05 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/110/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняка С.О.,
при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Херсонської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення митного органу № UA508070/2017/000043/2 від 15.12.2017 року, стягнення зайво сплачених коштів,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що10.01.2017 року між ТОВ "КФ Строй Мастер" (Покупець) та НОМА APPLIANCES CO LTD (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-17/01/10. На умовах визначених контрактом та на підставі супровідних документів Продавець (НОМА APPLIANCES CO LTD) здійснив поставку на адресу Покупця (ТОВ "КФ Строй Мастер") відповідного товару (митна декларація UA508070/2017/001057 від 15.12.2017 року): комбіновані холодильники-морозильники з окремими зовнішніми дверима ( код товару 84181020).
15.12.2017 року під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому
Митним кодексом України, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним
самостійно, а саме в сумі 6798,00 доларів США. Митна вартість визначалась за основним
методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.
Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 50807/2017/000043/2 від 15.12.2017 р.
Позивач зазначає, що рішення відповідача № UА508070/2017/000043/2 від 15.12.2017 року не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. Оскільки в рішенні не міститься обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості, рішення вважає протиправним.
Аналіз графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UА 508070/2017/000043/2 від 15.12.2017 року свідчить про те, що відповідач не зазначив жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності.
Відповідач перед винесенням рішення не повідомляв позивача про необхідність подання будь-яких документів, які б пояснювали чи спростовували вказані розбіжності, більш того відповідач не заявляв про наявність таких розбіжностей під час митного оформлення та вимагання додаткових документів (тобто до моменту винесення оскаржуваного рішення).
Позивач зазначає, що надав митному органу під час декларування всі необхідні документи, вимога митного органу надати додаткові документи є незаконною, та як результат незаконним є рішення про коригування митної вартості, прийняте на підставі того, що не надано додатково витребувані документи.
Відповідач не повідомив декларанта про розбіжність у номерах інвойсу з декларацією поданій до митного оформлення від поданого до додаткової угоди б/н від 10.10.2017 року, порушивши положення ст. 8, 52 Митного кодексу України. Декларанту стало відомо про наявність вказаних розбіжностей лише після прийняття оскаржуваного рішення.
Вказані відповідачем розбіжності не є такими у розумінні положень Митного кодексу України, оскільки відповідно до додаткової угоди від 18.10.2017 року зазначено, що постачання товару буде здійснюватися за інвойсом ВIH17100436 від 18.10.2017 року на умовах FОВ.
Крім того, відповідно до судової практики при оформленні морського перевезення вантажу, сталою практикою є оформлення одночасно двох типів коносаментів: лінійного коносаменту та домашнього коносаменту.
Таким чином розбіжності між номером коносаменту в довідці про транспортні витрати та коносаментом, що був поданий з декларацією, не спростовують заявленої позивачем митної вартості.
Розбіжності між фактичним місцем передачі товару-порти України з умовами поставки згідно інвойсу FОВ Китай не є такими у розумінні положень Митного кодексу України, оскільки відповідно до додаткової угоди від 18.10.2017 року зазначено, що постачання товару буде здійснюватися за інвойсом ВІН17100436 від 18.10.2017року на умовах FОВ.
Позивач наголошує, що вказані відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не спростовує митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.
Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС № UА508070/2017/000043/2 від 15.12.2017 року про коригування митної вартості товарів;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UА508070/2017/000043/2 від 15.12.2017 року в сумі 40151,11 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені по справі судові витрати.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 14.02.2018 року.
Ухвалою суду від 14.02.2018 року відкладено розгляд справи на 05.03.2018 року.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.
Представники відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
10.01.2017 року між ТОВ "КФ Строй Мастер" (Покупець) та НОМА APPLIANCES CO LTD, (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-17/01/10. На умовах визначених контрактом та на підставі супровідних документів Продавець (НОМА APPLIANCES CO LTD) здійснив поставку на адресу Покупця (ТОВ "КФ Строй Мастер") відповідного товару: (митна декларація UA508070/2017/001057 від 15.12.2017 року): комбіновані холодильники-морозильники з окремими зовнішніми дверима (код товару 84181020).
15.12.2017 року декларантом підприємства ТОВ "КФ "Строй Мастер" за договором про надання послуг митного брокера ФОП ОСОБА_4 до сектору митного оформлення митного поста "Херсон-центральний" Херсонської митниці ДФС було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару "Комбіновані холодильники-морозильники", країна походження Китай, якій присвоєно номер № UA508070/2017/001057. Товар ввезено на умовах поставки FOB - NAnsha (Китай) на виконання умов договору від 10.01.2017 року № CH-UA-17/01/10 між ним та компанією НОМА APPLIANCES CO., LTD (Китай).
Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості
декларантом, надано наступні документи:
- пакувальний лист (0271);
- рахунок-фактура (інвойс) (0380);
- коносамент (0705);
- автотранспортна накладна (0730);
- декларація про походження товару (0862);
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги (3004);
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007);
- договір про надання послуг митного брокера (4207);
- декларація про відповідність (5112);
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (5504);
- відповідь на запит (9000);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) (код 4104);
- доповнення до зовнішньоекономічного контракту (4103);
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007);
- договір (контракт) про перевезення (4301).
Декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України:
1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) каталоги, специфікації;
5) копію митної декларації країни відправлення;
6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано:
- прайс- лист фірми "НОМА APPLIANCES CO., LTD.";
- бізнес-пропозицію фірми "НОМА APPLIANCES CO., LTD.";
- копію митної декларації країни відправлення.
15.12.2017 р. відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА50807/2017/000043/2. В рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає, що в поданій до митного оформлення додатковій угоді б/н від 10.10.2017 року номер інвойсу відрізняється від поданого з декларацією. В довідці про транспортні витрати відрізняється номер коносаменту від того, що був поданий з декларацією. В поданому до митного оформлення рахунку-фактурі відсутні реквізити договору на підставі, якого виданий рахунок. Також згідно п. 6.2 контракту фактичне місце передачі товару-порти України, а умови поставки згідно інвойсу FОВ Китай. В додатково поданій до митного оформлення декларації країни відправлення номер коносаменту відрізняється від того, що був поданий до митного оформлення.
15.12.2017 року відповідачем оформлено картку відмови № UА50807/2017/00041 в митному оформленні декларації № UА508070/2017/0001057 від 15.12.2017.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.1 ст. 51, ч.1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Суд критично ставиться до посиланні відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Суд зазначає, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт, тоді як специфікації та інвойси є додатковими документами. Інвойс є розрахунково-платіжним документом (рахунком), за яким виставляються певні суми до оплати. Інвойс є похідним документом від контракту.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що розбіжність у номерах інвойсу з декларацією поданій до митного оформлення від поданого до додаткової угоди б/н від 10.10.2017 року не є такою у розумінні положень Митного кодексу України, оскільки відповідно до додаткової угоди від 18.10.2017 року зазначено, що постачання товару буде здійснюватися за інвойсом ВIH17100436 від 18.10.2017 року на умовах FОВ.
Суд зазначає, що встановивши наявність вказаної розбіжності, відповідач не повідомив про це декларанта, порушивши положення ст. 8, 52 Митного кодексу України. Декларанту стало відомо про наявність вказаних розбіжностей лише після прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами ці розбіжності були усунені після винесення спірного рішення при наданні позивачем додаткових документів.
Крім того, суд зазначає, що митним органом не було враховано специфіки укладення договорів морського перевезення вантажів, коли обидва документи одного й того ж вантажу оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення, а тому посилання в спірному рішенні на те, що в довідці про транспортні витрати номер коносаменту відрізняється від того, що був поданий з декларацією, не свідчить про наявність розбіжностей та про можливе заниження позивачем митної вартості товарів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження правильності, повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Щодо правомірності та обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з Херсонської митниці ДФС України зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару, у сумі 40151,11 грн., то суд вказує про наступне.
Питання щодо порядку та умов повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів врегульовано ст. 301 Митного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України та ст. 45 Бюджетного кодексу України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим Наказом Державна митна служба України від 20.07.2007р. № 618 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок № 618).
Так, ч. 1, ч. 3 ст.301 Митного кодексу України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Розділом ІІІ Порядку № 618 встановлено порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.
Згідно п.1 Розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Пунктами 2-6 Розділу ІІІ Порядку №618 визначено, що заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.
Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1095/14362 (далі - Реєстр висновків про повернення), Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення коштів з Держбюджету), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.
Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).
Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.
Копія Висновку про повернення, оригінал заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України та документ, у якому відображаються результати перевірки заяви платника, залишаються у Відділі для контролю.
Відповідно до п.7 Розділу ІІІ Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення.
При цьому, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
З урахуванням наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку про передчасність та відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплаченої суми митних платежів у розмірі 40151,11 грн.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного, на підставі ст. 2, 6, 8, 9, 10, 14, 72, 77, 90, 241-246, 255 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС № UА508070/2017/000043/2 від 15.12.2017 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" ( код ЄДРПОУ 36236056, вул. Стрітенська, 21А, м. Херсон, 73000) за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської митниці ДФС України ( код ЄДРПОУ 39624611, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000) судові витрати у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 березня 2018 р.
Суддя Варняк С.О.
кат. 5.2.2