Провадження № 33/774/224/18 Справа № 200/20738/17 Головуючий у 1 й інстанції - Татарчук Л. О. Доповідач - Джерелейко О.Є.
07 березня 2018 року м. Дніпро
Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Джерелейко О.Є., за участю: прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Мануйленка І.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, захисника - адвоката Дьоміної М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника - адвоката Дьоміної М.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2018 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Дніпропетровськ, працює інспектором з дорожнього нагляду сектору превенції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП,
При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_3, являючись суб'єктом відповідальності відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», 25 квітня 2017 року в період часу з 13 години 18 хвилин до 16 години 15 хвилин перебуваючи за постійним місцем роботи у Дніпровському відділі поліції ГУНП в Дніпропетровській області, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька площа, 2-а, у денний час доби, в порушення вимог ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 1, 2,4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», шляхом відправлення витягів на мобільний додаток Viber, незаконно розголосив старшому інспектору відділу масових і охоронних заходів управління превентивної діяльності ГУНП в Дніпропетровській області Журавлю О.А. інформацію, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, а саме розголосив службову інформацію про фізичних осіб: персональні дані на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3; персональні дані, назву, кількість і заводські номери зброї, що перебуває в користуванні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4; персональні дані, назву, кількість і заводські номери зброї, що перебуває в користуванні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, яку ОСОБА_3 отримано за результатами доступу до Інтегрованої інформаційно-пошуковій системи органів поліції за логіном 116900387, в порушення вимог п. п. 5.5, 5.6, 5.7 розділу V Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів з організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України, затверджених МВС України від 16 січня 2014 року №727/3р, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення за ст. 172-8 КУпАП, що виразилося у незаконному розголошенні або використанні в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року закрито провадження у справі щодо ОСОБА_3 у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник - адвокат Дьоміна М.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративне провадження щодо ОСОБА_3 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 переслідував мету одержання неправомірної вигоди, що також не доведено в судовому засіданні.
Посилається на те, що судом не вказано, в чому саме полягає посягання на
громадський порядок та встановлений порядок управління у зв'язку з розголошенням інформації, а також яка шкода завдана таким розголошенням.
Також суд послався на існування певного приватного інтересу ОСОБА_3, про який не згадувалось у протоколі про адміністративне правопорушення, та не вказав, в чому саме полягав такий приватний інтерес і який існує взаємозв'язок.
Крім того, проведеним службовим розслідуванням щодо ОСОБА_3 керівництвом ГУНП у Дніпропетровській області вже було притягнуто ОСОБА_3 за розголошення інформації до дисциплінарної відповідальності і оголошено попередження.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Дьоміна М.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
В суді апеляційної інстанції прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи і вимоги апеляційної скарги, частково докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності складу правопорушення, передбаченого ст.172-8 КУпАП підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідальність за ст.172-8 КУпАП настає у разі незаконного розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.
Разом з тим, відповідно до протоколу №8 про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, від 27 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 не викладено всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ст.172-8 КУпАП, а саме: мотиву вчинення правопорушення - чи полягало незаконне розголошення інформації особою у своїх інтересах.
Пояснення прокурора про те, що використання інформації у своїх інтересах за диспозицією ст.172-8 КУпАП відноситься лише до інших способів використання інформації, окрім незаконного розголошення, не заслуговують на увагу, оскільки за конструкцією диспозиції статті зазначений мотив вказаний після зазначення суб'єкта правопорушення - особи, та відноситься до предмета правопорушення - інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а тому стосується всіх зазначених способів вчинення правопорушення - незаконного розголошення або використання в інший спосіб.
Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Суд, встановивши в діях ОСОБА_3 використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, вийшов за межі обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, допустивши порушення ст.279 КУпАП щодо розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Приймаючи відповідно до ст.294 КУпАП нову постанову, суд апеляційної інстанції виходить з того, що з дослідженого протоколу №8 про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, від 27 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3, слідує, що в ньому не викладено всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ст.172-8 КУпАП, а саме: мотиву вчинення правопорушення - чи полягало незаконне розголошення інформації ОСОБА_3 у своїх інтересах.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв»язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, суть адміністративного правопорушення.
При цьому формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини.
Отже, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі №8 про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, від 27 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст.172-8 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи таке рішення апеляційний суд керується також вимогами ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь цієї особи.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Дьоміної М.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року -задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року, якою закрито провадження у справі щодо ОСОБА_3 у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП - скасувати, прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, передбачене ст. 172-8 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Дніпропетровської області О.Є. Джерелейко