Справа № 168/675/17 Головуючий у 1 інстанції: Назарук О.В.
Провадження № 22-ц/773/264/18 Категорія: 49 Доповідач: Бовчалюк З. А.
07 березня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.
суддів Здрилюк О.І., Карпук А.К.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 26 грудня 2017 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2008 року, спільних дітей у них немає. Проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 у будинку його матері. Сімейне життя не склалося, з 2013 року сімейних відносин не підтримують. На даний час відповідач покинула їх спільне місце проживання, зберегти сім'ю є неможливим. Добровільно розірвати шлюб відповідач не бажає. Подальше перебування у шлюбі суперечить його інтересам.
З врахуванням викладеного просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2, який зареєстрований 06 березня 2008 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 18 жовтня 2017 року зазначену позовну заяву було залишено без руху з підстав, що позивачем вказана адреса проживання відповідача ОСОБА_2- АДРЕСА_1, тобто така ж, як адреса позивача, хоча в позовній заяві позивач вказує, що вони з відповідачем проживають окремо, оскільки ОСОБА_2 покинула спільне їх місце проживання, а також не зазначено засобів зв'язку.
На виконання вимог ухвали суду від 18 жовтня 2017 року позивачем подано заяву в який останній вказує, що останнє йому відоме місце проживання відповідача є АДРЕСА_1 та що на даний час йому не відоме інше місце проживання або перебування відповідача.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 повторно було визнано без руху з тих же підстав, що і ухвала суду від 18 жовтня 2017 року.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від16 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано не поданою та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а дану цивільну справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду щодо повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки відповідно до ухвал суду від 18 жовтня 2017 року та від 31 жовтня 2017 року, а саме суду не надано доказів останнього місця проживання або перебування відповідача ОСОБА_2
Такі висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування даної ухвали.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку передбаченому Цивільний процесуальним кодексом України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.( ч.1 ст. 4 ЦПК України в редакції на момент пред'явлення позову ).
Відповідно до ч.1, 2 ст.118 ЦПК України (в редакції чинній на момент пред'явлення позову), позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 111 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.
За загальним правилом, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування ( ч.1 ст. 109 ЦПК України в редакції чинній на момент пред'явлення позову).
Частиною 9 ст. 110 ЦПК України (в редакції чинній на момент пред'явлення позову) передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого не відоме, пред'являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 місцем проживання відповідача ОСОБА_2 зазначив: АДРЕСА_1, тобто останнє відоме йому місце проживання відповідача.
В силу ч. 3 ст. 122 ЦПК України (в редакції чинній на момент пред'явлення позову), у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі п. 4 частини третьої ст.. 121 ЦПК України.
Аналогічні положення зазначені в ст.187 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Враховуючи зазначене, позивачем в позовній заяві зазначено останнє відоме місце проживання відповідача та на виконання вимог ухвал суду про залишення позовної заяви без руху від 18 жовтня 2017 року та від 31 жовтня 2017 року позивачем подавались заяви про те, що йому не відомо де на даний час проживає чи перебуває відповідач, а тому він зазначив останнє відомо місце проживання . Крім того представником позивача було надано довідку виконавчого комітету Старогутівської сільської ради Старовижівського району Волинської області № 669 від 07.11.2017 року, яка стверджує той факт, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом лютого-березня 2008 року проживала в АДРЕСА_1 без реєстрації ( а.с. 13).
За таких обставин справи у суду першої інстанції не було підстав для постановлення ухвали про визнання позовної заяви не поданою та повернення позивачу з підстав, що позивачем не зазначено дійсне місце перебування або проживання відповідача. Оскільки суд не позбавлений був можливості самостійно звернутись до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру(ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Повернення позивачу його позовної заяви з підстав, що вказані в ухвалі суду від 26 грудня 2017 року, є фактичною відмовою у доступі до правосуддя.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, така ухвала підлягає до скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).
Керуючись ст.ст. 369, 374, 379 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 26 грудня 2017 року скасувати.
Цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді