21 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року повернуто клопотання засудженого ОСОБА_6 про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» та роз'яснено його право звернутися до суду за місцем відбування покарання.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що положення Закону України «Про амністію у 2016 році» застосовуються до засуджених, які, зокрема, відбувають покарання в установах виконання покарань, що відповідно ст. 11 Кримінально-виконавчого Кодексу України є виправними колоніями. З урахуванням, що засуджений ОСОБА_6 направлений для відбування покарання до виправної колонії № 92 у Черкаській області, а до Київського слідчого ізолятора доставлений тимчасово для ознайомлення з матеріалами справи, розгляд клопотання про застосування амністії до засуджених має здійснюватися тим судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на виправну установу, де засуджений відбуває покарання. Тобто вирішення по суті клопотання засудженого не віднесено до територіальної підсудності Шевченківського районного суду м. Києва.
Засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнивши його від відбування призначеного покарання.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_6 посилається на те, що Макарівський районний суд Київської області, вироком якого він засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України, не розглядає подану ним заяву про перегляд даного вироку за нововиявленими обставинами, чим порушує його права.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України вироком Макарівського районного суду Київської області та направлений для відбування покарання до виправної колонії № 92 у Черкаській області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно ст.ст. 537, 539 КПК України, Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії до засуджених має здійснюватися судом за місцем його відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги на те, що Макарівський районний суд Київської області, вироком якого ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України, не розглядає подану ним заяву в порядку виконання вироку, не може бути підставою для розгляду його заяви про застосування амністії іншим судом
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга засудженого такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3