26 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
представника власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги директора ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_8 , директора ПП «Фортуна Лімітед» ОСОБА_9 , директора ТОВ «ТК «РОСІЙСЬКИЙ ПРОДУКТ» ОСОБА_10 , директора ПП «Технобазіс» ОСОБА_11 , директора ПП «АЗС ПОСТАЧ» ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.10.2017 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_14 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться у безготівковому вигляді на рахунках, відкритих у ПАТ «ОТП Банк» (МФО 300528), а саме: № НОМЕР_1 , що належить ПП «Семенівська Мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783), № НОМЕР_2 , що належить ПП «Технобазис» (код ЄДРПОУ 38630430), № НОМЕР_3 , що належить ПП «ПО Мануфактура» (код ЄДРПОУ 36817590), № НОМЕР_4 , що належить ПП «АЗЧ Постач» (код ЄДРПОУ 36817584), № НОМЕР_5 , що належить ТОВ «ТК «Російський продукт» (код ЄДРПОУ 36459077), № НОМЕР_6 , що належить ПП «Фортуна лімітед» (код ЄДРПОУ 39337075).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_8 , директор ПП «Фортуна Лімінтед» ОСОБА_9 , директор ТОВ «ТК «РОСІЙСЬКИЙ ПРОДУКТ» ОСОБА_10 , директор ПП «Технобазіс» ОСОБА_11 , директор ПП «АЗС ПОСТАЧ» ОСОБА_12 подали апеляційні скарги.
Директор ПП «Семенівська мануфактура» в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.10.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що у кримінальному провадженні №12017100010008451 здійснюється досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Разом з тим, вказане підприємство не має жодного відношення до цього кримінального провадження, відносно ПП «Семенівська мануфактура» не проведено жодної слідчої дії , жодного допиту тощо. Крім того, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру. Тобто, на думку апелянта, слідчим суддею при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, не враховано розумність та спів розмірність обмеження права власності, а відтак ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без виклику представника власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.
За аналогічних доводів і підстав директор ПП «Фортуна Лімінтед» ОСОБА_9 , директор ТОВ «ТК «РОСІЙСЬКИЙ ПРОДУКТ» ОСОБА_10 , директор ПП «Технобазіс» ОСОБА_11 , директор ПП «АЗС ПОСТАЧ» ОСОБА_12 в своїх апеляційних скаргах просять поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.10.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Заслухавши доповідь судді, думку представників власників майна, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги такими що не підлягають задоволенню, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що апелянти в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, а апеляційні скарги подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.
Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100010008451 від 12.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч . 5 ст. 191 КК України.
17.10.2017 року старший слідчий СВ голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_14 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих у ПАТ «ОТП Банк» (МФО 300528), а саме: № НОМЕР_1 , що належить ПП «Семенівська Мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783), № НОМЕР_2 , що належить ПП «Технобазис» (код ЄДРПОУ 38630430), № НОМЕР_3 , що належить ПП «ПО Мануфактура» (код ЄДРПОУ 36817590), № НОМЕР_4 , що належить ПП «АЗЧ Постач» (код ЄДРПОУ 36817584), № НОМЕР_5 , що належить ТОВ «ТК «Російський продукт» (код ЄДРПОУ 36459077), № НОМЕР_6 , що належить ПП «Фортуна лімітед» (код ЄДРПОУ 39337075).
17.10.2017 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва клопотання задоволено.
Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є речовим доказом.
З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та орган досудового розслідування не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення місцевого суду слідчим суддею наведені вимоги закону належним чином не дотримано.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Разом з тим як вважає колегія суддів, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а відтак наявність правової підстави для арешту майна, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України, на думку колегії суддів, не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та немотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги директора ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_8 , директора ПП «Фортуна Лімінтед» ОСОБА_9 , директора ТОВ «ТК «РОСІЙСЬКИЙ ПРОДУКТ» ОСОБА_10 , директора ПП «Технобазіс» ОСОБА_11 , директора ПП «АЗС ПОСТАЧ» ОСОБА_12 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.10.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_14 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться у безготівковому вигляді на рахунках, відкритих у ПАТ «ОТП Банк» (МФО 300528), а саме: № НОМЕР_1 , що належить ПП «Семенівська Мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783), № НОМЕР_2 , що належить ПП «Технобазис» (код ЄДРПОУ 38630430), № НОМЕР_3 , що належить ПП «ПО Мануфактура» (код ЄДРПОУ 36817590), № НОМЕР_4 , що належить ПП «АЗЧ Постач» (код ЄДРПОУ 36817584), № НОМЕР_5 , що належить ТОВ «ТК «Російський продукт» (код ЄДРПОУ 36459077), № НОМЕР_6 , що належить ПП «Фортуна лімітед» (код ЄДРПОУ 39337075) - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_14 , про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться у безготівковому вигляді на рахунках, відкритих у ПАТ «ОТП Банк» (МФО 300528), а саме: № НОМЕР_1 , що належить ПП «Семенівська Мануфактура» (код ЄДРПОУ 35821783), № НОМЕР_2 , що належить ПП «Технобазис» (код ЄДРПОУ 38630430), № НОМЕР_3 , що належить ПП «ПО Мануфактура» (код ЄДРПОУ 36817590), № НОМЕР_4 , що належить ПП «АЗЧ Постач» (код ЄДРПОУ 36817584), № НОМЕР_5 , що належить ТОВ «ТК «Російський продукт» (код ЄДРПОУ 36459077), № НОМЕР_6 , що належить ПП «Фортуна лімітед» (код ЄДРПОУ 39337075), - відмовити.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/739 /2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_15
Доповідач: ОСОБА_1