Копія
154/149/18
4-с/154/1/18
02 березня 2018 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Каліщука А.А.
за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», заінтересовані особи - Володимир-Волинський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області, ОСОБА_1 на рішення державного виконавця,
Заявник звернувся в суд із скаргою на рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа. Скаргу мотивує тим, що на примусовому виконанні перебував виконавчий лист Володимир-Волинського міського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» 23438,37 доларів США заборгованості за кредитним договором та 1820 грн. судового збору.
05.01.2018 р. ПАТ «Банк Форум» отримав постанову про повернення виконавчого листа від 22.12.2017 р. Виконавчий документ повернуто без виконання у зв»язку з тим, що в ході здійснення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.
Однак дану постанову вважає незаконною, оскільки викладені у ній обставини не відповідають дійсності.
Зокрема, ОСОБА_1 є власником житлового будинку по вул. О. Олеся, 50 в м. Володимирі-Волинському, що знаходиться на земельній ділянці площею 665 кв.м. та призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Даний будинок і земельна ділянка передані в іпотеку банку.
Таким чином, державний виконавець не здійснив належним чином перевірку майна боржника, а тому відсутні підстави для повернення виконавчого листа.
Просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Хмелюка Т.М. від 22.12.2017 р. про повернення стягувачу виконавчого листа про стягнення боргу з ОСОБА_1
05.02.2018 р. державний виконавець Хмелюк Т.М. подав заперечення на скаргу, в якому вказав, що для виявлення майна на яке можна було б звернути стягнення, він напрявляв запити до органів, котрі посвідчують реєстрацію майна. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна було встановлено, що ОСОБА_1 є власником власником житлового будинку по вул. О. Олеся, 50 в м. Володимирі-Волинському та земельної ділянки площею 665 кв.м. Оскільки у даному будинку зареєстровані неповнолітні діти, тому відповідно до п. 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень (Інструкція) він звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради для надання дозволу на реалізацію цього нерухомого майна. Оскільки Служба у справах дітей не надала дозволу на реалізацію цього майна, а іншого майна у боржника не виявлено, тому відповідно до п. 28 Інструкції, він повернув виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винісши 22.12.2017 р. постанову про повернення виконавчого листа стягувачу. Просить відмовити у задоволенні позову.
В судове засіданні представник ПАТ «Банк Форум» не з»явився, однак подав заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, підтримує вимоги скарги та просить задовольнити скаргу.
В судове засідання державний виконавець Хмелюк Т.М. не з»явився, однак подав заяву в якій просить відмовити у задволенні скарги, з рідстав викладених у запереченні.
Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду скарги, не повідомив про причину неявки, не подавав клопотань про відкладення розгляду скарги.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи (у тому числі державні виконавці) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій визначено Законом України „Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5.
Судом встановлено, що на виконанні Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби перебував виконавчий лист №154/2145/16 виданий 24.12.2009 р. Володимир-Волинським міським судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь АКБ «Форум» кредитної заборгованості в сумі 23438,37 доларів США, що становить 187413,21 грн. та 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
На виконання вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець 15.09.2016 р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.
Також у відповідності до норми ст. 56 цього ж Закону державний виконавець виніс 15.09.2016 р. постанову про арешт майна боржника.
В ході виконавчого провадження було встановлено, що ОСОБА_1 працює у ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» та отримує дохід, а тому 22.12.2016 р. державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату та направлено постанову для виконання на це підприємство, що підтверджується супровідним листом від 22.12.2016 р. №38952/03-23.
Із листа ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» від 31.01.2017 р. встановлено, що дана постанова повернута без виконання, оскільки ще до відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 був звільнений з цього підприємства за власним бажанням.
Крім того, матеріалами цивільної справи підтверджується, що з метою примусового виконання рішення державний виконавець Хмелюк Т.М. вживав і інші заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Зокрема, в ході виконавчого провадження неодноразово направлялись запити до органів, що посвідчують реєстрацію майна, банків та інших установ для виявлення коштів або майна у боржника, на які можна було б звернути стягнення.
Згідно відповідей на запити від 30.05.2017 року та на повторні запити від 23.11.2017 року до Державної фіскальної служби України і Пенсійного фонду України, боржник ОСОБА_1 працевлаштованим не рахується, пенсії не отримує, на обліку платників податків не перебуває, будь-які дані про його доходи відсутні, рахунків у банківських та інших фінансових установах немає. Також не виявлено належних боржнику транспортних засобів та суден.
Із відповідей на дані запити та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2017 р. встановлено, що окрім житлового будинку площею 71,9 кв.м. по вул. О. Олеся, 50 в м. Володимирі-Волинському та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку, площею 665 кв.м., іншого майна (коштів) у боржника ОСОБА_1 не має.
Також державним виконавцем за місцем проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 29.11.2017 р., за участю понятих та дружини боржника, було здійснено перевірку майнового стану боржника. Однак майна належного боржнику, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено, що підтверджується актом державного виконавця від 29.11.2017 р.
Наведене підтверджує, що державний виконавець вжив усіх можливих та передбачених законом заходів для примусового виконання рішення, у тому числі для з'ясування наявності належного боржнику майна і за останнім відомим місцем проживання. У боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч.1-3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Із довідки КП «Інформаційно-розрахунковий центр Володимир-Волинської міської ради» від 24.11.2017 р. встановлено, що у житловому будинку по вул. О. Олеся, 50 в м. Володимирі-Волинському, котрий належить ОСОБА_1, зареєстровані неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, котрі проживають там і мають право користування цим нерухомим майном.
Згідно з п. 28 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5 (Інструкція), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що на виконання наведених вимог Інструкції, з метою виконання рішення суду, державний виконавець 24.11.2017 р. звертався до Служби у справах дітей виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради із вимогою надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна - буд. №50 по вул. О. Олеся в м. Володимирі-Волинському, оскільки неповнолітні діти мають право користування цим майном.
Однак із листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 28.11.2017 р. вбачається, що орган опіки та піклування не надав дозволу на реалізацію цього нерухомого майна.
Таким чином, з огляду вимог наведеної Інструкції, відсутність згоди органу опіки та піклування позбавляє можливості державного виконавця здійснити реалізацію цього нерухомого майна в рахунок погашення заборгованості і виконання рішення суду продовжується виконавцем за рахунок іншого майна боржника.
Як встановлено із матеріалів цивільної справи та виконавчого провадження, іншого майна, окрім цього на яке органом опіки та піклування не надано дозвіл на реалізацію, на яке можна звернути стягнення у боржника не має, про що державним виконавцем складено 22.12.2017 р. акт.
Оскільки у боржника не має іншого майна на яке можна було б звернути стягнення, тому відповідно до п. 28 Інструкції державний виконавець повинен повернути виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, п.2 ч.1 ст. 37 цього Закону передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, однак при цьому, в силу вимог ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, всупереч вимогам наведених вище норм процесуального закону, заявником не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували протиправність дій державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду та незаконність постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.
Таким чином, доказування заявника грунтуються на припущеннях.
Беручи до уваги, що державний виконавець здійснив усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку майна боржника ОСОБА_1, на яке може бути звернуто стягнення і такі заходи виявились безрезультатними, так як на виявлене належне боржнику нерухоме майно - будинковолодіння та земельну ділянку для його обслуговування, дозволу на реалізацію не надано, що позбавляє можливості державного виконавця здійснити реалізацію цього майна з метою виконання рішення суду, а інше майно у боржника відсутнє, тому суд прийшов до висновку, що постанова про повернення виконавчого документу є законною, оскільки винесена відповідно до закону, в межах наданих державному виконавцю повноважень, а вимога про її скасування є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що згідно діючого мораторію виконання рішень судів про стягнення предмету іпотеки на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», неможливливе вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.
Винесенням державним виконавцем 22.12.2017 р. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не порушено прав чи свобод заявника, оскільки згідно ч.5 ст.37 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, про що зазначено і в самій постанові. Виконавчий документ може бути подано повторно до 22.12.2020 р., і цей строк ще не пройшов. Крім того, при поверненні виконавчого документа стягувачу арешт та інші заходи примусового виконання рішення залишаються в силі.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 89, 447, 451 ЦПК України, ст. 18, 26, 37 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», заінтересовані особи - Володимир-Волинський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області, ОСОБА_1 на рішення державного виконавця.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення через Володимир-Володинський міський суд.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя А.А. Каліщук