Справа № 629/3282/16-ц
Номер провадження 2/629/27/18
15.02.2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А, за участю секретаря Білик В.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, посилається на те, що восени 2011 року він придбав для особистих потреб у фермерського господарства «ЗІГ» нежитлове приміщення за адресою: м.Лозова, вул.О.Бричука,49 (колишня вул.Червонопартизанська), яке відповідно до договору оренди №3 від 01.03.2012 року передав в оренду ФОП ОСОБА_2 Орендна плата відповідно до п.3.2 Договору встановлена в розмірі 3000 гривень. Відповідно до п.п.3.1,3.3 Договору, відповідач повинен сплачувати орендну плату щомісячно 15-го числа та проводити оплату за електричну енергію щомісячно 14-го, однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра відповідачем добровільно не погашена. В зв'язку з чим позивач змушений звертатися до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь борг по орендній платі нежитлового приміщення в сумі 183600 гривень; борг по оплаті електроенергії в сумі 122400 гривень; затрати на ремонт приміщення в сумі 14302 гривень, а всього на суму 320302 гривень; судові витрати покласти на відповідача.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав уточнену позовну заяву, надав пояснення, 01.03.2012 року між ним та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди нежитлового приміщення - магазину «Явір», який розташований за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул.О.Бричука 49 (колишня вул.Червонопартизанська) та належав йому на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 16.09.2011 року. Згідно умов договору орендна плата складала 3000 гривень щомісячно, а також було зазначено, що відповідач повинен сплачувати плату за електричну енергію щомісяця. До серпня 2013 року відповідач своєчасно та належним чином виконував умови договору, проте в подальшому припинив сплачувати орендну плату та витрати за використану електричну енергію. Також пояснив, що від позовних вимог щодо відшкодування витрат на ремонт приміщення відмовляється, оскільки умовами договору це не було передбачено. В зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі нежитлового приміщення в період з квітня 2013 року по квітень 2016 року, з розрахунку по 3000 гривень за місяць, а всього у розмірі 183600 гривень; заборгованість за використану електричну енергію у розмірі 14302 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнену позовну заяву не визнав, надав пояснення, 01.03.2012 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір оренди №3 нежитлового приміщення, в якому була встановлена орендна плата в розмірі 300 гривень щомісячно, оплата електроенергії даним договором не передбачена, проте платежі як за оренду приміщення, так і за використану електричну енергію він здійснював в повному обсязі та своєчасно. Також пояснив, що він як фізична особа підприємець і займається торгівельною діяльності, після укладання даного договору він надав його копію з іншими документами до відділу реєстрації РРО Лозівської ОДПІ для реєстрації касового апарату. Витрати, які він сплачував за оренду приміщення зафіксовано у звітах та деклараціях, поданих до Лозівської ОДПІ. Наданий позивачем договір оренди вважає недійсним, так як такого договору та на таких умовах він з ОСОБА_1 не укладав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.15,16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Матеріалами справи встановлено, на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №3225 ОСОБА_1 придбав у СФГ «ЗІГ» нежитлову будівлю ДРПТ «Явір» загальною площею 149,5 кв.м, що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 16.09.2011 року, витягом про державну реєстрацію прав від 03.10.2011 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2016 року (а.с.17,18,19,20).
З копії договору оренди №3 нежитлового приміщення від 1 березня 2012 року, наданої позивачем ОСОБА_1 вбачається, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 155,70 кв.м, в тому числі торгівельною площею 90 кв.м, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул.Червонопартизанська, 49, для розміщення магазину «Явір», строком на 5 років з 01.03.2012 року по 28.02.2017 року, розмір орендної плати складає 3000 гривень щомісячно (а.с.10-11).
З копії акту приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення від 1 березня 2012 року наданої ОСОБА_1, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, зазначено, що ОСОБА_2 прийняв, а ОСОБА_1 здав в оренду нежитлове приміщення, площею 155,70 кв.м, розташоване за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул.О.Бричука (колишня вул.Червонопартизанська), магазин «Явір» з відповідними предметами користування, при цьому підписи сторін зазначені на окремому аркуші (а.с.12-13).
В судовому засіданні відповідачем на спростування доводів позивача був наданий оригінал договору оренди №3 нежитлового приміщення від 1 березня 2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, згідно умов якого ОСОБА_1 передав в строкове платне використання нежитлове приміщення, загальною площею 155,70 кв.м, в тому числі торгівельною площею 90 кв.м, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул.Червонопартизанська,49, для розміщення магазину «Явір», строком на 5 років з 01.03.2012 року по 28.02.2017 року, розмір орендної плати складає 300 гривень щомісячно, оплата за використану електроенергію даним договором не передбачена, що також підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2012 року, підписаного сторонами. (а.с.93,94).
Витребуваний судом за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 з Лозівської ОДПІ договір повністю аналогічний договору наданому відповідачем ОСОБА_2 Зазначену копію договору оренди нежитлового приміщення №3 від 01.03.2012 року до Лозівської ОДПІ було надано 03.11.2012 року з відповідною заявою про реєстрацію книги РРО до касового апарату Міni 500.02 МЕ заводський номер ПБ 57520675 (а.с.121,122).
Із наданих відповідачем копій квитанцій за період 2015 року та липень - серпень 2016 року вбачається, що оплата за оренду нежитлового приміщення проводилася відповідачем тривалий час, через банківські установи щомісячно, рівними сумами по 300 грн. (а.с.103-110).
Факт сплати орендної плати також підтверджується розпискою, наданою відповідачем, що не заперечувалося ОСОБА_1, про отримання авансу в рахунок орендної плати за жовтень - березень 2014 року включно (а.с.95).
В судовому засіданні позивач пояснив, що він є засновником СФГ «ЗІГ» та договір про користування електричною енергією був укладений між ОСОБА_1 як директором СФГ «ЗІГ» та АК «Харківобленерго», і після придбання у свою власність нежитлового приміщення, яке належало СФГ «ЗІГ» даний договір не переукладався, тому через СФГ «ЗІГ» ОСОБА_1 здійснював оплату за використану електричну енергію.
На підтвердження своїх доводів та розрахунку заборгованості за використану електроенергію ОСОБА_1 надано копію довідки з АК «Харківобленерго» про сплату СФГ «ЗІГ» за період з травня 2013 року по квітень 2016 року витрат за використану електричну енергію за адресою: м.Лозова, вул.О. Бричука, буд.49, де розташована адмінспоруда, магазин «Явір», в сумі 129600 грн (а.с.61).
Суд не бере до уваги надану позивачем довідку, оскільки дана довідка не підтверджує факт існування договірних правовідносин між ОСОБА_1 чи СФГ «ЗІГ» та ФОП ОСОБА_2, за якими останній перед ними мав би зобов'язання, а також, що саме ОСОБА_1 як фізичною особою проводилися щомісячні оплати за використану електричну енергію. Крім того позивачем не надано оригіналу довідки, копія якої не містить жодних реквізитів підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом, за клопотанням відповідача, позивачу ОСОБА_1 було запропоновано надати оригінали документів, долучених до первісного позову, на які він посилається як на підставу своїх вимог, однак останнім цього зроблено не було.
Також, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо підтвердження розрахунку заборгованості по орендній платі відповідачем перед позивачем в сумі 183600 гривень.
При цьому судом, під час розгляду справи були створені всі необхідні умови для забезпечення здійснення позивачем та відповідачем наданих законом прав для всебічного та повного дослідження обставин справи, у порядку ч.3 ст.12 ЦПК України було роз'яснено права та обов'язки, положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, позивач та відповідач попереджалися про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і відповідне право на забезпечення доказів.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.
Зазначеними правами позивач не скористався.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 12,13,81 258,259,263-265,354 ЦПК України, -
вирішив :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днівз дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 26.02.2018 року.
Суддя О.А.Ткаченко