27 лютого 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017100030014505 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого
за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_5 покарання у виді десяти років позбавлення волі. Крім того, потерпіла просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на її користь 9728 грн. 93 коп. матеріальної шкоди.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України та йому призначене за ч. 2 ст. 121 КК України покарання у виді семи років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 185 КК України два роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначене остаточне покарання у виді семи років позбавлення волі.
В задоволенні цивільного позову про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 9728 грн. 93 коп. матеріальної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 100000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 , не оскаржуючи фактичних обставин злочину, вважає, що судом першої інстанції призначене надто м'яке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. На її думку, суд безпідставно призначив ОСОБА_5 покарання у виді семи років позбавлення волі.
Апелянт звертає увагу на те, що суд не дав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину та наслідків, які настали від його вчинення, а тому вона вважає, що суд повинен призначити обвинуваченому покарання у виді десяти років позбавлення волі.
Крім того, потерпіла ОСОБА_8 просить стягнути з обвинуваченого 9728 грн. 93 коп. матеріальної шкоди, оскільки суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів, які були витрачені нею на придбання ліків та лікарських засобів для лікування потерпілого ОСОБА_10 .
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 14 серпня 2017 року в 23 год. ЗО хв., знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , підійшов до потерпілого ОСОБА_10 , який лежав на ліжку та на ґрунті особистих неприязних відносин наніс останньому удари рукою та ногою в область голови, після чого стягнув ОСОБА_10 з ліжка на підлогу, виніс з приміщення квартири у коридор, де наніс останньому ще удари ногою в область голови, заподіявши при цьому тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, які в подальшому призвели до смерті ОСОБА_10 .
Крім цього, 02 листопада 2017 року приблизно в 09 год. 10 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину «МЕТРО» по вул. Сабурова, буд. 2 - а в м. Києві, скориставшись, що за його діями ніхто не спостерігає таємно викрав чуже майно, що належало ТОВ «Метро Кеш Енд Кері», вартістю 1831 грн. 66 коп., після чого з місця вчинення злочину втік, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Під час апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку яких підтримав прокурор. Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій ніким не оскаржуються.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання повною мірою дотримався вимог закону.
Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також вжиття заходів для відшкодування шкоди.
На підставі цього суд дійшов висновку про можливе виправлення ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства. З таким висновком погоджується колегія суддів.
Колегія суддів зазначає, що призначення покарання носить індивідуальний характер і його вид, розмір визначається з урахуванням положень ст. 65 КК України.
Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_5 вчинив злочини, один з яких відноситься тяжких.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений розповів за яких обставин вчинив злочини, визнавши свою вину в повному обсязі.
На думку колегії суддів, ця обставина свідчить про щире каяття обвинуваченого, а тому суд першої інстанції правильно визнав її, як таку, що пом'якшує покарання. Крім того, суд взяв до уваги той факт, що обвинувачений вжив заходи для відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Колегія суддів, приймаючи рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги потерпілої, бере до уваги і процесуальну поведінку обвинуваченого після ухвалення вироку, який не ухилявся від суду, не вчиняв правопорушень.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, що свідчить про його бажання усунути негативні наслідки від вчиненого злочину та стати на шлях виправлення, а тому це не може бути не взято судом до уваги.
Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05 січня 2010 року ОСОБА_11 , батьком якої він є.
Доводи потерпілої ОСОБА_8 про те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме наслідки від вчинення ним злочину, є необгрунтованими, оскільки як вбачається з вироку суду, ця обставина була предметом обговорення та врахована при ухваленні вироку.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, колегія суддів не знаходить підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання м'яким, оскільки воно призначене відповідно до санкцій ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 та за правилами ст. 70 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_8 пронеобгрунтовану відмову в задоволенні її цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження потерпіла ОСОБА_8 подала до суду першої інстанції цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9728 грн. 93 коп. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, цивільний позов про відшкодування потерпілій моральної шкоди в розмірі 100000 грн. задоволено в повному обсязі, а в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої матеріальної шкоди в розмірі 9728 грн. 93 коп. відмовлено.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 сплатив потерпілій ОСОБА_8 10000 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 49 т. 2), а тому суд правильно прийняв рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в частині матеріальної шкоди.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись, ст. ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року, яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3