Провадження № 22-ц/774/1651/18 Справа № 204/3266/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.
Категорія 27
06 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим, -
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») про визнання договору поруки припиненим, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11233187000 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 46.740 доларів США, що еквівалентно 236.037 грн., відповідно до п.1.3.1. договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90% річних.
Вказувала, що 12 жовтня 2007 року з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між банком, нею та позичальником було укладеного договір поруки №11233187000/3, за умовами якого вона поручилася за належне виконання умов основного договору.
Зазначала, що у травні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося з позовом до неї та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, з якого вона дізналася, що процента ставка за кредитним договором починаючи з 31 грудня 2008 року коливається, змінюючись при цьому щомісячно, то зменшується до 3% то збільшується до 27,80%.
Посилаючись на те, що такі зміни процентної ставки призводять до збільшення її обсягу відповідальності без її на те згоди, що є порушенням, а тому просить суд ухвалити рішення, яким визнати припиненим договір поруки №1233187000/3 від 12 жовтня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»), ОСОБА_3 та нею - ОСОБА_2
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителів, змінна процента ставка за договором збільшує обсяг її відповідальності, що судом першої інстанції помилково не було взято до уваги.
У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11233187000, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 46.740 доларів США, що дорівнює еквіваленту 236.037 грн. за курсом НБУ на день укладення договору на термін, не пізніше ніж до 11 жовтня 2017 року (а.с.8-11).
В забезпечення виконання зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту, 12 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та позивачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11233187000/3, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилась перед банком за виконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору №11233187000 від 12 жовтня 2007 року.
Сторони договору поруки обумовили, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.п.1.3,1.4 договору поруки) (а.с.5-6).
Пунктом 3.1 договору поруки №11233187000/3 від 12 жовтня 2007 року визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.
Також матеріалами справи підтверджується, що у травні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості, процентів нарахованих за користування кредитом за кредитним договором №11233187000 від 12 жовтня 2007 року.
З розрахунку заборгованості вбачається, що періодично процента ставка застосована при розрахунку заборгованості змінювалась.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з відсутності підстав передбачених ч.1 ст.559 ЦК України для визнання спірного договору поруки припиненим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України). Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч.1,2
ст.553 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.
Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору. Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.
Матеріалами справи підтверджується факт укладання основного кредитного договору та договору поруки, про що свідчать підписи сторін.
З тексту кредитного договору вбачається, що пунктом 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту №11233187000 від 12 жовтня 2007 року встановлено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.
Пунктом 1.3.2 вищевказаного кредитного договору сторони також домовились,що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною першою п. 5.2 договору. Згідно п.5.1 договору поруки №11233187000/3 від 12 жовтня 2007 року, уклавши цей договір поручитель підтверджує, що, серед іншого, повністю розуміє всі умови Основного договору та цього договору, свої права та обов'язки за Договором і погоджується з ними.
Підписуючи договір поруки №11233187000/3 від 12 жовтня 2007 року ОСОБА_2 погодилась з передбаченими ним умовами, при цьому їй були відомі всі умови договору про надання споживчого кредиту №11233187000 від 12 жовтня 2007 року.
Зміна розміру процентної стави була чітко передбачена кредитним договором, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку не підтверджується факт збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для відмови в позові.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
ОСОБА_5