12.2
Іменем України
28 лютого 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/225/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Борзаниці С.В.,
при секретарі судового засідання: Лященку А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
25 січня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди за грудень 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу у 32000,00 гривень;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити донарахування та виплату судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди за грудень 2017 року, виходячи з посадового окладу у 32000,00 гривень, з урахування раніше сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 "Про призначення суддів" призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на 5 років.
Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС позивача прийнято до штату вказаного суду на посаду судді з 01.10.2012.
Згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 15.01.2018 розмір суддівської винагороди позивача за грудень 2017 року нарахований, виходячи з розміру посадового окладу у 16000,00 грн.
Згідно з листом від 15.01.2018 № 2090/17вих територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу з січня 2017 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 грн, на підставі положень чинного законодавства та роз'яснень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, а саме: пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"; пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"; листа Державної судової адміністрації України від 20.03.2017 № 11-2306/17 "Про оплату праці".
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди за грудень 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу у 32000,00 грн, та вважає цю бездіяльність протиправною з таких підстав.
Позивач зазначила, що згідно з пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Відповідно до частин першої, другої статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 133 Закону № 2453).
Статтею 8 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.
Таким чином, за твердженням позивача у 2017 році посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого частиною третьою статті 133 Закону № 2453, та розміру мінімальної заробітної плати, встановленого статтею 8 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", і з 1 січня 2017 року становить 32000,00 гривень.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.
Відповідно до ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Згідно п. 3 ст. 148 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України. Територіальні управління є територіальними органами ДСА України та їй підпорядковуються.
Згідно пункту 20 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
ТУ ДСА України в Луганській області як державний орган має право діяти виключно в межах діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену положеннями Закону України від 07.07.2010 № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат та судді апеляційного суду пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1. Регіональні коефіцієнти до цих посадових окладів не застосовуються.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 гривень.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Враховуючи вищевикладене, ТУ ДСА України в Луганській області здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди позивачці за грудень 2017 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000 гривень. На підставі положень чинного законодавства України та відповідних роз'яснень ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів.
Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку (п. 4 статті 48 Бюджетного кодексу України).
Таким чином, ТУ ДСА України, перебуваючи на казначейському обліку, не має законної можливості використовувати кошти з власних рахунків, якщо це не відбувається: в межах бюджетних призначень на поточний рік, відповідає цільовому призначенню рахунку та сума нарахована з урахуванням усіх встановлених законодавством відрахувань та податків (нарахована кваліфікованим бухгалтером ТУ ДСА України, що запобігає наявності помилок)
Враховуючи зазначені обставини, негайне виконання може призвести до неправомірних стягнень коштів з Державного бюджету України, які в подальшому неможливо буде повернути, оскільки ст. 381 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені певні обмеження щодо повороту виконання рішення суду в окремих категоріях справ, зокрема, по справах про присудження виплати заробітної плати чи іншого утримання у відносинах публічної служби.
Таким чином, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діяло в межах своїх повноважень та діючого законодавства України і не порушувало прав позивача. Дії ТУ ДСА України в Луганській області ґрунтуються на законі і є цілком правомірними
Позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено таке (арк. спр. 44-45).
Позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у п. 1 його
відзиву, про дію ТУ ДСА в Луганській області як державного органу в межах діючого законодавства відповідно до ст. 19 Конституцій України.
У цьому пункті свого відзиву відповідач послався лише на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Бюджетного кодексу України про фінансування судів в межах кошторисів та щомісячних розписів видатків.
Однак жодних заперечень відповідача проти доводів позивача по суті позову у цьому пункті відзиву не міститься.
Посилання відповідача у відзиві на те, що ТУ ДСА в Луганській області здійснило виплату суддівської винагороди позивачу за грудень 2017, виходячи з 16000 гривень відповідно до положень чинного законодавства України, не відповідають дійсності.
Розмір суддівської винагороди судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, у 2017 році визначається ст. 130 Конституції України, ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2010 року № 2453-VІ, п. 23 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2016 року № 1402-VІІІ, згідно яких посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат - 32000 гривень.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти
України» (заява № 63134/00), держава може вводити, зупиняти чи закінчувати виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення). В цій справі Суд не взяв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, а також нестачу бюджетних асигнувань, оскільки органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань» (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі «Бурдов проти Росії» №59498/00).
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Зубко та інші проти України» (заяви №№ 3955/04, 5622/04, 8538/04, 11418/04), неспроможність Держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність Держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном (п.п. 68, 69 рішення).
Таким чином, за практикою Європейського Суду з прав людини відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів як причини невиконання зобов'язань не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.
Отже, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу суддівської винагороди за листопад 2017 року в визначеному Законом про судоустрій розмірі порушує права позивача на отримання належної заробітної плати, а, отже, порушує право власності на неї.
Положення Бюджетного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 не мають вищої юридичної сили при визначені розміру оплати праці позивача, оскільки це питання урегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що містить спеціальні норми з питань оплати праці позивачу як судді.
Позивач заперечує проти доводу відповідача щодо неможливості негайного виконання судового рішення в зв'язку з його безпідставністю, оскільки цей довід відповідача суперечить ст. 371 КАС України.
Позивач вважає, що відповідачем було порушено її право на отримання передбаченої Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат - 32000 гривень.
Листи ДСА України про оплату праці судді, листи інших державних органів та установ (Міністерство соціальної політики, комітети Верховної Ради України тощо), будь-які правові висновки наукових чи консультаційних рад та штатний розпис Рубіжанського міського суду Луганської області не містять нормативних приписів щодо розміру суддівської винагороди, тому не можуть бути підставами для нарахування їй суддівської винагороди у грудні 2017 року, виходячи з розміру 16000 гривень, оскільки це буде суперечити принципам адміністративного судочинства, викладеним у статтях 6, 7 КАС - Верховенства права та Законності.
Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження (арк. спр. 1-2).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 812/225/18 до судового розгляду по суті (арк. спр. 50-51).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 ОСОБА_1 відповідно до статті 127 та частини першої статті 128 Конституції України призначено строком на п'ять років на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області (арк.спр. 13-16).
Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС позивачу наказано приступити до виконання обов'язків судді Рубіжанського міського суду Луганської області з окладом згідно штатного розпису з 01.10.2012 (арк.спр. 16).
Згідно з штатним розписом Рубіжанського міського суду Луганської області на 2017 рік посадовий оклад судді складає 16000,00 грн (арк. спр. 18).
Згідно довідки Державної судової адміністрації України від 15.01.2018 № 85/18-вих, суддівська винагорода нарахована позивачу, виходячи з посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, у розмірі 16000,00 грн. (арк. спр. 19).
Листом від 15.01.2018 № 88/18вих територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на звернення ОСОБА_1 від 07.12.2017 повідомило останню про те, що відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Регіональні коефіцієнти до посадового окладу не застосовуються. Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600,00 грн. Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774 установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. З 1 січня 2017 року в штатному розписі місцевих судів суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, встановлено посадовий оклад у розмірі 1600 гривень. Враховуючи викладене, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 гривень, на підставі положень чинного законодавства України та відповідних роз'яснень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів (арк.спр.21-22).
Надаючи правову оцінку виниклим між сторонам правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості бюджетної системи України.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України.
Так, у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 щодо офіційного тлумачення поняття "щомісячне довічне грошове утримання", що міститься у підпункті "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, Конституційний Суд України вказав, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частини п'ята, шоста статті 47 Закону № 2453-VІ).
В пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
Частиною другою статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннями Закону №1402.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402 (в редакції, яка діє з 01.01.2017) встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас абзацом 1 пункту 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Натомість, пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Так, згідно з частиною третьою статті 133 Закону № 2453 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
В розрізі здійсненого аналізу норм чинного законодавства, чітко вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого частиною третьою статті 133 Закону № 2453.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 призначена на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області до набрання чинності Законом № 1402 та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що у своїй сукупності є підставою обрахунку її посадового окладу з огляду на розмір, визначений частиною третьою статті 133 Закону № 2453.
Статтею 8 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.
Згідно із статтею 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.
Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774 установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
На сьогодні положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774 не визнані неконституційними, також відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України.
Таким чином, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 грн, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України, відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.
Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не вирішується оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано у повному обсязі 06 березня 2018 року.
Суддя С.В. Борзаниця