06 березня 2018 року
м. Київ
справа № 756/16175/17
провадження № 22-ц/796/2302/2018
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,
секретаря - Синявського Д.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Яценко Н.О. від 11 грудня 2017 року про відкриття провадження,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року відкрито провадження у справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме щодо порушення правил підсудності.
Вказував, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом помилково визначено альтернативну підсудність, встановлену ч. 2 ст. 110 ЦПК України (в редакції на час постановлення ухвали), відповідно до якої позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні діти.
Вказував, що судом не враховано, що матеріали справи не містять доказів, що позивачка несе будь-які витрати на утримання дитини і що дитина дійсно перебуває на утриманні позивачки, а також те, що на даний момент місце проживання дитини не зареєстроване за місцем проживання позивачки.
Крім цього, зазначав, що він також бере активну участь у вихованні та утриманні їхньої спільної дитини, проводить з нею кожні вихідні та забезпечує всім необхідним.
За наведених обставин просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року про відкриття провадження та прийняти постанову про направлення справи на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_1, діючи через свого представника ОСОБА_3, подала до суду письмові пояснення.
Вказувала, що на момент подання позовної заяви (04.12.2017) вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Оболонського району м. Києва.
За наведених обставин вважала, що ухвала суду про відкриття провадження у справі є законною, а тому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивачки - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Відповідач - ОСОБА_2, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку зі службовим відрядженням до іншого міста для участі в судовому засіданні по іншій справі. Докази направлення в службове відрядження до клопотання не долучено, а додана до клопотання копія судової повістки про виклик Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до суду в якості відповідача не свідчить про те, що саме ОСОБА_2 представляє інтереси товариства у тій справі.
У зв'язку з тим, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не долучено доказів поважної причини неявки в судове засідання, колегія суддів визнає причини неявки відповідача ОСОБА_2 неповажними, та у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки - ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали), яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 27 ЦПК України в новій редакції, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Положеннями статті 110 ЦПК України (в редакції на час постановлення ухвали) визначено підсудність справ за вибором позивача.
Зокрема, частиною другої статті 110 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем свого проживання.
З копії паспорта ОСОБА_1, долученої до позовної заяви та до пояснень на апеляційну скаргу, вбачається, що на момент подання позовної заяви та відкриття провадження у справі ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що відноситься до Оболонського району м. Києва. Знята з реєстрації місця проживання 21.12.2017 (а.с. 6, 45 на звороті).
З матеріалів справи також вбачається, а саме з копії свідоцтва про народження, що сторони від шлюбу мають дитину - доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів проживання дитини разом з позивачкою та перебування на її утриманні, оскільки як зазначив сам відповідач у своїй апеляційній скарзі дитина перебуває з ним на вихідні.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі відкрито з дотримання правил підсудності, тобто судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог процесуального закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 06 березня 2018 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді Л.Д. Махлай
В.А. Кравець