній відмовився, про що у ньому була зроблена відповідна відмітка.
Що ж стосується покликань ОСОБА_2 на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону, то суд вважає такі доводи надуманими, поза як він містить всі необхідні відомості, визначені ст.256 КУпАП, для визнання такого доказу допустимим, в той час як підстав для повернення матеріалів справи на доопрацювання, апеляційний суд не вбачає.
Викладені в протоколі обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є читабельними, зазначені у ньому дані, зокрема стосовно особи-правопорушника та свідків, є достовірними, а допущені описки в правописі не є підставою для скерування протоколу на дооформлення чи закриття провадження у справі.
Дії працівників поліції щодо складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення останній не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, як в суді першої інстанції, так й під час апеляційного розгляду судом не встановлено.
Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.2, 3), водій автомобіля «Lexus LX470», номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 11 листопада 2017 року близько 08 год. 06 хв. в їх присутності від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння на місці зупинки і в медичному закладі відмовився.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11 листопада 2017 року серії БР №436284 (а.с.6), підставою зупинки транспортного засобу «Lexus LX470», номерний знак НОМЕР_1, стало порушення його водієм вимог п.19.1а та п.2.1а ПДР України. Зокрема, 11 листопада 2017 року о 07 год. 28 хв. водій автомобіля «Lexus LX470», номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 на Західному обході міста Львова 12 км+600м в умовах недостатньої видимості, керуючи транспортним засобом, не увімкнув фари ближнього світла, також не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Дана обставина також стверджується відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, долученим до матеріалів справи на технічному носію інформації. Відеозапис розпочинається з того, що працівник поліції підійшов до автомобіля «Lexus LX470», номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_2, із запитанням, чому останній не увімкнув фари ближнього світла, керуючи вказаним транспортним засобом в умовах недостатньої видимості. ОСОБА_2, не заперечуючи факту керування транспортним засобом, оспорював необхідність увімкнення фар ближнього світла у вказану пору дня. Після того, як працівники поліції попросили надати усі необхідні документи на автомобіль та документи, що посвідчують особу водія, а також запропонували такому пройти огляд на стан сп'яніння, останній почав заперечувати факт керування транспортним засобом та відмовився від проходження огляду.
Таким чином, наведеними доказами, які за своїм змістом є логічними та послідовими, підтверджується факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом «Lexus LX470», номерний знак НОМЕР_1, 11 листопада 2017 року о 07 год. 28 хв., який від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що утворює собою самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені докази у справі є належними, допустимими та достатніми, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя районного суду всебічно, повно та об'єктивно дослідив та з'ясував усі обставини справи,та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Щодо тверджень ОСОБА_2 про розгляд справи у суді першої інстанції у його відсутності, то, на переконання апеляційного суду, дана обставина не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Окрім цього, ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що й сам він не заперечує, письмових клопотань про відкладення судового засідання із обґрунтуванням причини неявки у встановленому законом порядку до суду не подавав, відтак порушень його прав не вбачається.
Обираючи ОСОБА_2адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, урахував дані про особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, та в межах безальтернативної санкції ч.1 ст.130 КУпАП призначив таке, яке за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд,
поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Львівської області Т.М.Урдюк