№ 336/1506/15-к
пр. 1кп/336/36/2018
7 березня 2018 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі, є громадянином України, одруженим, має середню освіту, працює водієм у ТОВ «Альянс-Авто», проживає в АДРЕСА_1 , судимостей не має,
про вчинення злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, -
7 грудня 2014 року приблизно о 21-00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у компанії своїх знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля центрального входу магазину «Сім'я», який розташований за адресою: місто Запоріжжя, бульвар Вітчизняний, будинок № 15-А, де вони разом вживали алкогольні напої, під час чого у ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник конфлікт з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які перебували неподалік, з правої сторони від входу в магазин «Сім'я».
Під час виниклого конфлікту із потерпілим ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , діючи на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, прослідував до власного автомобіля «ВАЗ 2108», в кузові сірого кольору, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що був припаркований біля сходів до центрального входу магазину «Сім'я», відкрив двері водія та із салону автомобіля дістав два ножі, один з яких передав ОСОБА_8 , а інший - залишив собі, після чого, реалізовуючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень, утримуючи ніж у правій руці, діючи умисно, протиправно, наніс наявним у нього ножем ОСОБА_10 два удари в область лівого стегна, один удар в область лівої сідниці та один удар в область грудної клітки, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження:
- рану №2 в сідничній ділянці ліворуч з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини і м'язи; рану № 4 на передній поверхні на 4 см вниз і праворуч від рани № 3 та з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини і м'язи; рану № 5 в проекції 3-4-ребер по лопатковій лінії праворуч з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, які у живих осіб, зазвичай кваліфікуються як окремо так і в сукупності не менш як легкі тілесні ушкодження;
- рану №1 на передній поверхні в верхній третині лівого стегна; рану №3 на задній поверхні в верхній третині лівого стегна з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м'язів і фасції лівого стегна та лівої стегнової артерії, з крововиливом в м'які тканини, які є проявом травми у вигляді одиночного колото-різаного наскрізного поранення лівого стегна з пошкодженням лівої стегнової артерії, що ускладнилось розвитком масивної крововтрати, яка підтверджується крововиливами під ендокардом, нерівномірним недокрів'ям внутрішніх органів, множинними крововиливами під легеневою плеврою, рідким станом крові в порожнинах серця і великих судин, та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, в наслідок чого ОСОБА_10 помер на місці.
Обвинувачений свою провину у викладеному вище визнав частково та пояснив, що увечері 7 грудня 2014 року, близько 21-00 години, він разом зі своїми приятелями ОСОБА_13 та ОСОБА_14 приїхали на автомобілі обвинуваченого до гуртожитку по АДРЕСА_2 , там вони зайшли до магазину «Сім'я», де купили по пляшці пива, яке стали розпивати навпроти входу. Неподалік, з правого боку, стояла компанія незнайомих молодих хлопців, 5-6 чоловік, серед яких був і ОСОБА_15 . Гридчин підійшов до них та запитав, як попасти до гуртожитка, нащо у відповідь від ОСОБА_15 почув нецензурну лайку. Реут зробив ОСОБА_15 зауваження, але той без пояснень наніс йому удар кулаком в обличчя. Реут впав. Хлопці із компанії ОСОБА_15 кинулися з кулаками на обвинуваченого та його приятелів. Один хлопець побіг на ОСОБА_16 , а інші - на ОСОБА_13 , який почав відбігати на середину проїжджої частини, до трамвайної колії. Обвинувачений стояв поряд зі своїм автомобілем та зумів відштовхнути нападника, після чого обійшов автомобіль, відчинив водійські двері та дістав із салону два ножі, маючи на меті продемонструвати їх нападникам, щоб вони розбіглися та не наробили дурниць. Хлопець, що нападав на ОСОБА_16 , підійнявся та, побачивши ножі, побіг до своїх приятелів, на середину дороги. Обвинувачений з ножами теж попрямував туди та передав один ніж ОСОБА_13 , після чого вони намагались словами заспокоїти нападників, демонструючи їм ножі. На це компанія молодиків побігла від них подалі, за кіоск. Обвинувачений пішов до свого автомобіля. Реут зліва від входу в магазин й досі боровся з ОСОБА_15 , який сидів на ньому зверху та бив його. ОСОБА_16 намагався заспокоїти та зупинити ОСОБА_15 словами. В цей час до них підбіг ОСОБА_13 та скинув ОСОБА_15 з ОСОБА_14 . Обвинувачений розвернувся та почав відходити, але, коли зробив пару кроків, почув позаду гуркіт. Розвернувшись, ОСОБА_16 побачив, що ОСОБА_15 біжить на нього та, намагаючись нанести удар, підійняв праву руку. Захищаючись, ОСОБА_6 своєю лівою рукою заблокував удар, ОСОБА_15 , а потім, також захищаючись, оскільки нападник не намагався зупинитись та продовжував бити правою рукою по голові обвинуваченого, останній наніс ножем в правій руці один за одним три удари в ліву ногу ОСОБА_15 , які прийшлися в різні місця, бо ОСОБА_15 вже розвертався боком. Отримавши поранення, ОСОБА_15 відійшов назад до магазину та впав спиною на східці ганку. Після цього ОСОБА_6 зі своїми приятелями залишили місце події на автомобілі обвинуваченого. Ножі того ж вечора ОСОБА_16 викинув у сміттєві баки, оскільки злякався вчиненого. Заявлений потерпілою позов щодо стягнення матеріальної шкоди обвинувачений просив вирішити на розсуд суду, а спричинену їй моральну шкоду взагалі не визнав.
Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена.
Так, відповідно до складеного 8 грудня 2014 року слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_17 протоколу того ж дня у період з 2-01 год. по 3-43 год. був проведений огляд місця події, яким виявилася ділянка місцевості, яка розташована перед фасадною частиною магазину «Сім'я» по бул. Вітчизняному, 15-А в м. Запоріжжі, де були виявлені сліди речовини бурого кольору. Також, з місця події були вилучені недопалки цигарок, порожні пластикові стакани, змиви нашарування речовини бурого кольору, порожні пляшки з-під пива, упаковані у паперові конверти та картонні коробки /т. 2, а.с. 61-82/.
Крім того, відповідно до складеного 8 грудня 2014 року слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_17 протоколу того ж дня у період з 00-30 год. по 1-58 год. був проведений огляд трупа ОСОБА_10 , 1987 р.н., виявленого в автомобілі швидкої допомоги, розташованому в 15-ти метрах від магазину «Сім'я» по бул. Вітчизняному, 15-А в м. Запоріжжі, на проїзній частині у бік вул. Карпенка-Карого. При цьому, труп був оглянутий слідчим за участю судово-медичного експерта, в процесі огляду на тілі ОСОБА_10 були виявлені тілесні ушкодження з рясними виділеннями крові /т. 2, а.с. 83-93/.
Згідно складеного 18 грудня 2014 року старшим слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_18 протоколу було проведено пред'явлення ОСОБА_19 особи для впізнання по фотознімкам. В ході проведення зазначеної слідчої дії ОСОБА_19 впізнала на одному із пред'явлених фотознімків ОСОБА_6 , як особу, яка 7 грудня 2014 року біля гуртожитку по АДРЕСА_2 при спілкування цікавилася дівчиною на ім'я ОСОБА_20 /т. 2, а.с. 117-119/.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що раніше вона обвинуваченого не знала. 8 грудня 2014 року вранці їй до ОСОБА_21 зателефонувала сестра та повідомила, що її сина ОСОБА_22 було вбито. Увечері того ж дня потерпіла приїхала до Запоріжжя, але сестра їй розповіла, що її син вже у морзі. Зі слів приятелів її сина ОСОБА_23 - ОСОБА_24 та ОСОБА_25 - 7 грудня 2014 року вони разом пили пиво, коли до них підійшла компанія молодиків з ножами, які відігнали їх, а ОСОБА_15 вдарили ножем.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 4621 від 08.12.2014 року ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від гострої крововтрати через одиночне колото-різане наскрізне поранення лівого стегна з пошкодженням лівої стегнової артерії /т. 2, а.с. 94/.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 суду пояснив, що близько трьох років назад, в 2014 році він зустрівся увечері зі своїми приятелями ОСОБА_26 та ОСОБА_27 біля магазину «Сім'я». Там вони пили пиво. В цей час до них підійшов ОСОБА_6 , якого свідок раніше не знав, та спитався, чи не з гуртожитку вони, нащо ОСОБА_15 сказав, чи вони схожі на тих, хто з гуртожитку. На це ОСОБА_6 зробив йому зауваження, що він так з ним розмовляє. В цей час підбіг приятель ОСОБА_6 . Реут та також зробив зауваження ОСОБА_15 з приводу нетактовної його відповіді, нащо ОСОБА_15 вдарив його кулаком в обличчя та між ОСОБА_14 та ОСОБА_23 зав'язалась бійка. В цей час ОСОБА_6 підбіг до автомобіля, що стояв неподалік від магазину, та із салону дістав два ножі, один з яких передав ОСОБА_13 , а з іншим ножем побіг до ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Сокола та ОСОБА_28 , розмахуючи ножем, відігнав подалі, за кіоск, а ОСОБА_6 забіг за автомобіль, прямуючи у бік ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які продовжували битися на землі. Згодом до них побіг і ОСОБА_13 . Свідку через кіоск не було всього видно, але згодом, секунд через десять, він з ОСОБА_29 вийшли та підбігли до ОСОБА_15 , який в цей час вже лежав на землі, а ОСОБА_6 з приятелями побігли до автомобіля та поїхали геть. ОСОБА_23 був у крові, з раною на нозі вище коліна. Йому викликали «швидку», але того вечора він помер.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що близько 20-00 години у грудні 2014 року він зустрівся зі своїми приятелями ОСОБА_15 та ОСОБА_30 на бул. Вітчизняному, де завітали до магазину «Сім'я» та купили пива, яке споживали біля входу в магазин. Неподалік навпроти стояв автомобіль, поряд з яким перебували троє незнайомих раніше хлопців: ОСОБА_16 , ОСОБА_31 та ОСОБА_13 . Обвинувачений підійшов та спитався, чи не із «баклани» вони, нащо ОСОБА_32 здивувався, чим же вони так схожі. Раптом до них підбіг ОСОБА_31 та грубо зауважив, на те, що ОСОБА_15 так розмовляє, нащо у відповідь отримав від ОСОБА_23 удар кулаком в обличчя. Між ними зав'язалась бійка, вони попадали на землю. Свідок «зачепився» із ОСОБА_13 . В цей час ОСОБА_6 підійшов до автомобіля та, відкривши водійські двері, дістав із салону два ножі, один з яких передав ОСОБА_13 , а сам побіг у бік ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Гридчин, розмахуючи ножем, відігнав ОСОБА_29 та ОСОБА_33 подалі, через трамвайну колію, за кіоск, після чого також побіг до ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які продовжували битися. За кіоском свідок та ОСОБА_34 пробули кілька секунд, після чого повернулись до магазину, де побачили ОСОБА_23 , який, нічого не кажучи, стікав кров'ю - рана була на лівій нозі вище коліна. А ОСОБА_6 з приятелями в цей час відбігали від нього, посідали в автомобіль та поїхали. Постраждалому викликали «швидку», але ОСОБА_15 не врятували, того вечора він помер.
Відповідно до складеного 12 грудня 2014 року старшим слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_35 протоколу та відповідно до складеного 13 грудня 2014 року старшим слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_18 протоколу були проведені огляди подвір'я Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області по вул. 8 Березня, 31 в м. Запоріжжі, де було виявлено автомобіль «ВАЗ 2108», у кузові сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 . При цьому, під час оглядів слідів біологічного походження та знаряддя злочину не виявлено /т. 2, а.с. 7-20/.
Будучи допитаним у якості свідка ОСОБА_8 зазначив суду, що увечері 7 грудня 2014 року він зі своїми приятелями ОСОБА_14 та ОСОБА_16 на автомобілі останнього приїхали до магазину біля гуртожитку на Шевченківському районі м. Запоріжжя, де купили пива та мали на меті попасти до гуртожитку, щоб познайомитись з дівчатами. Неподалік від магазину стояла група молодих раніше незнайомих хлопців. Свідок підійшов до них та спитав, як попасти до гуртожитка, нащо почув у свою адресу лайку. Підійшов ОСОБА_31 , який намагався заспокоїти хлопців, але у відповідь ОСОБА_15 наніс ОСОБА_14 удар кулаком в обличчя та між ними зав'язалась бійка. При цьому інші хлопці почали наближатися до свідка, а ОСОБА_16 , який перебував неподалік від автомобіля, підійшов до ОСОБА_13 та передав йому ніж, а сам, також з ножем, пішов у бік магазину. Згодом нападники відступили від свідка, тому ОСОБА_13 , залишивши ніж в салоні автомобіля ОСОБА_16 , та побачивши, що ОСОБА_15 та ОСОБА_31 продовжують битися, підійшов до них і скинув ОСОБА_15 з ОСОБА_14 . Після цього свідок знову пішов в бік автомобіля, бо ОСОБА_16 усіх закликав уїжджати. В цей час ОСОБА_31 також біг до автомобіля. Вони в трьох поїхали геть, залишивши місце події, при цьому в автомобілі ОСОБА_16 повідомив, що одного із нападників він зачепив ножем.
Згідно висновків експерта № 497 від 10.12.2014 року /т. 2, а.с. 42-49/, № 89 від 26.02.2015 року /т. 2, а.с. 75-85/ на зовнішній боковій поверхні скляної пляшки з-під пива, вилученої 08.12.2014 року при огляді місця події по бул. Вітчизняному, 15-А в м. Запоріжжі, було виявлено слід папілярного узору, що був залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що увечері 7 грудня 2014 року він знаходився поряд з гуртожитком по бул. Вітчизняному, 16, де з ним перебували його приятелі - ОСОБА_36 та ОСОБА_37 . Вони туди приїхали на автомобілі обвинуваченого, завітали до магазину, де купили пива та вийшли. Неподалік від магазину знаходились раніше незнайомих п'ять хлопців, серед яких був і ОСОБА_15 . Свідок з ОСОБА_16 попрямували у бік автомобіля, а ОСОБА_13 зупинився біля цих хлопців та про щось з ними розмовляв. Реут вирішив не лишати ОСОБА_13 самого та підійшов до них, але раптом отримав від ОСОБА_15 удар кулаком в обличчя, після чого між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зав'язалась бійка, вони билися на землі. Згодом ОСОБА_15 зміг підійнятись та попрямував у бік ОСОБА_16 , який перебував неподалік від свого автомобіля. Реут також зміг підійнятись та побачив у ОСОБА_16 в руці ніж, який був у крові, ОСОБА_15 при цьому лежав поруч на землі. Свідок зі своїми приятелями сів у автомобіль обвинуваченого та вони поїхали геть.
Як встановлено висновками експерта № 5224 від 13.12.2014 року, № 5286Д від 18.12.2014 року, № 5287Д від 18.12.2014 року /т. 2, а.с. 114-116/, синець в лівій навколоочній області у ОСОБА_9 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, яке виникло від дії тупого предмета, давність виникнення не протирічить строку, що вказаний в обставинах справи. Реуту було нанесено не менше одного травматичного впливу, виникнення ушкодження можливо при будь-якому розташуванні потерпілого відносно нападника за умови доступності зони ушкодження.
Відповідно до висновку експерта № 4621 від 08.12.2014 року смерть ОСОБА_10 настала від колото-різаного наскрізного поранення лівого стегна з пошкодженням лівої стегнової артерії, яке ускладнилося розвитком масивної крововтрати. При цьому, у ОСОБА_10 були виявлені тілесні ушкодження: одиночне колото-різане наскрізне поранення лівого стегна з пошкодженням стегнової артерії, з локалізацією кожної рани на задній поверхні лівого стегна, три колото-різані поранення лівої сідничної області та лівого стегна, різане поранення грудної клітки виникли від дії плоского двостороннє гострого колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, як небезпечні для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що виникли незадовго до смерті, знаходяться в прямому причинному зв'язку із смертю, ведуче значення в розвитку крововтрати мають рани, внаслідок яких пошкоджена ліва стегнова артерія. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_10 є колото-різане наскрізне поранення лівого стегна з пошкодженням лівої стегнової артерії, яке ускладнилося розвитком масивної крововтрати. При судово-токсикологічній експертизі, в крові від трупа ОСОБА_10 виявлено 2,3 проміле, в сечі 2,7 проміле етилового спирту, така концентрація етилового спирту при житті могла відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння /т. 2, а.с. 95-102/.
Експерт ОСОБА_38 підтвердила у судовому засіданні правильність висновку № 4621 від 08.12.2014 року та уточнила суду, що тяжким тілесним ушкодженням є лише одиночне колото-різане наскрізне поранення лівого стегна з пошкодженням стегнової артерії (рани № 1, № 3), і саме воно перебуває у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого.
Згідно висновку експертів від 26.10.2017 року № 411/к у ОСОБА_10 , 1987 р.н., були виявлені наступні тілесні ушкодження:
1.1.рана № 1 на передній поверхні в верхній третині лівого стегна;
1.2.рана № 3 на задній поверхні в верхній третині лівого стегна з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м'язів і фасції лівого стегна та, у відповідності до п. 2 висновку експерта № 4621 від 08.12.2014 року - з пошкодженням лівої стегнової артерії, з крововиливом в м'які тканини;
1.3.рана № 2 в сідничній ділянці ліворуч з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини і м'язи;
1.4.рана № 4 на передній поверхні на 4 см вниз і праворуч від рани № 3 та з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини і м'язи;
1.5.рана № 5 в проекції 3-4 ребер по лопатковій лінії праворуч з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини;
1.6.два синці в лобній ділянці в центральній частині;
1.7.один синець в верхній третині спинки носу;
1.8.один синець у зовнішньому краю лівого ока;
1.9.одне садно у зовнішньому краю правого ока;
2.0одне садно в скроневій ділянці праворуч;
2.1 одне садно в виличній ділянці праворуч;
2.2 одне садно в виличній ділянці ліворуч;
2.3 одне садно на нижньому повіці лівого ока;
2.4 синець в сідничній ділянці праворуч;
2.5 синець в сідничній ділянці ліворуч.
Ушкодження у ОСОБА_10 описані в п.п. 1.1-1.2 являються проявом травми у вигляді одиночного колото-різаного наскрізного поранення лівого стегна , у відповідності до п. 2 висновку експерта № 4621 від 08.12.2014 року - з пошкодженням лівої стегнової артерії, що ускладнилось розвитком масивної крововтрати, яка підтверджується крововиливами під ендокардом, нерівномірним недокрів'ям внутрішніх органів, множинними крововиливами під легеневою плеврою, рідким станом крові в порожнинах серця і великих судин та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Рани, описані в п.п. 1.1-1.2 з'єднуються між собою та формують рановий канал довжиною 13 см, який спрямований ззаду наперед, зліва направо, декілька зверху вниз, за морфологічними особливостями (рани № 1,3 веретеноподібної форми, при зведених краях лінійної форми, з рівними краями, гострокутними кінцями) утворились від дії плаского двостороннє гострого колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа (висновок експерта № 565 від 26.12.2014 р.) і утворився від однократного травматичного впливу в ділянку лівого стегна, та у живих осіб, зазвичай кваліфікуються в сукупності як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.
Рани, описані в п.п. 1.3-1.5 за морфологічними особливостями (краї ран рівні, кінці гострокутні) утворились від дії плаского двостороннє гострого колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа (висновок експерта № 565 від 26.12.2014 р.) внаслідок не менш як трьох травматичних впливів в травмовані ділянки тіла потерпілого, і не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, у живих осіб, зазвичай кваліфікуються як окремо так і в сукупності не менш як легкі тілесні ушкодження.
Прояви травми у вигляді синців та саден описаних в п.п. 1.6-2.5 утворились за механізмом тупої травми, від не меш як десяти травматичних впливів в травмовані ділянки тіла потерпілого. Індивідуалізуючи ознаки травмуючих предметів в ушкодженнях не відобразилися. Не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, та у живих осіб, зазвичай кваліфікуються як окремо та і в сукупності як легкі тілесні ушкодження. /т. 1, а.с. 177-188/.
Згідно висновків експерта № 1198 від 25.12.2014 року /т. 2, а.с. 34-36/, № 1199 від 25.12.2014 року /т. 2, а.с. 54-56/, № 1201 від 25.12.2014 року /т. 2, а.с. 61-63/, № 1200 від 25.12.2014 року/т. 2, а.с. 67-69/ в слідах із змивів з місця події біля магазину «Сім'я» по бул. Вітчизняному 15-А в м. Запоріжжі, з рук трупа ОСОБА_10 , з взуття ОСОБА_10 була виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_10 не виключається.
Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_18 від 22.02.2015 року в якості речових доказів по кримінальному провадженню визнані змиви з рук трупа ОСОБА_10 , змиви з місця події, взуття ОСОБА_10 /т. 2, а.с. 120/.
За змістом висновку експерта № 103 від 26.02.2015 року рани на шкіряних клаптях з області передньої та задньої поверхонь лівого стегна, шкіряному клапті з області лівої сідниці від трупа ОСОБА_10 є колото-різаними, були заподіяні пласким двостороннє гострим колюче-ріжучім предметом, яким міг бути клинок ножа, найбільша ширина зануреної частини якого становила близько 18-21 мм. Можливість їх заподіяння клинком ножа, подібним до описаного ОСОБА_6 на ескізі № 1, не виключається /т. 2, а.с. 104-108/.
Згідно складеного слідчим Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_39 протоколу 29 грудня 2016 року на ділянці місцевості біля магазину «Сім'я» по бул. Вітчизняному, 15-А в м. Запоріжжі, було проведено слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_6 , який під час вказаної слідчої дії пояснив, яким чином та при яких саме обставинах у грудні 2014 року ним було спричинено ножові поранення ОСОБА_10 - у ліве стегно та у сідничну область. Детальний хід проведеного слідчого експерименту вбачається із доданого до протоколу диска для лазерних систем зчитування з відповідним відеозаписом на ньому /т. 2, а.с. 140-147/.
За висновком акту № 50 первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 28.01.2015 року ОСОБА_6 у період вчинення інкримінованого йому правопорушення, ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв та не виявляє на теперішній час, а перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, відповідно, він міг віддавати звіт у своїх діях та керувати ними, за своїм психічним станом у теперішній час він також може віддавати звіт у своїх діях та керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує /т. 2, а.с. 109-113/.
Перелічені вище та перевірені під час судового розгляду докази є допустимими та належними, вони отримані у законному порядку, є конкретними та узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються установлені судом фактичні обставини справи.
Та обставина, що показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про обставини справи не в повній мірі відповідають одні одним, зокрема, щодо розвитку подій після бійки ОСОБА_9 з ОСОБА_10 , на думку суду, зумовлена об'єктивними факторами, а саме, коротким проміжком часу конфлікту, стрімкістю розвитку подій, темним часом доби, обмеженою оглядністю з того місця, де перебували певні свідки, що не дискредитує їх як очевидців подій.
Проаналізувавши вищевказану сукупність досліджених достовірних та перевірених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому злочині при вищевикладених судом обставинах доведена повністю.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 не оспорював те, що 07.12.2014 року він разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_40 знаходився поблизу магазину «Сім'я» по бул. Вітчизняному, 15-А в м. Запоріжжі, де у них за дрібязковим приводом виник конфлікт з раніше незнайомими чоловіками, у тому числі з ОСОБА_15 , який перейшов у бійку, в процесі якої обвинувачений застосував ніж і ним наніс ОСОБА_15 тілесні ушкодження.
Виявлення трупа ОСОБА_10 у місці, вказаному обвинуваченим як місце події, відсутність біологічних слідів іншої особи, вказує на те, що ні з ким іншим, крім ОСОБА_16 , потерпілий безпосередньо перед смертю не бився.
За показаннями свідка ОСОБА_14 саме ОСОБА_16 з ножем знаходився біля ОСОБА_15 в момент конфлікту, а безпосередньо після цього тримав у руці ніж зі слідами крові
За показаннями свідка ОСОБА_13 сам обвинувачений повідомив, що завдав ОСОБА_15 ножові поранення, що прямо пов'язує ОСОБА_6 з подією злочину.
Свідки ОСОБА_34 та ОСОБА_29 , які також перебували на місці події, засвідчили наявність у ОСОБА_16 на той момент ножа та його прямування до ОСОБА_15 .
Згідно висновку експерта № 103 від 26.02.2015 року виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли бути заподіяні ножем, який описав та зобразив на ескізі ОСОБА_6 .
Час смерті ОСОБА_15 , ОСОБА_41 , встановлений при його судово-медичному дослідженні, охоплює той час, який встановлений судом, обвинувачений не заперечував в суді, що в цей час він перебував на місці злочину, де наніс потерпілому удари ножем.
Ці факти переконують суд у тому, що лише обвинувачений ОСОБА_6 наніс потерпілому ножові поранення, які мали наслідком його смерть.
При цьому, вирішуючи питання наявності у обвинуваченого умислу на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_10 , суд враховує роз'яснення п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», згідно яких питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Не встановлено наявності у ОСОБА_6 у момент події афективного стану, який унеможливив би його відповідальність, зазначене випливає з вказаного вище висновку комісії судових експертів-психіатрів.
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію поранень, суд дійшов до висновку, що їх неможна вважати нанесеними випадково.
Так, дії обвинуваченого, який, використовуючи ніж з довжиною клинка не менше ніж 13 см (висновок експерта № 4621 від 08.12.2014 року щодо дослідження рани № 2), наніс не один, а кілька ударів ножем, з локалізацією їх в область лівого стегна, сідниці та грудної клітки потерпілого, свідчать про те, що він мав на меті заподіяти ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, оскільки загальновідомим є той факт, що ніж має колюче-ріжучі властивості, а в кінцівках зосереджується значна кількість крупних кровоносних судин, м'язів, нервових закінчень та сухожиль, в грудній клітці - ще й життєво-важливі органи, при пошкодженні яких можливо отримати серйозні тілесні ушкодження та крововтрати, навіть, з летальним наслідком. При цьому, суд враховує, що обвинувачений після нанесення тілесних ушкоджень залишив місце події, не надавши допомоги потерпілому, не скористався можливістю врятувати йому життя.
Отже, фактичні обставини кримінального провадження свідчать, що дії обвинуваченого мали умисний протиправний характер, що свідчить про наявність прямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і необережну форму вини по відношенню до суспільно-небезпечних наслідків - смерті потерпілого, якої обвинувачений не бажав, але свідомо припускав її настання, а тому відповідальність за заподіяну шкоду повинна наставати на загальних підставах, як за умисний злочин.
Суд не може погодитися з доводами обвинуваченого та його захисника про те, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст. 124 КК України.
Дійсно, відповідно до ч.2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
В ч.3 ст. 36 КК України закріплено, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, такої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Згідно статті 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави (юридичного факту). Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК такою підставою є лише вчинення особою суспільна небезпечного посягання.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про необхідну оборону» при розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Згідно п.5 цієї ж постанови, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
Під час судового розгляду встановлено, що бійка виникла між двома групами осіб, участь у бійці приймали, в тому числі, потерпілий та обвинувачений. Натомість, установлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що дії обвинуваченого мали умисний характер, конфлікт виник з малозначної причини, безпосередньо до події злочину та в присутності свідків, обвинувачений мав реальну можливість не брати у ньому участі, не допустити подальшого контакту із потерпілим, який, за його ж показаннями, цей конфлікт і спровокував. До того ж, із показань свідків вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 взагалі спочатку бився з ОСОБА_9 , а не з ОСОБА_6 , проте обвинувачений сам загострив конфлікт та вже на його початку пішов до свого автомобіля і приніс два ножі, один із яких передав своєму товаришу ОСОБА_8 . Тобто, обвинувачений умисно діяв з метою спричинення тілесних ушкоджень, розуміючи те, що ОСОБА_10 будуть спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Діяння обвинуваченого має ознаки об'єктивної сторони умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого: дії, за якими обвинувачений спрямовував знаряддя злочину - ніж - безпосередньо у тіло ОСОБА_10 , нанісши останньому колото-різані поранення, наслідки діяння ОСОБА_6 у виді смерті потерпілого та причинний зв'язок між діями та наслідком.
Крім того, викладена обвинуваченим версія про напад на нього з боку ОСОБА_10 , як і подальше падіння останнього після отриманих поранень на ганок магазину, не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Так, згідно висновку експерта № 15/к від 03.01.2017 року показання підозрюваного ОСОБА_6 , дані ним в ході проведення 29 грудня 2016 року слідчого експерименту частково можуть відповідати результатам, отриманим при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , а саме ушкодження в області голови та на задній поверхні грудної клітки, натомість, вказані показання носять не детальний характер у частині точної локалізації місця докладання травмуючи зусиль в області голови та задньої поверхні грудної клітки /т. 2, а.с. 1-6/.
При цьому, за показаннями свідка-очевидця ОСОБА_8 , ОСОБА_16 під час конфлікту пішов з ножем у бік магазину, де продовжували битися ОСОБА_31 та ОСОБА_15 , а коли нападники відступили від самого свідка, останній, підбігши, скинув ОСОБА_15 з ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_16 усіх закликав уїжджати.
Свідок-очевидець ОСОБА_9 зазначив суду, що під час його бійки з ОСОБА_15 , останній зумів підійнятись та попрямував у бік ОСОБА_16 . Згодом ОСОБА_31 також зміг підійнятись та побачив у ОСОБА_16 в руці ніж, який був у крові, а ОСОБА_15 вже при цьому лежав на землі поруч.
На думку суду, нанесення потерпілим на початку конфлікту одного удару кулаком в обличчя ОСОБА_9 , його бійка з останнім та навіть подальше прямування у бік ОСОБА_6 не створювали реальної загрози обвинуваченому, оскільки жоден із допитаних судом свідків не зазначив про наявність з боку ОСОБА_10 погроз на адресу обвинуваченого, як і не вбачається з їх показань нанесення потерпілим обвинуваченому протягом конфлікту тілесних ушкоджень чи, навіть, намагання це зробити.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що у обвинуваченого не було невідкладної необхідності в заподіянні шкоди потерпілому, а дії ОСОБА_10 не загрожували негайною і невідворотною шкодою для охоронюваних правом інтересів ОСОБА_6 , а тому обвинувачений не знаходився у стані необхідної оборони.
Таким чином, до показань обвинуваченого про те, що він діяв в стані необхідної оборони, як і до невизнання ним вини у обсязі, що інкримінується обвинуваченням, суд ставиться критично, розцінюючи це як обраний обвинуваченим спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене тяжке кримінально-каране діяння.
Суд приймає до уваги ті показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом у цьому вироку щодо нанесення обвинуваченим за допомогою ножа тілесних ушкоджень потерпілому.
Таким чином, підстав для будь-яких розумних сумнівів щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в умисному спричиненні ОСОБА_10 тяжкого тісного ушкодження, від якого сталася смерть останнього, під час судового розгляду справи встановлено не було, а тому суд дії обвинуваченого кваліфікує за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Отже, суд, на виконання вимог ст. 67 КПК України, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності достатності, об'єктивності та достовірності, враховуючи, що по справі було забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд усіх її фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення.
При вирішенні цивільного позову, заявленого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Як цивільний позивач, ОСОБА_4 підтримала заявлений позов у кримінальному провадженні, за яким просила стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду у розмірі 23 208,84 гривень, відшкодувати понесені в розмірі 10 600 гривень витрати на послуги її представника адвоката, а також транспортні витрати в розмірі 4 303,96 гривень, та стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень, завданої внаслідок втрати сина, що призвело по погіршення стану її здоров'я, емоційного стресу, неможливості відновити нормальний спосіб життя.
Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
У відповідності до вимог ст.ст. 127, 128, 129 КПК України обов'язок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого.
Вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_4 обгрунтувала тим, що у зв'язку із смертю сина ОСОБА_10 вона понесла витрати по його похованню та на інші ритуальні послуги, про що надала квитанції.
Крім того, витратила кошти на проїзд з м. Київа, де вона постійно проживає та працює, та у зворотному напрямку.
Згідно договору на представництво інтересів як потерпілої та цивільного позивача потерпіла оплатила послуги адвоката.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 обґрунтувала з посиланням на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого вона переживала та продовжує переживати моральні страждання через смерть сина, з урахуванням значущості втрати рідної людини, що є невідворотнім, тяжкості психологічної травми, стану здоров'я, завдану моральну шкоду оцінила у 300 000 гривень.
Заслухавши цивільного позивача та позицію обвинуваченого з приводу заявленого позову, оцінивши у сукупності всі надані на обґрунтування цивільного позову докази, суд задовольняє цивільний позов частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, особа має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй внаслідок порушення її прав, зокрема, витрат, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також втрат через перенесені душевні страждання у зв'язку з протиправною поведінкою відносно членів його сім'ї або близьких родичів.
Надані квитанції підтверджують реальні збитки, понесені потерпілою на поховання сина ОСОБА_10 та інші ритуальні послуги на суму 13112 гривень (з розрахунку: 7512 гривень - ритуальні послуги, 1700 гривень - послуги цвинтаря, 3900 гривень - поминальний обід).
Натомість, потерпілою не були документально доведені понесені нею витрати: «могила - 1505 грн.», «демонтаж - 400 грн.», «послуги морга - 800 грн.»
Крім того, позивач, надавши суду докази понесення матеріальних витрат (на лікування, на придбання ліків та препаратів на загальну суму 7393,84 гривень), жодним чином не довела суду, що такі витрати були пов'язані із погіршенням стану її здоров'я через протиправні дії обвинуваченого, тобто суду не було надано доказів щодо відповідного причинно-наслідкового зв'язку, оскільки з наданих документів, в т.ч. медичної документації про вказане не вбачається.
Надані ж проїзні квитки на проїзд з м. Київа до м. Запоріжжя та у зворотньому напрямку за період з 08.12.2014 року по 08.02.2018 року підтверджують витрати цивільного позивача більше ніж на суму 4 303,96 гривень.
Квитанції на оплату послуг адвоката ОСОБА_5 більше ніж на суму 10 600 гривень також підтверджують витрати на надання ОСОБА_4 правової допомоги та представництво інтересів як потерпілої та цивільного позивача під час досудового розслідування та в суді.
Отже, обґрунтовано заявлений за позовом та документально підтверджений загальний розмір матеріальних збитків потерпілої становить 28 015,96 гривень (з розрахунку: 13112 гривень + 4 303,96 гривень + 10600 гривень).
Таким чином, позов про відшкодування матеріальної шкоди у визначеному цивільним позивачем розмірі знайшов своє часткове підтвердження доказами, які не спростовані у судовому засіданні, отже, підлягає частковому задоволенню.
Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.
Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пункті 9 вищевказаної постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об'єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.
Усвідомлення взаємозв'язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.
У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що потерпілій внаслідок смерті свого сина завдана моральна шкода, яка полягає у перенесених через невідворотність цієї втрати душевних стражданнях, що призводить до психологічної травми.
Смерть сина вимусила позивача проявляти наполегливість у відстоюванні своїх прав у кримінальному провадженні, додатково пережити нервові хвилювання.
Відтак, враховуючи, що завдана позивачу моральна шкода безпосередньо пов'язана зі смертю її сина, коли життя є найбільш суттєвим благом для людини, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачу можливості втрачену психологічну рівновагу відновити.
Аналізуючи суть самого порушення прав позивача, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у 250 000 гривень, що є достатнім для компенсації немайнових втрат, які в інший, негрошовий спосіб, поновити неможливо, та реальним з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому, посилання захисника про необхідність залишення позову потерпілої без розгляду у зв'язку з тим, що він був пред'явлений після початку судового розгляду, не впливають на вказаний висновок суду, оскільки стороною потерпілої була оголошена відповідна позовна заява в порядку ст. 347 КПК України саме на початку судового розгляду, а копія позову була надана стороні захисту з наданням достатнього часу для підготовки до судового розгляду кримінального провадження із пред'явленим цивільним позовом.
Питання призначення покарання судом вирішується у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, де поряд із кваліфікацією дій винуватої особи враховується й ряд інших чинників.
При цьому обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнається учинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, про що достовірно слідує як із висновку експертів /т. 2, а.с. 109-113/, так і з показань допитаних свідків, які зазначили на вживання ОСОБА_6 безпосередньо перед подією злочину алкогольних напоїв.
При призначенні покарання обвинуваченому суд бере до уваги вищевказану обставину, враховує ступінь тяжкості учиненого злочину, який закон відносить до категорії тяжких злочинів, фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки - спричинення смерті досить молодій людині, що є невідворотнім, суд враховує й відомості про особу винуватого: має постійне місце проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом 3-ї групи, має супутні діагнози, проте працює, характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, раніше не судимий.
Суд також враховує і суб'єктивне ставлення обвинуваченого до спричиненої ним смерті - висловив критику до своєї протиправної поведінки.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 за скоєний злочин покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах санкції відповідного закону про кримінальну відповідальність, зважаючи на можливість виправлення хоча і раніше не судимого обвинуваченого лише шляхом строкової ізоляції від суспільства.
На думку суду, вказане покарання випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, отже, воно буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так й іншими особами, тобто покарання, що призначається, досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Зважаючи на те, що у справі не встановлено обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, сам обвинувачений фактично не розкаявся у скоєному умисному тяжкому тілесному ушкодженні, судом не встановлено достатніх підстав для застосування при призначенні йому покарання положень ст. 69 КК України, як не встановлено і законних підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання, що призначається.
Відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Оскільки проведення судово-дактилоскопічних експертиз здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч.2 ст. 122, ч.2 ст. 124 КПК України суд має стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у справі, які складають документально підтверджені витрати на проведення експертиз в загальній сумі 1353 гривні 60 копійок.
Обвинуваченому кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався. Клопотань про його обрання не надійшло.
Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з часу його фактичного затримання.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково та стягнути на її користь із ОСОБА_6 28 015,96 гривень на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 250 000 гривень на відшкодування спричиненої моральної шкоди.
У іншій частині позову ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1353 гривні 60 копійок.
Речові докази: футболку з РБК, змиви з труп трупа ОСОБА_10 , змиви з ОМП, м/ч з перил та ручки магазину «Сім'я», недопалки цигарок,ключі, два зими з ОМП, зразки крові ОСОБА_10 та пару напівчобіт ОСОБА_10 які зберігаються у камері схову Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Запорізькій області - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченим, захисникам, потерпілим, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченим, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, також роз'яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1