Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження по справі в частині позовних вимог
28.02.2018 р. справа 820/5883/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,
за участю: представника позивача - Івакіна С.М., представника відповідача 1 - Величка А.О., представника відповідача 2 - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку підготовчого провадження клопотання представника відповідача 1 про закриття провадження в частині позовних вимог по адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови, -
Пзивач, Публічне акціонерне товариство "МЕГАБАНК", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови, в якому просить суд:
- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, видану 23.05.2012 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (запис про обтяження № 12589337), в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м. приблокованого критим преходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105;
- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, видану 15.10.2014 року Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (запис про обтяження № 7374464), в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м., приблокованого критим переходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105.
У судовому засіданні 28.02.2018 року судом на обговорення поставлено клопотання представника відповідача 1 ( вх. № 01-26/1980/18 від 18.01.2018 року) про закриття провадження у справі № 820/5883/17 в частині позовних вимог про скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року. В обґрунтування вказаного клопотання, представник відповідача 1 зазначив, що оскільки постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року за ВП № 29196388 про накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м. приблокованого критим преходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105 видана Київським районним судом м. Києва, то у відповідності до вимог ст. 238 КАС України вказану частину позовних вимог не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Представник позивача, заперечуючи проти задоволення вказаного клопотання представника відповідача 1 зазначив, що ПАТ «МЕГАБАНК» в частині позовних вимог про скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року по ВП № 29196388 не оскаржуються дії державного виконавця в порядку Цивільного процесуального кодексу, а лише рішення державного виконавця. Таким чином, представник позивача вважає, що відсутні підстави для закриття позову в частині позовних вимог про скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року по ВП № 29196388.
Представник відповідача 2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам з урахуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини та норми процесуального права в редакції на день розгляду справи, суд приходить до висновку про наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частиною 2 статті 4 КАС України (в редакції, що діяла момент звернення позивача до суду із даним позовом) встановлювалось, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
На час вчинення державним виконавцем дій, що є предметом оскарження у даній справі, а також на день звернення позивача до суду із даним позовом, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначались ст.181 КАС України, відповідно до частини 1 якої, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.
Згідно п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, визначені в ст.181 КАС України в редакції на день звернення позивача до суду із даним позовом положення кореспондують положенням ст. 287 чинного КАС України.
Частинами 2, 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
06.07.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII), яким передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII).
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 15.12.2017, внесені певні зміни і до Закону №1404-VIII.
Однак, частина 1 статті 74 Закону №1404-VIII щодо визначення підсудності спорів за зверненням сторін виконавчого провадження і інших учасників з приводу протиправності рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби при виконанні судового рішення, - змін не зазнала.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
З правового аналізу вищезазначених норм права виливає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення сторонами виконавчого провадження, на день звернення позивача до суду із даним позовом, здійснювалась за правилами того судочинства, якими суд керувався при прийнятті цього судового рішення.
Водночас, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2012 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухом О.Я. за ВП 29196388 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим листом Київського районного суду м. Харкова № 2018-6-171/11/05, виданого 31.08.2011 року щодо звернення стягнення з Олійника С.Я. (боржника) на користь ПАТ "Мегабанк" (стягувач) шляхом накладення арешту на майно боржника та заборони його відчуження.
Таким чином, враховуючи, що у даному випадку, виконавчий лист № 2018-6-171/11/05 від 31.08.2011 року щодо звернення стягнення з Олійника С.Я. (боржиника) на користь ПАТ "Мегабанк", на виконання якого відкрито ВП 29196388, видано Київським районним судом м. Харкова, то у даному випадку ПАТ "Мегабанк" може бути оскаржено постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.05.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження по ВП 29196388 саме до Київського районного суду м. Харкова, як до суду, який видав виконавчий лист, що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Також, суд зауважує, що судовий контроль за виконанням судових рішень у справах, розглянутих за правилами цивільного судочинства, станом на час постановлення даної ухвали визначається Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (редакція діє з 15.12.2017).
Частиною 1 статті 447 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду спірних правовідносин) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Водночас, у відповідності до ст. 287 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду спірних правовідносин), учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постановах від 30.06.2015 у справі №21-278а15, від 01.12.2015 - №21-3404а15, від 07.06.2016 - №21-5470а15.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України в редакції на день постановлення даної ухвали, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позовні вимоги щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року по ВП 29196388 в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м. приблокованого критим преходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105 стосуються порушення прав особи - стягувача (ПАТ «МЕГАБАНК») під час виконання рішення Київського районного суду м. Харкова по виконавчому листі № 2018/6-171/11/05 від 31.08.2011 року та враховуючи положення ст. 287 КАС України в чинній редакції, ст.ст.447, 448 ЦПК України (в редакції з 15.12.2017) ст.74 Закону №1404-VIII, то суд приходить до висновку, що даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Отже, з огляду на заявлені позивачем вимоги та наведені на їх обґрунтування доводи, а також беручи до уваги положення законодавства, чинного на момент спірних правовідносин з урахуванням норм процесуального права, чинних на день постановлення даного рішення, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання представника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та закриття провадження № 820/5883/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м. приблокованого критим преходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105.
У відповідності до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
З огляду на вимоги вищезазначених норм права, суд роз'яснює позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції Київського районного суду м. Харкова.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 183, 238, 241, 246, 248, 256, 370 КАС України, суд, -
Клопотання представника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закриття провадження в частині позовних вимог - задовольнити.
Закрити провадження по справі № 820/5883/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м. приблокованого критим преходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 05 березня 2018 року.
Суддя Горшкова О.О.