Справа № 403/78/18
провадження № 1-кп/403/18/18
05 березня 2018 року смт.Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Устинівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018120290000007 від 09.01.2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Устинівка Кіровоградської області,
адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому
законом порядку та фактичного проживання:
АДРЕСА_1 , пенсіонера, інваліда третьої групи,
освіта повна професійно-технічна, одруженого, громадянина
України, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-
21 грудня 2017 року близько 06 год. 30 хв. ранку обвинувачений ОСОБА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов до огородженого парканом подвір"я будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності потерпілій ОСОБА_6 .. Реалізуючи в подальшому свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання,впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії ніким не будуть помічені, обвинувачений ОСОБА_5 , не зайшовши на територію подвір"я, шляхом вільного доступу, з використанням фізичної сили своїх рук, взяв одну секцію паркану, виготовленого з чорного металу вагою 45,05 кг. вартістю 288 грн. 32 коп., після чого із викраденим з місця злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду в загальному розмірі 288 грн.32 коп.. Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, суду показав, що дійсно 21 грудня 2017 року, в період часу з 06 години до 07 години ранку, він, з метою крадіжки секції паркану, прибув до території біля будинку ОСОБА_6 , що знаходиться по АДРЕСА_2 . Піднявши із землі частину паркану, він закріпив її на належний йому велосипед та таким чином відвіз до себе додому. Пізніше за допомогою "болгарки" розпиляв секцію паркану на 6 частин, які здав на пункт прийому металобрухту та отримав за це грошові кошти в сумі 240 грн. 00 коп.. В скоєному щиро розкаявся.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання по розгляду кримінального провадження не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлялася у встановленому законом порядку. Згідно направленої до суду письмової заяви від 05.02.2018 року, прохала розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України без її участі у зв"язку з перебуванням на лікуванні. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 не має, цивільний позов пред"являти не буде. Міру покарання залишає на розсуд суду (а.п.13).
З огляду на викладене, відповідно до ст.325 КПК України, судом, після з'ясування думки учасників судового провадження, судовий розгляд кримінального провадження проведено без потерпілої ОСОБА_6 .. При цьому суд приймає до уваги, що згідно ч.3 ст.56 КПК України брати участь у судовому провадженні є правом потерпілої, і за відсутності її наміру скористатися цим правом, суд позбавлений можливості примусити потерпілу з"явитися в судове засідання.
При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, з урахуванням думки учасників судового провадження: прокурора та обвинуваченого, які не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ними визнаються та не оспорюються, зокрема, події кримінального правопорушення (часу, місця, способу вчинення), винуватості обвинуваченого у його вчиненні, виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, переконавшись, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз'яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, характеризуючих особу обвинуваченого, а також необхідних для вирішення питання про речові докази та судові витрати.
Враховуючи зазначені обставини та показання обвинуваченого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні надав послідовні показання щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, щомало місце діяння, у вчиненні якого він обвинувачується; це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, є встановленою та доведеною і він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_5 злочин класифікується як злочин середньої тяжкості.
За змістом п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 являється особою раніше не судимою, до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.п.50).
Обвинувачений ОСОБА_5 є пенсіонером, має третю групу інвалідності. По місцю проживання характеризується задовільно. Згідно відповіді Устинівської центральної районної лікарні Кіровоградської області на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п.49, 51-54).
За змістом досудової доповіді, складеної начальником Устинівського районного сектору пробації РСП Південного МРУ ПВКПП МЮ України стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , останній згідно соціально-психологічної характеристики проживає разом з дружиною у власному домі, пенсіонер, підтримує добрі зв"язки із сім"єю. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі, окремих осіб, оцінюється як низький. Виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі. У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням доцільним є покладення обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України (а.п.37).
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом ч.3 ст.56 КК України громадські роботи не призначаються, крім іншого, особам, які досягли пенсійного віку.
Відповідно до положень ч.1 ст.57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
З огляду на викладене, судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_5 є пенсіонером, інвалідом третьої групи, а тому призначення покарання, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у виді громадських або виправних робіт є неможливим.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 отримує пенсію, суд приходить до висновку про те, що він має офіційне джерело доходу для сплати штрафу у разі призначення судом даного виду покарання.
Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (п.39 рішення від 09 червня 2005 року заява N 68443/01) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 ,з урахуванням: ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення,яке є злочином середньої тяжкості; особи обвинуваченого, який являється особою раніше не судимою, до кримінальної відповідальності притягується вперше і має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки для суспільства, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання і по місцю проживання характеризується задовільно; відсутності тяжких наслідків вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та обставин, які обтяжують його покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді штрафу, призначене в межах санкції ч.1 ст.185 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, що, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації юридичної відповідальності буде відповідним характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його небезпечності, даним про особу обвинуваченого, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся. Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України. Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, а саме: витрати, пов'язані із залученням експерта (за проведення судової товарознавчої експертизи №132/18-27 від 16.01.2018 року) в сумі 572 грн. 00 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 (а.с.43-46).
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 371, 373-376, 392, 395, 532 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень 00 копійок.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся. Речовий доказ у кримінальному провадженні: 45,05 кг. чорного металу із секції паркану, які під час досудового розслідування були передані на зберігання гр-ну ОСОБА_7 , повернути потерпілій ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), як власнику, анулювавши розписку про зберігання.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Устинівка Кіровоградської області (паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий 10.04.1996 року Устинівським РС УМВС України в Кіровоградській області), на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у даному кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи №132/18-27 від 16.01.2018 року в розмірі 572 грн. 00 коп. (п"ятсот сімдесят дві гривні 00 копійок).
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий ОСОБА_1