про залишення позовної заяви без руху
07 березня 2018 року справа № 823/1064/18
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., перевіривши матеріали адміністративного позову фермерського господарства «Бірюк» до Драбівського відділення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
02 лютого 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось фермерське господарство «Бірюк» з адміністративним позовом до Драбівського відділення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить:
1) визнати податкові повідомлення-рішення незаконними;
2) скасувати податкові повідомлення-рішення;
3) стягнути з відповідача на користь ФГ «Бірюк» кошти в розмірі 1,00 грн для відшкодування завданої незаконними рішеннями шкоди.
Крім того, позивачем заявлено такі клопотання:
1) у зв'язку з тим, що про порушення своїх прав ФГ «Бірюк» дізналось лише в листопаді 2017 року продовжити термін оскарження податкових повідомлень рішень;
2) зобов'язати ГУ ДФС у Черкаській області надати пояснення щодо суми податкового боргу в розмірі 84498,78 грн;
3) витребувати в ГУ ДФС у Черкаській області податкові повідомлення - рішення прийнятті після 04.05.2017 та відповідні документи, котрі б підтверджували отримання ФГ «Бірюк» даних податкових повідомлень-рішень;
4) витребувати у Драбівського відділення Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області такі документи:
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011462310;
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011492310;
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011472310;
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011381500;
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011371500.
Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 4 , 5 та 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати податкові повідомлення-рішення незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення, однак в описовій частині не обґрунтовано в чому саме полягає незаконність оскаржуваних рішень відповідача, тобто не викладені фактичні обставини в обґрунтування позовних вимог, за яких на думку позивача, були порушені його права, свободи чи інтереси, з посиланням на конкретні рішення, дії чи бездіяльність відповідача; не надані відповідні докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач чи причини неможливості подання таких доказів.
Крім того, позивачем ставиться вимога про відшкодування шкоди у розмірі 1 грн.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення повноважень.
Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У позовній заяві, не викладено обставин у обґрунтування позовної вимоги стосовно відшкодування шкоди у сумі 1 грн., не зазначено у чому проявляється дана шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відтак, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, а саме зазначити, які саме рішення відповідача (зазначивши дату, номер та інше) на думку позивача є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Як встановлено суддею, позивачем не зазначено власну адресу електронної пошти і не зазначено відомостей щодо її відсутності, а також не зазначено адресу електронної пошти відповідача і не зазначено чи така інформація відома позивачеві.
Згідно з пунктом 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення зазначеної норми позивач в позовній заяві не зазначає про те, що ним не подано іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того суддя зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI, з подальшими змінами та доповненнями.
Так, згідно статті 2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Водночас, ставки сплати судового збору встановлено статтею 4 Закону України “Про судовий збір”, відповідно до якої: за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, який подано юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2018 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 1762 грн.
Позивачем до позовної додано квитанцію № N1B0N43745 від 22.01.2018 про сплату судового збору в розмірі 162,00 грн та квитанцію №0.0.921827515.1 від 20.12.2017 про сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.
Між тим, згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Проте, оскільки позивачем у позовній заяві вимоги зазначено нечітко і незрозуміло, суд немає можливості зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у відповідності з уточненими позовними вимогами.
Щодо заявлених позивачем клопотань, суддя зазначає, що вони будуть вирішенні при відкритті провадження у справі.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву фермерського господарства «Бірюк» до Драбівського відділення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без руху.
Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині даної ухвали.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.П. Тимошенко