Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
06 березня 2018 р. № 820/657/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що з 25.10.1981 по 17.02.1984 він проходив строкову військову службу, з 04.12.2017 йому було встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. 18.01.2018 позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги. Харківський ОВК висновок до органів казначейської служби не надав, листом повідомив, що підстав для складання та подання висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає. Позивач такі дії відповідача по справі вважає протиправними та такими, що порушують його права.
Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога виплачується у випадку встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Позивача звільнено з військової служби у 1984 році, а інвалідність встановлено у 2017 році, отже, на думку відповідача, відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Також відповідач посилається на те, що позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, отже питання про призначення допомоги має вирішувати Адміністрація Державної Прикордонної служби України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до норм ст. 229 КАС України.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходив строкову військову службу в період з 25.10.1981 по 17.02.1984 в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини НОМЕР_3 .
Із витягу з протоколу №2373 від 06.09.2017 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв вбачається, що захворювання єфрейтора у запасі ОСОБА_1 , 1962 року народження, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки МСЕК Серія 12 ААА №682354 від 04.12.2017 позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності з 04.12.2017 по 01.01.2020.
18.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Харківського ОВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ-ї групи інвалідності.
Надісланим позивачу листом №235/ВЗС від 29.01.2018 відповідач відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви, вказавши, що згідно військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 02.11.1981 по 17.02.1984 та був звільнений з такої служби з Прикордонних військ КДБ СРСР. З 01 січня 2017 року внесені зміни до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон). Згідно пункту 6 Закону виплата одноразової грошової допомоги провадиться у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби., закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, то мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Інвалідність ОСОБА_1 встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення з строкової військової служби, в зв'язку з цим законних підстав для призначення одноразової грошової допомоги не має. Також відповідач посилається на те, що оскільки позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, питання про призначення допомоги має вирішувати Адміністрація Державної Прикордонної служби України.
Надаючи оцінку обґрунтованості вказаної відповіді, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній з 01.01.2017, тобто на момент встановлення позивачу ІІІ-ї групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Отже, позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва у зв'язку зі встановленням йому ІІІ-ї групи інвалідності з 04.12.2017, оскільки йому була встановлена інвалідність більш ніж через 32 роки після проходження військової служби.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Редакція частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" застосована відповідачем до обставин, які мали місце під час його дії, а саме: встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи відбулося у грудні 2017 року, і саме ця обставина могла бути підставою виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, при прийнятті відповідачем рішення про відмову у направленні висновку до Міністерства Оборони України дотримано принцип того, що закон зворотної дії не має та не допущено врегулювання спірних правовідносин нормами закону, прийнятими пізніше, ніж такі правовідносини виникли.
Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18.11.2014 по справі № 21-446а14 не є належним, оскільки стосується застосування приписів Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в іншій редакції, відносно обставин, які не є тотожніми до тих, що встановлені при розгляді даної справи.
Щодо посилання позивача на те, що саме Міноборони, а не відповідач, є уповноваженим суб'єктом, який має право приймати рішення про призначення або відмову у призначенні відповідної допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 12,13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975:
- призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів);
- керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
З огляду на вказані приписи діючого законодавства суд вважає, що висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги має містити належні підстави для призначення такої допомоги, які має встановити саме відповідач при складанні такого висновку та які відносно позивача відсутні, тому позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною не підлягає задоволенню.
При цьому доводи відповідача щодо того, що Міноборони не є належним суб'єктом для виплати допомоги не є обґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, посилання представника Харківського обласного військового комісаріату на те, що підставою ненадання висновку у 15-тиденний строк Міністерству оборони України є та обставина, що в силу приписів п.17 Порядку, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а в/ч НОМЕР_3 , де проходив службу позивач, відносилась до прикордонних військ, не є обґрунтованим, оскільки статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
Суд зазначає, що оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби на підставі висновку відповідача, вказана у відповіді обставина не є обґрунтованою обставиною для відмови позивачу у направленні висновку.
На підставі аналізу всіх підстав для відмови позивачу в направленні висновку до Міноборони для призначення одноразової грошової допомоги суд приходить до висновку про їх часткову обґрунтованість, оскільки позивач не набув права на отримання вказаної допомоги, через що позовна вимога про зобов'язання відповідача подати висновок до Міноборони також не підлягає задоволенню як похідна, отже в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Білова О.В.