ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 лютого 2018 року № 826/14847/16
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Григоровича П.О., Каракашьяна С.К. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
треті особи публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Трістар Авто Еліт»
про визнання протиправними дії та скасування Наказу,
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернувся з позовом приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі - приватний нотаріус ОСОБА_1, позивач) до Міністерства юстиції України (надалі - Мін'юст, відповідач), треті особи - публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (надалі - ПАТ «Єврогазбанк», третя особа 1), товариство з обмеженою відповідальністю «Трістар Авто Еліт» (надалі - ТОВ «Трістар Авто Еліт», третя особа 2) про визнання протиправними дії та скасування Наказу Мін'юсту від 15.09.2016р. № 2731/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обмежень» (надалі - Наказ № 2731/5).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розгляд та прийняття Наказу № 2731/5 про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме права власності на об'єкти нерухомого майна за ПАТ «Єврогазбанк», здійснено з порушенням вимог законодавства.
В наданих суду запереченнях представник Мін'юсту вказав, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях проти адміністративного позову.
Третя особа 1 на стороні позивача підтримала позицію приватного нотаріуса ОСОБА_1 та в наданих поясненнях просила задовольнити позовні вимоги. При цьому третя особа 2 залучена на сторона відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав викладених в письмових поясненнях, залучених до матеріалів справи.
Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція Кодексу чинна на момент виходу в письмове провадження), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03.01.2014р. між ПАТ «Європейський газовий банк» (надалі - іпотекодержатель) та ТОВ «Трістар Авто Еліт» (надалі - іпотекодавець, боржник) укладено договір іпотеки № 1249-030114/1 (надалі-Договір), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають із умов кредитного договору №565-260412 від 26.04.2012р. Предметом іпотеки за цим Договором є: будівля сервісного центру (літ.«К»), загальною площею 2 989,6 кв.м. - 19925000,00 грн.; виробничо-побутовий корпус (літ. «М-1»), загальною площею 242 кв.м. - 1104000 грн.; гаражні бокси (літ. «О-1»), загальною площею 658,8 кв.м. - 406 000 грн., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Пластикова, 2.
Згідно з відомостями Державного реєстру прав вбачається, що 15.03.2013р. державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області Величко А.С. було проведено реєстрацію права власності на будівлю сервісного центру (літ.«К-2»), що розташована за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 2, за ТОВ «Трістар Авто Еліт» (підстава для виникнення права власності - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 березня 2013 року, індексний № 1249934, видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції).
25.12.2013р. приватним нотаріусом Кулиняком І.Я. було проведено реєстрацію права власності на гаражні бокси (літ.«О-1») та на виробничо-побутовий комплекс (літ.«М-1»), що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 2, за ТОВ «Трістар Авто Еліт» (підстава для виникнення права власності - свідоцтва про право власності від 04 серпня 2006 року серії ЛР № 0632 та серії ЛР № 0629, видані Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради).
03.01.2014р. приватним нотаріусом Кулиняком І.Я. посвідчено договір іпотеки та внесено до розділу Державного реєстру прав № 21849446101, 254533346101, 254771946101 запис про іпотеку та записи про обтяження № 4167679, 4168039, 4167891 відповідно.
04.07.2016р. ПАТ «Європейський газовий банк» звернулося до приватного нотаріуса ОСОБА_1 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю сервісного центру (літ.«К-2»), на гаражні бокси (літ.«О-1») та виробничо-побутовий комплекс (літ.«М-1»), що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 2.
На підставі поданої заяви і додатків (іпотечний договір, вимоги про сплату боргу, докази її надсилання та отримання іпотекодавцем, документи, що підтверджують сплату державного мита та надання витягу з Державного реєстру прав) приватний нотаріус ОСОБА_1 зареєстрував право власності на будівлю сервісного центру (літ.«К-2»), виробничо-побутового корпусу (літ. «М-1»), гаражні бокси (літ. «О-1»), що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Пластикова, 2 за ПАТ «Єврогазбанк», про що вніс відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - № 30444314 від 13.07.2016р., № 30494983, №30495069 від 18.07.2016р.
12.09.2016р. до Міністерства юстиції України надійшла скарга ТОВ «Трістар Авто Еліт» на рішення приватного нотаріуса ОСОБА_1, яка мотивована тим, що на момент прийняття рішень та вчинення реєстраційних дій на все нерухоме майно третьої особи 2 було накладено цілий ряд арештів, що належить до обтяження нерухомого майна та є підставою для відмови в державній реєстрації прав на нерухоме майно.
ТОВ «Трістар Авто Еліт» в скарзі просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30444314 від 13.07.2016р., №30494983, №30495069 від 18.07.2016р. прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
13.09.2016р. Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято висновок яким задоволено скаргу ТОВ «Трістар Авто Еліт» від 12.09.2016р. на підставі якого Міністерством юстиції України прийнято Наказ «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» № 2731/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2016р. №30444314, від 18.07.2016р. №30494983, від 18.07.2016р. №30495069 прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
Позивач вважає, що Наказ № 2731/5 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню та в зв'язку з чим звернувся до суду.
Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (надалі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України здійснює Мін'юст (п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону №1952-IV).
Зокрема, Мін'юст розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону №1952-IV).
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 37 Закону №1952-IV).
На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (надалі - Порядок №1128), п.2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (надалі - Комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016р. №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване в Мін'юсті від 13.01.2016р. за №42/28172 (надалі - Положення №37/5).
Відповідно до п.2 розділу І, п.п.1, 8 розділу ІІІ такого Положення, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.
Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.
Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.
З метою встановлення факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідачів щодо оформлення та видачі оскаржуваних висновків і наказів, необхідним є дослідження питання дотримання Комісією порядку розгляду скарг.
Відповідно до п.п.3, 4 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.
Відсутність обов'язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.
Скаржник може відкликати подану скаргу на будь-якому етапі її розгляду. У такому випадку скарга залишається без розгляду.
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.
Згідно з п.8 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до п.п.9, 10 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій скіншоту електронної пошти офіційного сайту відповідача, 13.09.2016р. на електронні адреси відповідача та третіх осіб, зокрема і на адресу позивача - d.o.osipenko@mail.ru, об 11:12 було надіслано повідомлення про розгляд скарги ТОВ «Трістар Авто Еліт»., цього ж дня о 15:00 в приміщенні за адресою: м.Київ, вул.Є.Сверстюка, 15.
Відповідно до п.11 Порядку № 1128, копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
При цьому, суд звертає увагу на те, що приписи Порядку №1128, на відміну від його положень про процедуру повідомлення суб'єкта оскарження та заінтересованих осіб про час і місце розгляду скарги, не обмежує суб'єкта розгляду скарги конкретними способами направлення (вручення) таким особам копії скарги та доданих до неї документів. Відповідно, такі документи можуть бути направлені як засобами поштового зв'язку, так і факсимільним повідомленням або електронною поштою.
В поданому адміністративному позові приватний нотаріус ОСОБА_1 зазначає, що в порушення наведених вимог про час та місце розгляду скарги ТОВ «Трістар Авто Еліт» його було повідомлено в телефонному режимі за дві години до початку засідання Комісії, що в свою чергу унеможливило надання ними пояснень щодо обставин, викладених у такій скарзі, та, відповідно, не дало змоги суб'єкту розгляду скарги повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи.
Як вбачається з тексту Висновку Комісії від 13.09.2016р., представник ТОВ «Трістар Авто Еліт» на засідання Комісії не з'явився. Представник ПАТ «Європейський газовий банк» заперечував проти задоволення заяви. Приватний нотаріус ОСОБА_1, який з'явився на засідання, наполягав на відмові в задоволенні скарги та на підтвердження правомірності своїх дій надав копії матеріалів реєстраційних справ.
З матеріалів справи та наданих пояснень сторін, дійсно вбачається часткове порушення відповідачем процедури повідомлення скаржника та інших зацікавлених осіб щодо розгляду скарг від 12.09.2016р.
Проте суд звертає увагу на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру, таких як не надіслання копії скарги та доданих до неї документів, повідомлень про час і місце розгляду скарги, рішень за результатами розгляду скарг іншим заінтересованим особам, оскільки їх наявність не впливає на законність оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України. Такі порушення процедури прийняття рішення суб'єкта владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення тільки у випадку, якщо такі порушення потягли прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, яке за змістом не відповідає (суперечить) нормам законодавства. Якщо такої невідповідності не встановлено, то підстави для скасовування ненормативного акта відсутні.
Судом встановлено, що оспорюваним Наказом Мін'юста скасовано реєстраційні дії вчинені щодо третьої особи 1 на підставі документів, які не відповідали вимогам закону, а саме - відсутності документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання письмової вимоги про повернення грошових коштів та здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПАТ «Європейський газовий банк» при наявності нескасованих арештів на все нерухоме майно скаржника.
Відтак, наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування Наказу №2731/5 Міністерства юстиції України.
Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом №1952-IV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок №1127), якими, зокрема, визначено наступне.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно па підставах та в порядку, визначених Законом.
Організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, нотаріуси як державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Порядком №1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Для проведення державної реєстрації прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені Порядком.
Згідно з п.57 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності па предмет іпотеки, подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він с відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання Іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Дані положення узгоджуються і з нормами викладеними у Законі України «Про іпотеку».
Ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (надалі - Закон №898-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає обов'язок іпотекодержателя в разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Ч.3 ст.42 Закону №898-IV передбачають у разі продажу предмета іпотеки право наступного іпотекодержателя виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками та набути прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором.
Вказане означає, що наступна іпотека має певні правові наслідки та створює певні обов'язки для попереднього іпотекодержателя, в тому числі у випадках звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається, з глави 5 Договору - «Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки» та п.5.5.1 - «Застереження про задоволення вимог іпотекодержержателя».
Відповідно до п.5.1 Договору у разі порушення іпотекодателем умов кредитного договору або іпотечного договору іпотекодержатель надсилає боржнику (іпотекодателю) письмову вимогу про усунення порушення зобов'язання. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
П.5.4 іпотечного договору передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
П.5.5.1 визначає, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодавцем строк, така вимога-задовольняється за рахунок предмета іпотеки, зокрема, шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Вищезазначене положення також дублюється вимогами ст.37 Закону №898-IV.
Також п.5.5.1 передбачає, що у вищезазначеному випадку це застереження відповідно до статей 36, 37, 38 Закону №898-IV вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Під час засідання Комісії було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 під час проведення реєстраційних дій, було порушено вимогу п.57 Порядку №1127 та п.5.1 договору іпотеки від 03 січня 2014 року, оскільки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містилось в іпотечному договорі, було проведено державну реєстрацію прав без подання усіх необхідних відповідно до вимог Порядку документів, а саме: документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання такої письмової вимоги. При цьому з копій матеріалів реєстраційної справи, наданих нотаріусом на засіданні Комісії, вбачається, що третьою особу 1 надсилалась вимога про повернення коштів на адресу боржника - ТОВ «Трістар Авто Еліт».
Так, з пояснень ПАТ «Європейський газовий банк» вбачається, що 19.04.2016р. на адресу ТОВ «Трістар Авто Еліт» цінним листом було надіслано вимогу про повернення грошових коштів, яка була отримана уповноваженим представником за довіреністю Пришляк 26.04.2016р., проте боржником не виконана.
Реєстраційні дії нотаріусом були проведені 14.07.2016р. та 18.07.2016р., а саме після спливу 30-денного строку з моменту направлення банком вимоги щодо сплати боржником суми заборгованості за Кредитом договором № 565-260412 від 26.04.2012р., а, отже, вчинені відповідно до норм чинного законодавства.
При цьому, суд звертає увагу на наступне.
Так, ст. 9 та ч.2 ст. 10 Закону №1952-IV, встановлено, що поміж інших обов'язків, державний реєстратора встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).
П.57 Порядку № 1127, визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути підтверджені іпотекодержателем, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9, 10 та 15 Закону №1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Відповідно до відомостей Державного реєстру прав встановлено, що перед прийняттям оскаржуваних рішень від 13 та 18 липня 2016 року за результатами розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв Державного реєстру прав за №17496459, №17496582, №17496536, приватним нотаріусом ОСОБА_1 було здійснено пошуки інформації стосовно зареєстрованих прав власності, інших речових прав, іпотек та обтяжень щодо об'єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 2 (індексні номери документів 63406534, 63656133,63656525).
Згідно зі здійсненими пошуками нотаріусом було встановлено, що вищезазначені об'єкти нерухомого майна, що є власністю ТОВ «Трістар Авто Еліт», перебувають в іпотеці (іпотекодержатель - ПАТ «Європейський газовий банк») та розділи Державного реєстру прав №21849446101, №254533346101, №254771946101 містять записи про обтяження забороною на нерухоме майно, які були накладені приватним нотаріусом Кулипяком І.Я. під час посвідчення договору іпотеки від 03 січня 2014 року. Водночас приватним нотаріусом ОСОБА_1 не було сформовано пошуки інформації Державного реєстру прав щодо власника об'єктів нерухомого майна - ТОВ «Трістар Авто Еліт».
З відомостей Державного реєстру прав щодо прав власності, інших речових прав, іпотек та обтяжень ТОВ «Трістар Авто Еліт» вбачається, що на момент прийняття оскаржуваних рішень, так і на момент розгляду скарги Комісією, Державний реєстр прав містив активні записи про арешти всього нерухомого майна ТОВ «Трістар Авто Еліт».
Так, спеціальні розділи Державного реєстру прав містять записи від 24 жовтня 2014 року №7459794, від 03 березня 2015 року № 8928949, від 29 грудня 2014 року № 8307131 та від 22 квітня 2015 року № 9445875 про арешт усього нерухомого майна ТОВ «Трістар Авто Еліт». Накладені ці арешти були на підставі постанов відділу Державної виконавчої служби Жовтківського районного управління юстиції Львівської області в рамках виконавчих проваджень №47337388, №46676918, №45203843 та постанови Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Львівської області в рамках виконавчого провадження № 45944095.
При цьому, як вбачається з п.5 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999р. № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Аналіз наведених норм дає колегії суддів підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Аналогічні правові позиції щодо застосування зазначених норм матеріального права були висловлені колегіями суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 р. у справі № 21-357а14 та від 19.05.2015р. у справі № 21-121а15.
Проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії та скасування Наказу №2731/5 документально не підтверджені, а, отже, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5- 11, 19, 72-77, 90, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
В задоволенні адміністративного позову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Головуючий суддя І.В. Смолій
Судді П.О. Григорович
С.К. Каракашьян