ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 лютого 2018 року 14:16 № 826/7840/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі позивача, представника відповідача - Діанова О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_2
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що позивача було поновлено на посаді, проте, судове рішення було виконано відповідачем несвоєчасно.
Відповідачем позовні вимоги заперечувались з огляду на правомірність дій.
Відповідно до Розпорядження від 10.10.2017 №4594, на підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, з метою пришвидшення розгляду, адміністративну справу №826/7840/16 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 адміністративну справу №826/7840/16 передано судді Каракашьяну С.К.
Поряд з цим, Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.
У відповідності до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до приписів статті 32 Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів (частина перша статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на вищевикладені обставини, справу розглянуто одноособово.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2014 року у справі № 826/663/14, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року було скасовано наказ від 21 листопада 2013 року про звільнення позивача, та поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора відділу відносин з представниками СНД, Азії, Африки та Близького сходу Управління двосторонніх відносин Департаменту міжнародних зв'язків.
При цьому, вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачем, під час розгляду адміністративної справи № 826/663/14, не заявлялось.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ про поновлення позивача відповідачем видано 25.09.2014р.
За правилами статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Також громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Так, правовідносини, що виникають при звільненні між працівником та власником або уповноваженою ним особою, регулюються трудовим законодавством, в тому числі Кодексом законів по працю України (далі по тексту - КЗпП України), Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР.
За правилами статті 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення з роботи.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 у пункту 34 визначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до частин другої-третьої ст.14 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 255 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
При цьому, пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Отже, з набранням чинності судового рішення виникли спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Право позивача на звернення з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення відповідно до статті 236 КЗпП підтверджується також і правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 23 червня 2015 року по справі № 2а-3138/10/0370. Проте, суд доходить висновків, що виплата коштів за вимушений прогул має компенсаторний характер, і має застосовуватися по відношенню до доходів позивача, отриманих протягом періоду прогулу в якості допомоги по безробіттю.
Таких висновків суд доходить з урахуванням положень частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю, якими передбачено виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Так, з огляду на інформацію про доходи позивача, за період 4 кварталу 2013 року по 3 квартал 2014 року, позивачем, протягом 2014 року було отримано у вигляді допомоги по безробіттю 25890,13грн.
Таким чином вимоги про стягнення сум заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню частково, в розмірі 18202 (вісімнадцять тисяч двісті дві ) грн. 11 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21.11.2013р. по 25.09.2014р.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної фіскальної служби України 18202 (вісімнадцять тисяч двісті дві ) грн. 11 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21.11.2013р. по 25.09.2014р.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 02.03.2018.
Суддя С.К. Каракашьян