01 березня 2018 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи № 761/36917/17
Апеляційне провадження №22-ц/796/1581/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Іванченко М.М.
суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.
при секретарі: Субчак Ю.Р.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого 08 грудня 2017 року в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва під головуванням судді Піхур О.В.,-
Позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 в якому просила стягнути на своє утримання аліменти в розмірі 1/4 частини всіх заробітку до моменту закінчення навчання ОСОБА_1 у Вищому навчальному закладі «Університет економіки і права «Крок», але не більше по досягненню ОСОБА_1 23 річного віку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вона є студенткою денною форми навчання, третього курсу у Вищому навчальному закладі «Університет економіки і права «Крок», а отже вона не працює та потребує матеріальної допомоги.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого 08 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушеннями норм чинного законодавства. Вказує, що суд безпідставно прийняв доводи відповідача про необхідність проведення оперативного втручання, оскільки хворобу діагностовано ще у 2015 року. Також, судом не було перевірено те, що батьки відповідача отримують дохід у вигляді пенсії, а також батько відповідача досі працює.
Позивач та її представник у суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомляли. Тому, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Частиною 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 (а.с. 3).
Як вбачається із довідки Вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» №948 від 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року навчається у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК», IV рівня акредитації і є здобувачем вищої освіти III курсу, напрям підготовки «Психологія», спеціалізація «Юридична психологія», форма навчання денна, навчання платне, стипендію не отримує, термін закінчення навчального закладу за ступенем бакалавр - липень 2019 року (а.с. 5).
Згідно довідки Вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» №0210-1Б від 02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 є студенткою 3 курсу, спеціальності «Психологія», навчання денне, платне, стипендії не отримує, згідно договору 25526-д за навчання було сплачено 28130 грн. (а.с. 6).
У відповідності до довідки Вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» №0210-2Б від 02 жовтня 2017 року позивач дійсно проживає в гуртожитку ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК» за проживання в період з 2015 - 2017 року сплачено 23800 грн. (а.с. 7).
Як на підставу заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що він потребує лікування, у нього на утриманні є син та батьки.
На підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_3 надав суду довідку ЛКК від 21 листопада 2017 року про перебування на обліку у лікаря невропатолога та кардіолога; довідку ЛКК від 29 листопада 2017 року про необхідність довготривалого лікування та оперативного втручання; копія епікризу від 14 листопада 2017 року; довідка про призначення ліків до постійного вживання; копія вимоги-рецепта про придбання ліків від 02 листопада 2017 року;рецепт від 02 листопада 2017 року про придбання ліків; копія картки працівника про попередній (періодичний) медогляд від 15 січня 2018 року; копія рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2006 року по справі №2-854/06 по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів; копія томографії ОСОБА_3 (а.с.72-80).
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 навчається у Вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» на денній формі навчання за плату встановленою умовами договору, сплачує кошти за проживання у гуртожитку, а також те, що вона не працює та має можливість до працевлаштування, що в свою чергу не спростовано відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач потребує кошти як для навчання, так і для інших необхідних потреб (побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників.
Посилання ОСОБА_3 про те, що він за станом здоров'я не має можливості утримувати свою повнолітню доньку судом оцінюється критично, оскільки довідки, які наявні в матеріалах справи не містять відомостей про те, що відповідач має інвалідність, а також заперечень щодо виконання ним трудових обов'язків, а з наявної в матеріалах справи копії картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 15 січня 2018 року вбачається, що він приданий для роботи за професією.
Також посилання відповідача про те, що у нього на утриманні перебувають батьки, які потребують матеріальної допомоги, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки ОСОБА_3 не надав на підтвердження вказаних обставин.
За змістом ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Отже, при визначені розміру аліментів суд першої інстанції приймає до уваги наявність на утриманні відповідача сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зважаючи на викладені обставини з відповідача на користь позивача підлягає стягненню аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 13 жовтня 2017 року і до припинення навчання ОСОБА_1, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 960 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 13 жовтня 2017 року і до припинення навчання ОСОБА_1, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 960 грн 00 к.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний тест постанови складено 05 березня 2018 року.
Головуючий суддя:
Судді: