Справа № 452/307/18
Іменем України
"02" березня 2018 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
при секретарі Топорович В.В.,
із участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Воле-Баранецької сільської ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно. Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла його тітка ОСОБА_3; після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на земельні ділянки площею 0,83га та 0,48га загальною площею 1,31га, призначених для особистого селянського господарства та розташованих у с. Верхівці Самбірського району Львівської області, а також на земельну частку (пай) розміром 0,81 умовних кадастрових гектарів у с. Верхівці Самбірського району. Так як при житті ОСОБА_3 не склала заповіту, то спадкування її майна здійснюється за законом відповідно до черговості спадкоємців. Позивач є єдиним спадкоємцем майна тітки ОСОБА_3 по закону четвертої черги і, будучи спадкоємцем, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, йому було відмовлено через те, що позивачу необхідно встановити факт проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, відтак позивач просить у судовому порядку встановити факт проживання із спадкодавцем та визнати за ним право власності на спадкове майно.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав зіславшись на викладені у ньому обставини, просив задовольнити повністю.
Представник відповідача Воле-Баранецької сільської ради Самбірського району Львівської області на виклик в суд не з'явився, подав заяву про визнання позову, справу просив розглядати у відсутності представника сільської ради. Тому суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності на підставі наявних даних про права та взаємовідносини сторін у заочному провадженні, проти чого не заперечив позивач.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом установлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 15.12.1998 року державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_3 при житті мала право земельну частку (пай) розміром 0,81 в умовних кадастрових гектарах у с. Верхівці Самбірського району Львівської області.
Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 24.05.2003 року Самбірською районною державною адміністрацією, ОСОБА_3 на праві власності належали земельні ділянки площею 0,83га та 0,48га, загальною площею 1,31га, що призначені для особистого селянського господарства і розташовані у с. Верхівці Самбірського району Львівської області.
У відповідності до довідки №198, виданої виконавчим комітетом Воле-Баранецької сільської ради Самбірського району Львівської області 26.01.2018 року, ОСОБА_3 була зареєстрована у АДРЕСА_1 та останні десять років проживала однією сім'єю із ОСОБА_1 в м. Трускавці по вул. АДРЕСА_2
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Тому, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що необхідно встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю впродовж десяти років до дня смерті спадкодавця.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3
Із приводу спадкування позивач звертався до нотаріальної контори, однак йому було відмовлено в оформленні права власності на спадкове майно через необхідність встановлення факту проживання із спадкодавцем до дня смерті не менше п'яти років.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 1264 ЦК України ОСОБА_1 являється спадкоємцем за законом четвертої черги майна ОСОБА_3 і, як ствердив позивач, інших спадкоємців та жодного спору про спадкове майно немає.
Ураховуючи вище наведені норми законів у сукупності з поясненнями позивача та дослідженими матеріалами справи, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_1 є підставний та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 280, 315 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований у АДРЕСА_3 ІПН-НОМЕР_3, проживав із ОСОБА_3, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року у АДРЕСА_4 однією сім'єю впродовж десяти років до часу відкриття спадщини.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 0,83га та 0,48га, загальною площею 1,31га із цільовим призначенням «для особистого селянського господарства» та розташованих у с. Верхівці Самбірського району Львівської області, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого Самбірською районною державною адміністрацією 24.05.2003 року на підставі розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації №248 від 23.05.2003р. належали ОСОБА_3, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 0,81 в умовних кадастрових гектарах, розташовану в с. Верхівці Самбірського району Львівської області згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_4, виданого Самбірською державною нотаріальною конторою 15.12.1998 року, - у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача протягом цього ж строку.
Суддя