ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2018Справа № 910/19184/17
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомМіністерства оборони України
доДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"
простягнення 505 688 грн 84 коп.
Представники:
від позивача:Глазунок М.Ю. - представник за довіреністю
від відповідача: Милостива І.О. - представник за довіреністю
01.11.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами про стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" 261 134 грн 40 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань, в тому числі: 116 059 грн 73 коп. пені та 145 074 грн 67 коп. штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 342/12/17/14 від 14.06.2017 на закупівлю послуг за державні кошти належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару в строк, у зв'язку з чим за прострочення виконання зобов'язань позивачем нараховано 116 059 грн 73 коп. пені та 145 074 грн 67 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19184/17 та справу призначено до розгляду на 30.11.2017.
28.11.2017 до відділу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
За наслідками повторного атоматичного розподілу, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва № 05-23/3138 від 04.12.2017, справу № 910/19184/17 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 15.01.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2017 у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2018.
10.01.2018 до відділу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до умов якої позивач просить суд стягнути з відповідача 215 539 грн 50 коп. пені та 290 149 грн 34 коп. штрафу.
15.01.2018 до відділу діловодства господарського суду від відповідача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні 15.01.2018 оголошено перерву до 12.02.2018.
26.01.2018 до відділу діловодства господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
05.02.2018 до відділу діловодства господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В підготовче засідання 12.02.2018 з'явились представники сторін та заявили клопотання про розгляд справи по суті.
Представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просить суд їх задовольнити.
Відповідно до частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 215 539 грн 50 коп. пені та 290 149 грн 34 коп. штрафу.
Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 12.02.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
14.06.2017 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" (постачальник за договором) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 342/12/17/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується прийняти та оплати такий товар.
Відповідно до положень розділу 10 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє до 31.122.017, а в частині проведення розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.
У відповідності до пункту 3.1 договору ціна договору становить 2 072 495 грн 26 коп. в тому числі ПДВ (20%) 345 415 грн 88 коп.
Згідно з пунктом 5.1 договору термін постачання товару: згідно календарного плану постачання товару - до 01.09.2017.
Товар постачається на умовах DDP - склад вантажоотримувача відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положенням договору у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження товару під час транспортування, вантажо-розвантажувальних робіт (пункт 5.2. договору).
У відповідності до пункту 5.3 договору товар вважається поставленим замовнику за кількістю та за якістю з моменту підписання акту технічного приймання товару.
Згідно з пунктом 5.5 договору датою виконання зобов'язання постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийму поставленого товару.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Нормами частин 1 та 2 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю товару за державні кошти № 342/12/17/14 від 14.06.2017 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, зокрема відповідачем були порушені обумовлені в договорі строки поставки товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами актом технічного приймання товару № 72/48/2379 від 14.12.2017 та актом прийому поставленого товару № 1 від 22.12.2017
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти № 342/12/17/14 від 14.06.2017, позивачем за порушення термінів постачання продукції нараховано відповідачу пеню у розмірі 215 539 грн 50 коп., за період прострочення з 02.09.2017 по 14.12.2017, та штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 290 149 грн 34 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з пунктом 7.2 договору за порушення термінів постачання товару, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вказаної ціни. У разі безпідставної відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків ціни непоставленого товару.
Штрафні санкції за порушення строків (термінів) постачання товару до постачальника не застосовується з дати підписання акту технічного приймання товару.
З огляду на вищенаведене та доведення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо строку поставки товару, дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до пункту 7.2 договору.
Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів нарахований за 2 місяці є неправильним, оскільки штраф, має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання (прострочення постачання товару понад 30 днів). Таким чином, розмір штрафу за порушення термінів постачання товару понад 30 днів, передбачений пунктом 7.2 договору, складає 145 074 грн 67 коп. (2 072 495 грн 26 коп. х 7 %).
Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем письмова вимога про постачання товару в найкоротший термін № 31.2/20/9320-17 від 06.11.2017 була направлена на адресу виробника вже після порушення відповідачем терміні постачання товару та після звернення позивача з позовом до суду, а тому не можу бути прийнята судом в якості активних дій відповідача, спрямованих на недопущення господарського правопорушення. Крім того, відповідно до пункту 5.9 договору сторони визначили, що саме постачальник є єдиним відповідачем за якість товару, терміни постачання товару та своєчасне оформлення відповідних документів.
Також, суд не приймає твердження відповідача, викладенні у запереченні проти заяви про збільшення позовних вимог, щодо того, що при розрахунку пені за порушення строків постачання необхідно використовувати договірну вартість товару, що складає 1 886 523 грн 31 коп., яка визначена відповідно до протоколу погодження договірної ціни, а не орієнтовну - 2 072 495 грн 26 коп., яка визначена у договорі.
Судом встановлено, що 22.12.2017 між сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти № 342/12/17/14 від 14.06.2017 було підписано додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої вирішили пункту 3.2 "Ціна договору" викласти у наступній редакції: "3.1. Ціна договору становить 1 886 523 грн 31 коп. в тому числі ПДВ (20%) 314 420 грн 55 коп.". А також вирішили викласти додатки № 1 "Специфікацію товару", № 2 "протокол погодження договірної ціни" та № 3 "Календарний план постачання товару" до договору в редакції даної додаткової угоди.
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди визначено,3 що угода набирає чинності з дати її підписання і скріплення печатками сторонами і діє до закінчення строку дії договору та є невід'ємною частиною договору.
Таким чином, з урахуванням пункту 5 додаткової угоди, визначена у додатковій угоді ціна договору (ціна товару) у розмірі 1 886 523 грн 31 коп. не може бути застосовано при розрахунку пені за період з 02.09.2017 по 14.12.2017, оскільки положення, що визначають вказану ціну товару в той період не діяли.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару за договором про закупівлю товару за державні кошти № 342/12/17/14 від 14.06.2017, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару, нарахованої за період з 02.09.2017 по 14.12.2017, та штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме пені у розмірі 215 539 грн 50 коп. - за розрахунком позивача, та штрафу у розмірі 145 074 грн 67 коп. - за розрахунком суду.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 7, ідентифікаційний код 30019335) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню за прострочення поставки товару у розмірі 215 539 (двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн 50 коп., штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 145 074 (сто сорок п'ять тисяч сімдесят чотири) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 5 409 (п'ять тисяч чотириста дев'ять) грн 21 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено: 06.03.2018
Суддя Н.Б. Плотницька