Справа № 443/43/18 Провадження № 2/443/474/18
05 лютого 2018 року Жидачівський районний суд Львівської області
в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,
за участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтуванні своїх позовних вимог покликається на те, що шлюб між ним та відповідачкою було зареєстровано 09 жовтня 1998 року у виконавчому комітеті Бережницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, актовий запис №15. Від спільного подружнього життя з відповідачкою у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Подружнє життя з відповідачкою не склалося, оскільки у них різні погляди на спільне сімейне життя та на шлюб. Між ними постійно виникали сварки, непорозуміння з приводу різних побутових проблем, що призвело до втрати поваги один до одного, взаєморозуміння та фактичного розпаду сім'ї. Вони припинили шлюбні відносини, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим. Спору стосовно проживання дитини та поділу спільного майна немає. Просить розірвати шлюб, оскільки, такий носить формальний характер.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, наполягав на розірванні шлюбу.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнала, просила задоволити.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, суд на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України вирішив справу на підставі наявних в ній даних і доказів.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.ч.2,4 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 цього Кодексу позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2017 року, виданого Жидачівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, позивач з відповідачкою перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки встановлено, що розлад у сім'ї є стійким, сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, подружніх стосунків не підтримують. Неявка сторін в судове засідання свідчить про байдуже ставлення сторін до долі шлюбу та втрату останніми почуттів любові і поваги один до одного. Визнання відповідачкою позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відтак, є всі підстави вважати, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідача.
Наявність спору щодо місця проживання дитини чи поділу набутого у шлюбі майна між сторонами на час розгляду даної справи судом не встановлено.
Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, сплачених позивачем при зверненні з заявою до суду.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд
позов задоволити повністю. Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 09 жовтня 1998 року виконавчим комітетом Бережницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, актовий запис № 15, розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити набуте у шлюбі прізвище «ОСОБА_2».
Неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити на виховання матері ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
СУДДЯ І.І. Ціпивко