Дата документу 05.03.2018
Справа № 334/6352/17
Провадження № 1-кп/334/245/18
05 березня 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-
В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В ході судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів.
Обвинувачений та його захисник заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу та просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Потерпіла наполягала на продовженні строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Вислухавши клопотання прокурора, захисника, думки учасників судового засідання колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано за рішенням слідчого судді, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, колегія суддів враховує, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_8 є особливо тяжкими згідно із ст.12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів від 7 до 15 років позбавлення волі за ч.1 ст.115 КК України, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду, а також, що він іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню, про що зазначено в ухвалах слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.08.2017 року та 04.10.2017 року.
Таким чином, ризики, передбачені ст.177 КПК України і зазначені в ухвалах суду про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Відтак, колегія суддів прийшла до переконання, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що є ризиком, передбаченим ст.177 КПК України, та підставою для продовження строку тримання останнього під вартою.
Отже, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, а також виходячи з міркувань забезпечення доступності ОСОБА_8 під час судового розгляду кримінального провадження колегія суддів вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
У звязку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.27, 31, 177, 178, 183, 194, 199, 314-316, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів
Продовжити ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів, до 04 травня 2018 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3