Провадження № 2а/760/1345/17
В справі № 760/4829/17
18 грудня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря- Гаєвської С.В.
представника відповідача- Дорожинської А.Д.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу та моральної шкоди, суд
Позивач у березні 2017 року звернувся до суду з позовом і просив визнати неправомірним та скасувати пункт 8 Протоколу №8 від 27.01.2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, та зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму на момент виплати у відповідності до ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». Зобов'язати відповідача провести і виплатити індексацію передбаченої законом суми по одноразовій грошовій допомозі починаючи з 23.12.2016 року і до моменту виплати, стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Посилається в позові на те, що 21.12.1992 року військово-лікарською комісією Міністерства оборони України був визнаний непридатним до військової служби. 31.08.2014 року він отримав інвалідність 2 групи вперше .
23.10.2016 року звернувся в Новоград-Волинський військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови КМУ від 28.05.2008 року № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Пунктом 8 протоколу № 8 від 27.01.2017 року комісії Міністерства оборони України йому було відмовлено в призначенні та виплаті цієї допомоги, оскільки інвалідність йому була встановлена до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу, а тому він не має права на отримання цієї допомоги.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» одноразова допомога виплачується у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.
Крім того, відповідач послався на ст.16-3 даного Закону, згідно з якою якщо особа має право на отримання одноразової грошової допомоги та грошової допомоги чи компенсаційної виплати, встановленими іншими нормативними актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» одноразова допомога підлягає індексації.
Через незаконну відмову виплатити одноразову грошову допомогу позивач переніс стреси та душевні страждання і як наслідок стан здоров'я погіршився, позивач вимушений купувати ліки. Моральну шкоду оцінює в 50000 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, оскільки ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в редакції від 03 листопада 2006 року набула чинності з 01 січня 2007 року.
Виходячи з того, що позивач звільнений з військової служби в 1993 році, а інвалідність йому встановлена до 01 січня 2007 року, на позивача розповсюджується дія ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, у відповідності до якої йому мала бути проведена виплата страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців на підставі п.п.б п.6 Постанови КМ України від 19.08.1992 року № 488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум».
Просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09 квітня 1993 р. №86 звільнений в запас за пунктом «б» ст. 60 за станом здоров'я.
31.08.2004 року позивачу була встановлена 2 група інвалідності в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК № 041578.
Пунктом 8 протоколу № 8 від 27.01.2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті цієї допомоги, оскільки звільнення позивача та інвалідність йому була встановлена до набуття чинності Закону України « Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, передбачено що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.б п.6 Постанови КМ України від 19.08.1992 року № 488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум», національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми: у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори, і деяких інших осіб», було внесено зміни до до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», набув чинності 01.01.2007 р.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п.4 ч.2 ст.16 даного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Відповідно до абз. 5 пп. 4 п. 2 Порядку № 499 грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як встановлено вище, позивачу встановлена 2 група інвалідності 31.08.2004 року в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 09.09.2016 року, в період 1996-2016 року страхова компанія не проводила виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства оборони України.
Відповідно до ч.7 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Відповідно до ч.8 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року № 328-V (яким ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладена в новій редакції з 01.01.2007 р.), опублікований в офіційних виданнях: офіційний вісник України від 04.12.2006 р. № 47, стор. 23, стаття 3115, код акту 37953/2006; Урядовий кур'єр від 06.12.2006 р. № 230; відомості Верховної Ради України від 22.12.2006 р., № 51, стор. 1598, стаття 519; Голос України від 27.12.2006 р. № 246.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року завершена виплата страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. №488 (ЗП України, 1992 р., N 10, ст. 242; 1995 р., №6, ст. 146; Офіційний вісник України, 2003 р., №37, ст. 1981; 2006 р., №22, ст. 1609, №48, ст. 3200), а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 14, ст. 532).
Постанова Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", набрала чинності з 04.06.2008 р., опублікована в офіційних виданнях: Урядовий кур'єр від 04.06.2008 р. № 101; Офіційний вісник України від 09.06.2008 р., 2008, № 39, стор. 17, стаття 1298, код акту 43192/2008.
Таким чином, держава виконала свої зобов'язання щодо доведення до відома населення, у встановленому законом порядку, законів та інших нормативно-правових актів, що визначають права та обов'язки громадян, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 57 Конституції України.
Виплата страхових сум за страховими випадками була припинена 04.06.2008 р.
Разом з тим, із заявою про виплату грошової допомоги (виплата страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року) позивач звернувся у 2016 році, тобто після того як були припинені відповідні виплати згідно набранням чинностіПостанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року.
Позивач в період до 2016 року не вчинив жодних дій для реалізації свого права на отримання виплати страхових сум за страховим випадком, що стався до 1 січня 2007 року.
Таким чином, не отримання позивачем одноразової грошової допомоги відповідно до приписів ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній з 1 січня 2007 року, відбулося внаслідок несвоєчасного без наявності поважних причин звернення позивача із заявою про отримання допомоги, а тому втратив право її отримання.
Стаття 1166 ЦК України регулює позадоговірні (деліктні) відносини і на правовідносини, пов'язані з проходженням військової служби, не поширюється, оскільки регулюються спеціальним законом, а саме: Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Норми ст. 17 даного Закону встановлюють судовий порядок розгляду справ про захист прав осіб, визначених ним, передбачаючи серед іншого можливість відшкодування моральної шкоди.
Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та п.З постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.
Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 23, 1166, 1167 ЦК Цкраїни, ст.ст. ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу та моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Кушнір С.І.