02 березня 2018 року м. Рівне №817/64/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивачка) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2017 №Ф 1349-17.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що визначена у спірній вимозі сума заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 132812,34 грн. є необґрунтованою, оскільки згідно з розрахунком несплачених податків, на підставі яких відповідачем було сформовано вимогу від 27.10.2015 №1349-17 Ф-109, надану відповідачем під час апеляційного перегляду Житомирським апеляційним адміністративним судом рішення у справі №817/62/16, така сума заборгованості складає лише 28085,59 грн. На підставі вищевказаного, просила скасувати вимогу від 02.11.2017 №Ф 1349-17 в частині сплати позивачем недоїмки єдиного внеску у сумі 104726,75 грн. як безпідставну.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення адміністративного позову заперечила повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що до оспорюваної вимоги увійшли суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 132812,34 грн., визначені на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: картки особового рахунку платника станом на 31.10.2017. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що Гощанською об'єднаною державною податковою інспекцією у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства про укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт від 31.03.2015 року №30/1742/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с.8-35).
На підставі акту перевірки Гощанською об'єднаною державною податковою інспекцією у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
-від 17.04.2015 №0001741700 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 23927,69 грн., а саме: 11521,90 грн. за основним платежем та 12405,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
-від 17.04.2015 №0001761700 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 129315,72 грн., а саме 86210,48 грн. за основним платежем та 43105,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 по справі №817/2039/15, яка набрала законної сили 25.01.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 №0001761700 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 115029,61 грн., а саме: 76686,41 грн. - за основним платежем та 38343,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Під час зазначеної перевірки контролюючим органом, серед іншого, виявлено порушення платником податків вимог пп. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 7, ч. 4, ч. 8, ч. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, що стало підставою для донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 122505,50 грн., в тому числі за 2011 рік - 17297,64 грн., за 2013 рік - 21524,01 грн., за 2014 рік - 83683,86 грн., а також заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми доходів, на який нараховується єдиний внесок, на суму 3870,96 грн., в тому числі 885,73 грн. за 2013 рік, 2985,23 грн. за 2014 рік.
На підставі акту перевірки Гощанською об'єднаною державною податковою інспекцією у Рівненській області прийнято вимоги:
-від 01.04.2015 року №Ф-17/НОМЕР_2 про сплату Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 122505,50 грн.;
-від 01.04.2015 року №Ф-17/НОМЕР_3 про сплату Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3870,96 грн.
07.04.2015 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було подано заперечення на акт перевірки до Гощанської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області. За результатами розгляду заперечення позивачці було направлено відповідь №1159/17-03-17-15 від 14.04.2015, якою залишено без змін висновки акту перевірки, а заперечення - без задоволення.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки №30/1742/НОМЕР_1 від 31.03.2015, позивачка оскаржила вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-17/НОМЕР_2 на суму 122505,50 грн., та №Ф-17/НОМЕР_3, в сумі 3870,96 грн. до Головного управління ДФС у Рівненській області.
За результатами розгляду скарги рішенням №423/14/17-00-10-04-04/72 від 06.05.2015 року Головним управління ДФС у Рівненській області частково скасовано вимогу від 01.04.2015 №Ф-17/НОМЕР_2 в частині 2090,96 грн. та винесено нову - №Ф-17/НОМЕР_4 від 21.05.2015, а вимогу №Ф-17/НОМЕР_3 залишено без змін (а.с.138-139).
За наслідками подальшого адміністративного оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-17/НОМЕР_4 від 21.05.2015, та №Ф-17/НОМЕР_3 залишено без змін, а скарги без задоволення.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 по справі №817/3027/15, яка набрала законної сили 01.06.2016, у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.04.2015 №Ф-17/НОМЕР_3 відмовлено.
З огляду на вищенаведене, сума боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску набула статусу узгодженої.
27.10.2015 Гощанською об'єднаною державною податковою інспекцією у Рівненській області прийнято вимогу №1349-17 Ф-109 про сплату ОСОБА_3 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 124152,15 грн.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 по справі №817/62/16, яка набрала законної сили 28.08.2017, у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.10.2015 №1349-17 Ф-109 на суму 124152,15 грн. відмовлено повністю.
02.11.2017 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято вимогу №Ф-1349-17 про сплату ОСОБА_3 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 132812,34 грн. (а.с.5).
Не погоджуючись з даним рішенням, позивачка оскаржила його до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги позивачки, Державною фіскальною служби України 14.12.2017 було прийнято рішення №16742/С/99-99-11-02-02-25, яким скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2017 №Ф-1349 - без змін (а.с.6-7).
Не погоджуючись з визначеною сумою недоїмки зі сплати єдиного внеску позивачка звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частинами 2-3 статті 9 Закону України №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція) передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3 (фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Пунктом 4 Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Пунктом 5 Інструкції встановлено, що протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, згідно з оспорюваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2017 №Ф-1349-17, станом на 31.10.2017 за позивачкою обліковувалась заборгованість зі сплати з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 132 812,34 грн., яка складається з двох сум: 3069,56 грн. та 129742,78 грн., з урахуванням штрафу у розмірі 9378,08 грн.(а.с.5).
З картки особового рахунку платника вбачається, що суми недоїмки, відображені у спірній вимозі, були сформовані наростаючим підсумком і складаються з узгодженої та непогашеної суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2017 (по коду класифікації доходів бюджету 71010000 - 3069,56 грн.; по коду класифікації доходів бюджету 71040000 - 129742,78 грн.) (а.с.46-61, 112-124).
Щодо покликання позивача як на єдину підставу для скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2017 №Ф-1349-17 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року №817/62/16 та від 20.11.2015 №817/2039/15, то на переконання суду, вищевказані доводи не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час апеляційного перегляду Житомирським апеляційним адміністративним судом рішення у справі №817/62/16, представником Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області було надано розрахунок сум несплачених податків, на підставі яких відповідачем було сформовано вимогу від 27.10.2015 №1349-17 Ф-109 на суму 124152,15 грн. (а.с.36-37).
Проте, судом не приймається твердження позивача про те, що даний розрахунок підтверджує неправомірність прийняття спірної вимоги від 02.11.2017.
Оскільки розрахунок був сформований відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника станом на жовтень 2015 року і стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.10.2015 №1349-17 Ф-109 на суму 124152,15 грн., то не може мати жодного впливу на формування спірної вимоги від 02.11.2017 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника станом на жовтень 2017 року.
Крім того, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 у справі №817/62/16, що набрала законної сили 28.08.2017 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.10.2015 №1349-17 Ф-109 на суму 124152,15 грн. прийнята податковим органом у відповідності нормам чинного законодавства, а оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 17.04.2015 №0001741700, №0001761700 і вимоги від 01.04.2015 №Ф-17/НОМЕР_3, не мало впливу на розмір недоїмки, відображений у оскаржуваній вимозі від 27.10.2015 №Ф-109-1349-17.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що обставини встановлені судовим рішенням по справі №817/62/16 не стосуються предмету спору у даній справі.
Як встановлено судом, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 №817/2039/15, що набрала законної сили 25.01.2016, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гощанської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області від 17 квітня 2015 року №0001761700, в частині визначення грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 115029 грн. 61 коп., в тому числі: за основним платежем 76686 грн. 41 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 38343 грн. 20 коп., що винесені за наслідком акту перевірки №30/1742/НОМЕР_1 від 31.03.2015 року.
Відповідно до п. 6 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9- 11 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що скасування частково або повністю податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб не призводить до відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Водночас, на момент винесення рішення судом, відсутні будь-які рішення суду щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-17/НОМЕР_4 від 21.05.2015 та №Ф-17/НОМЕР_3, на підставі яких сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2017 №Ф-1349-17 на суму 132 812,34 грн.
За таких обставин, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 №817/2039/15 не спростовує правомірність формування та надіслання позивачеві оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2017 №Ф-1349-17.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи на підставі належних та допустимих доказів повністю доведено правомірність своїх дій, тому у задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.
Згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не присуджуються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (вул.Студенська,14/935, м.Рівне, 33000, ідентифікаційний №2468511248) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023,код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправною та скасування вимоги від 02.11.2017 №Ф 1349-17, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 07 березня 2018 року.
Суддя Борискін С.А.