01 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 16.08.2018 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 WAUZZZ4BZAXN051579 з встановленою забороною його використання та відчуження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 16.08.2018 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання. Вказує на те, що правових підстав для накладення арешту на майно не має.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без повідомлення представника власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.
Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100070002803 від 21.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч . 2 ст. 289 КК України.
16.08.2017 року т.в.о. начальника слідчого відділення Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 WAUZZZ4BZAXN051579, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
16.08.2017 року ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва клопотання задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих матеріалів, вказане в клопотанні слідчого майно, а саме автомобіль «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 WAUZZZ4BZAXN051579, вже було предметом судового розгляду.
Так, 25.07.2017 року ухвалою колегії суддів апеляційного суду була скасована ухвала слідчого судді Подільського районного суду м. Києва, якою накладався арешт на автомобіль «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 та у задоволенні клопотання слідчого про арешт вказаного майна відмовлено, з підстав не доведеності органом досудового розслідування наявності правової підстави, передбаченої ч. 2, 3 ст. 170 КПК України для арешту майна, відповідності майно критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, відсутності у наданих матеріалах процесуального рішення органу досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12016100070002803 від 21.04.2016.
На виконання вказаного судового рішення апеляційної інстанції, 15.08.2017 року постановою т.в.о. начальника СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 вказане в клопотанні майно - автомобіль «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 WAUZZZ4BZAXN051579 визнано в кримінальному провадженні №12016100070002803 від 21.04.2016 речовим доказом.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Разом, з тим наведена норма закону органом досудового розслідування не дотримана, оскільки ухвалою від 25.07.2017 року у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовлено і тільки 16.08.2017 року орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт вищевказаного майна.
Частиною 1 ст. 173 КПК України передбачено, що суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України, однак слідчим суддею не прийнято до уваги викладені обставини та постановлено необґрунтоване та незаконне рішення.
На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу слідчого суддіПодільського районного суду м. Києва від 16.08.2018 року, якою задоволено клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 WAUZZZ4BZAXN051579 з встановленою забороною його використання та відчуження, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 WAUZZZ4BZAXN051579, - відмовити.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/1497 /2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1