ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2018 року № 826/11138/17
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича
треті особи ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма-Факторинг»
про визнання протиправним та скасування рішення від 30.08.2017, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича (надалі - Державний реєстратор, відповідач), третя особа ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, третя особа - 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма-Факторинг» (надалі - ТОВ «Арма-Факторинг», третя особа - 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 30.08.2017, зобов'язання вчинити дії.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.
Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, що наявні в матеріалах справи.
Третя особа - 1 надала суду письмові заперечення проти позовних вимог, в яких просив відмовити в задоволенні позову.
Третя особа - 2 пояснень чи заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надано.
Враховуючи положення ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного до 15.12.2017) суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив.
Між ТОВ «Артем-Банк» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) 04.10.2007 укладено кредитний договір №80/07 за умовами якого Позичальник отримав у Позикодавця грошові кошти у сумі 200 000 Євро, строком погашення, з урахуванням внесених змін, не пізніше 12.01.2029, зі сплатою 12,5% річних (за період з 04.10.2007 по 31.08.2009), 13% річних (за період з 01.09.2009 по 12.01.2029).
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між ТОВ «Артем-Банк» та ОСОБА_1 04.10.2007 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пестич Л.В. та реєстрований в реєстрі за№4701.
Згідно умов Іпотечного договору Іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1
28.12.2015 між ПАТ «Артем-Банк» та ТОВ «Арма Факторинг» укладено договір факторингу №80/07Б, за умовами якого ПАТ «Артем-Банк» відступило на користь ТОВ «Арма-Факторинг» всі права за Іпотечним договором .
Між ПАТ «Артем-Банк» та ТОВ «Арма Факторинг» 15.01.2016 укладено договір відступлення прав за Іпотечним договором, за умови якого ПАТ «Артем-Банк» передано ТОВ «Арма Факторинг» всі права за Іпотечним договором.
В подальшому, 14.07.2017 між ТОВ «Арма Факторинг» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «Арма Факторинг» відступило ОСОБА_3 належне право вимоги за Кредитним договором, розмір заборгованості по якому становить 238732,35 Євро (за офіційним курсом НБУ 7076026,84грн.) - за кредитом, та 62171,07 Євро (за офіційним курсом НБУ 1842750,51грн.).
У зв'язку із укладенням договору відступлення права вимоги за Кредитним договором 14.07.2017, між ТОВ «Арма Факторинг» та ОСОБА_5 укладено договір відступлення прав вимоги за Іпотечним договором, згідно якого ОСОБА_3 перейшли права Іпотекодержателя.
Листом від 19.07.2017 ОСОБА_3 повідомив позивача, що протягом 30-ти днів в добровільному порядку задовольнити вимоги по сплаті заборгованості за Кредитним договором №80/07 від 04.10.2007 та попереджено ОСОБА_1, що у випадку не виконання даної вимоги, буде прийнято рішення про звернення на стягнення на Предмет іпотеки, або на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріусу або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя, у позасудовому порядку, згідно п.5 Договору. Зазначений лист отримано позивачем 25.07.2017.
30.08.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д.М. та зареєстровано в реєстрі за №332.
Позивач вважає такі дії, приватного нотаріусу КМНО Щелкова Д.М. протиправними та в зв'язку з чим звернувся до суду.
Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є нотаріус.
Абзацом 5 ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Частиною 1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться після завершення такої дії у межах строків, встановлених частинами першою та другою цієї статті.
Частиною 3 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчинив таку дію.
З матеріалів справи вбачиться, підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу №332 від 30.08.2017, виданий (посвідчений) приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д.М., а також зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №95882236 від 30.08.2017
Отже, нотаріальна дія з нерухомим майном вчинена відповідачем, а саме посвідчення договору купівлі-продажу то відповідно ч.5 ст.3, ч.1 ст.19, ч.3 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення державної реєстрації прав, в тому числі подання заяви про державну реєстрацію прав, проводиться нотаріусом, який виконує повноваження державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до даного Закону.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.
Щодо посилань позивача на Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2013 №868, суд не бере до уваги, положення даного порядку втратили чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В свою чергу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема п.61, передбачено перелік документів, які подаються до державного реєстратора прав у випадку державної реєстрації прав власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття прав власності на предмет іпотеки.
Як вбачається, з матеріалів справи, реєстрація права власності проведено на підставі договору купівлі-продажу, а не на підставі договору іпотеки, а тому положення даного Порядку не регулюють дані відносини.
Крім того, п.5 Договору іпотеки квартири від 14.10.2007 передбачено, що Іпотекодержатель від свого імені подавати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Стаття 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Суд також не беру до уваги посилання позивача на лист Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 29.01.2016 №3/28/1172 є також безпідставними, оскільки зазначений лист було відкликано листом Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 11.02.2016 №3/28/1684.
Безпідставними є також посилання позивача на Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно до п.1 даного Закону, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Отже, положення Закону не поширюються на квартиру, яка є об'єктом вчинення реєстраційних дій, оскільки позивачем не надано доказів постійного місця проживання саме в даній квартирі, та згідно з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на майно вбачається, що повивачу належить житловий будинок загальною площею 330,9кв.м.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя І.В. Смолій