28 лютого 2018 року м.Київ № 810/3050/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу АА № 0012304 від 24.07.2017 у розмірі 1700,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки за результатами проведення перевірки автомобілю НОМЕР_1 та напівпричіпу марки Wielton W30 реєстраційний номер НОМЕР_4, власником яких є ФОП ОСОБА_1, було встановлено порушення позивачем як автомобільним перевізником вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та на підставі висновків перевірки прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу АА № 0012304 від 24.07.2017, якою позивачу нараховано штраф у розмірі 1700,00 грн.
Проте, позивач не погоджується з висновками контролюючого органу щодо вчинення ним відповідних порушень, оскільки у постанові про застосування адміністративного-господарського штрафу АА № 0012304 від 24.07.2017 не вказано яких саме документів не оформлено згідно переліку, який міститься у ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Крім того, позивач зауважив, що його не було завчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про застосування щодо ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій, що на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що застосування до нього штрафу на підставі спірної постанови є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що 29.05.2017 посадовою особою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час проведення перевірки автомобілю НОМЕР_1 та напівпричіпу марки Wielton W30 реєстраційний номер НОМЕР_4, власником яких є ФОП ОСОБА_1, було встановлено порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв'язку з тим, що вантажні перевезення здійснювались без оформлення документу на вантаж, зокрема, тахокарти за 29.05.2017.
З огляду на обставини, що склалися, відповідач вважає, що прийняття спірної постанови відповідає вимогам чинного законодавства.
Присутній у судовому засіданні 16.01.2018 представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання, призначене на 16.01.2018, не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 постановлено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником автомобілю НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданим 24.12.2013, та напівпричіпу марки Wielton W30 реєстраційний номер НОМЕР_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданим 08.02.2014 (а.с.12). З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2017 посадовою особою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме автомобілю марки Renault Premium 440.19, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки Wielton W30, реєстраційний номер НОМЕР_4, водієм якого був ОСОБА_2, про що було складено акт №0221155 від 29.05.2017.
У вказаному акті зазначено про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в результаті надання позивачем послуг із перевезення вантажу вантажним автомобілем повною масою 3,5 т без оформлення документу на вантаж, зокрема, тахокарти за 29.05.2017.
З вказаного акту вбачається, що водій був ознайомлений зі змістом документу (а.с.82).
Судом встановлено, що на підставі вказаного акту Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу АА № 0012304 від 24.07.2017, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" було нараховано штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с.83).
З матеріалів справи слідує, що позивач, не погоджуючись з вказаною постановою, звернувся зі скаргою до Державної служби з безпеки на транспорті, у якій просив визнати протиправними дії Київського міжрегіонального управління Уктрансбезпеки щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АА №0012304 від 24.07.2017 (а.с.13-15).
Державна служба України з безпеки на транспорті листом №6908/03/15-17 від 23.08.2017 повідомила позивачу про залишення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу АА №0012304 від 24.07.2017 без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с.16).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі-Закон №2344).
Відповідно до ст.5 Закону №2344 основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно зі ст.1 Закону №2344 у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:
автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;
автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);
автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
Відповідно до ч.1 ст.48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно з ч.2 ст.48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Частиною 1 ст.18 Закону № 2344 визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Отже, з вищенаведених вимог чинного законодавства вбачається, що автомобільні перевізники під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів зобов'язані мати документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, а також інші документи, передбачені законодавством.
При цьому, суд звертає увагу на те, що автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
В свою чергу, водії транспортного засобу під час здійснення внутрішнього перевезення вантажу повинні мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття спірної постанови були висновки відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» через здійснення позивачем перевезень вантажу без документу на вантаж, зокрема, тахокарти.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, - "калібрування".
Згідно із п.2.2 Інструкції №385 ПСТ (пункти сервісу тахографів) установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, а також виробників тахографів та транспортних засобів.
Пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа (п.2.6 Інструкції №385).
Відповідно до абз.1 п.2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу Пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Пункт сервісу тахографів надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт (абз.3-4 п.2.7).
Пунктом 3.3 Інструкції №385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Так, зокрема, в силу положень Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов'язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, який надається водію автомобільним перевізником.
Судом встановлено, що відповідно до ТТН № 812205 від 16.05.2017 водієм автомобілю НОМЕР_1, власником якого є ФОП ОСОБА_1, яким здійснювалось перевезення вантажу (соняшник загальною масою 39,440 т) був ОСОБА_2 (а.с.11).
З матеріалів справи слідує, що 02.10.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, за умовами якого працівник зобов'язався виконувати обов'язки водія.
Відповідно до п.1 даного договору договір є безстроковим.
Відповідно до п.6.1 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Отже, в силу вищенаведених положень транспортний засіб має бути обладнаний тахографом, тобто обладнанням, яке призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи водіїв.
При цьому, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що його не було завчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про застосування щодо ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій, що на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Згідно з ч.15 ст.6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, яким передбачено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень (далі-Порядок №1567).
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 Порядку №1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Відповідно до п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до абз.1 п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно із п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до п.29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз.2 п.29 Порядку №1567).
Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.
При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Відповідачем на підтвердження повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення було додано до матеріалів справи лист, яким ФОП ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд 04.07.2017 з 09:30 по 17:30 справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №0221155 (а.с.118).
В свою чергу позивач категорично заперечує факти отримання ним такого листа.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт відправлення та отримання ФОП ОСОБА_1 вказаного повідомлення, що свідчить про порушення вимог п.26 Порядку №1567.
При цьому судом неодноразово були витребувані від відповідача докази направлення позивачу листа, яким позивача повідомлено про розгляд справи 04.07.2017, однак жодних доказів на підтвердження відправки даного листа відповідачем не надано.
Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про правопорушення щодо ФОП ОСОБА_1, і тим самим не довів правомірність прийняття спірної постанови.
При цьому суд зазначає, що несповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення унеможливило прийняття позивачем участі у розгляді справи та надання доказів на спростування висновків про порушення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 640,00 грн., що підтверджується квитанцією №50136 від 28.09.2017, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с.34).
Таким чином, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу АА № 0012304 від 24.07.2017.
3.Стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, місце проживання: 08162, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 03083, м.Київ, пр-т. Науки, буд.57).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складений - 28.02.2018 р.
Суддя Кушнова А.О.