Справа № 600/601/17
Справа № 2/600/166/2018
01 лютого 2018 року Козівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,
з участю: секретаря судового засідання - Фещак Г.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності,-
позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про визнання за нею права власності на житловий будинок (А), загальною площею 69,0 кв.м., житловою площею 46,0 кв.м., сарай (Б) площею 26,4 кв.м., літню кухню (В) площею 18,6 кв.м., гараж (Г) площею 19,5 кв.м., огорожу (№1) та ворота металеві (№2), які знаходяться по вул. Галицька 61 в смт. Козлів Козівського району Тернопільської області.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 14.11.1976 року померла її мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розміщений по вул. Галицька 61 в смт.Козлів Козівського району, який належав померлій на підставі свідоцтва про право особистої власності від 20.10.1962 року. Дане свідоцтво було втрачено у зв'язку з чим дано оголошення в газеті «Свобода». Зазначає, що звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у звязку з відсутністю правовстановлюючого документу на право власності на житловий будинок. На даний час позивач бажає оформити право власності на вказаний будинок, тому просить у судовому порядку визнати її власником житлового будинку в смт. Козлів по вул. Галицька 61 Козівського району.
Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 07.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі вказаного, суд приходить до висновку про необхідність продовження розгляду справи за правилами ЦПК України в редакції закону №2147-VIII від 03.10.2017 року.
Позивач у підготовче засідання не з'явилася, однак подала клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та справу слухати у її відсутності (а.с.20).
Представник відповідача до початку підготовчого засідання подав відзив на позов, згідно якого не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить справу слухати у його відсутності (а.с.19).
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.
Крім того, судом встановлено, що 14.11.1976 року померла ОСОБА_3 у віці 51 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ИД №088641 від 06.08.2009 року, виданого повторно (а.с.3).
Однак згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень від 21.07.2016 року внесено зміни про прізвище померлої - ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_2 (а.с.4).
ОСОБА_3 на праві особистої власності належав ціле домоволодіння, яке розташоване в смт. Козлів по вул. Леніна 67 згідно копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 20.10.1962 року (а.с.11).
Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 20.10.1962 року було втрачено, що підтверджується оголошенням в газеті «Свобода» №43(3183) від 02.06.2017 року (а.с.8).
Згідно довідки Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області №01-437/3-09 від 29.07.2016 року ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном після смерті матері ОСОБА_2, яка померла 14.11.1976 року (а.с.6).
24.05.2017 року державним нотаріусом Козівської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину за законом не можу бути видане у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на право власності на житловий будинок (а.с.7).
Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст. 529-531 УРСР.
Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
У відповідності до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
На підставі положень ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст.534 ЦК УРСР кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським оргнізаціям.
За змістом ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що ОСОБА_2 померла, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, дійсно вступила у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто прийняла спадщину, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок по вул. Галицька 61 в смт. Козлів Козівського району.
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 77, 81, 200, 206, 247, 263-265, 273 ЦПК України,
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (А), загальною площею 69,0 кв.м., житловою площею 46,0 кв.м., сарай (Б) площею 26,4 кв.м., літню кухню (В) площею 18,6 кв.м., гараж (Г) площею 19,5 кв.м., огорожу (№1) та ворота металеві (№2), які знаходяться по вул. Галицька 61 в смт. Козлів Козівського району Тернопільської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.Б.Гриновець