73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"12" червня 2007 р. Справа № 13/224-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління капітального будівництва Херсонської обласної адміністрації
до
відповідача-1 -Чаплинської районної державної адміністрації,
відповідача-2 -Чаплинського районного відділу земельних ресурсів,
за участю:
3-іх осіб на стороні відповідачів без самостійних вимог:
3-ї особи-1 -ОСОБА_1,
3-ї особи-2 -ОСОБА_2,
3-ї особи-3 -ОСОБА_3,
представників:
позивача -Степанова О.Є. (представника за дорученням),
відповідача-1 -не з'явився,
відповідача-2 -не з'явився,
3-ї особи-1 -ОСОБА_4 (адвоката),
3-ї особи-2 -ОСОБА_4 (адвоката),
3-ї особи-3 -ОСОБА_4 (адвоката), ОСОБА_3.,
про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3,
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
За змістом статті 2 вказаного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно до визначення наданого у пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку що за юридичною природою даний спір має публічно-правовий характер та на нього поширюється просторова сфера дії Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, враховуючи суб'єктний склад оспорюваних правовідносин та нормативно-правовий припис пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, за яким до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України, даний спір підвідомчий господарським судам України.
За змістом позовної заяви позовні вимоги ґрунтуються на факті нечинності спірних державних актів на землю з тих підстав, що рішенням господарського суду Херсонської області у справі НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року було визнано нечинним розпорядження Чаплинської районної державної адміністрації НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року та НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані оспорювані у даній справі державні акти на землю.
Відповідачами зазначені вимоги визнаються в повному обсязі з посиланням на результати розгляду справи НОМЕР_6.
Ухвалою суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 року порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 12 червня. При цьому відповідачів зобов'язано явкою в судове засідання, проте вони своїх представників не направили, надіславши клопотання про розгляд справи без їх участі. У зв'язку з викладеним розгляд справи проведено без участі пре6дставників відповідачів.
Під час судового розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із оскарженням в апеляційному порядку названого вище судового рішення. Дане клопотання судом відхилено, оскільки результати розгляду названої справи не можуть вплинути на результати розгляду даної справи.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що предметом спору є безпосередньо Державні акти на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які видані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі розпоряджень Чаплинської районної державної адміністрації НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року та НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В подальшому постановою господарського суду Херсонської області у справі НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року визнано нечинним названі розпорядження Чаплинської районної державної адміністрації НОМЕР_4 та НОМЕР_5.
За змістом частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом серед іншого визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Поряд з цим за частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено правило про можливість захисту порушених прав шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно до положень статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» органи місцевого самоврядування та державні органи, до яких відносяться і державні адміністрації, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, приймають (виносять) акти, які поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальної дії (ненормативного характеру).
Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Нормативний акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
В даному випадку позивач, оспорюючи Державні акти на землю вважає їх актами індивідуальної дії, що породжують певні земельні відносини.
Проте, згідно до статті 126 Земельного кодексу України державний акт на землю є лише документом, що посвідчує право на землю, а не встановлює це право, у зв'язку з чим державний акт на землю не є актом індивідуальної дії в розумінні вищевикладеного, а тому він не потребує окремого скасування, в тому числі в порядку, що встановлено для актів індивідуальної дії.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги той факт, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3,40 грн державного мита підлягає віднесенню на нього.
На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 94, 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата підпису постанови -16 червня 2007 року
Суддя М.К. Закурін