27 лютого 2018 року о 17 год. 05 хв.Справа № 808/194/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16 січня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині відмови включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення передбаченого ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу, пенсію за віком включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 10%, починаючи з 12.04.2017.
Ухвалою суду від 18.01.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 05.02.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 27.02.2018.
Ухвалою суду від 20.02.2018 відмовлено у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 квітня 2017 року йому було призначено пенсію за віком, відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує на те, що оскільки він народився 13 липня 1960 року, то для позивача передбачений загальний пенсійний вік - 55 років, які позивачу виповнилися 13.07.2015. Проте, з заявою про призначення пенсії позивач звернувся лише в квітні 2017 року, у зв'язку з чим позивач вважає, що оскільки ним було виявлено бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, то розмір пенсії підлягає підвищенню на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку. Зазначає, що у грудні 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 10%, проте, відповідачем було протиправно та необґрунтовано відмовлено у проведенні перерахунку. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що однією із обов'язкових умов для проведення підвищення розміру пенсії за віком, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є не одержання пенсіонером жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 зазначеного Закону. Разом з тим, ОСОБА_1 у період з 08.07.1999 по 12.04.2017 отримував пенсію за вислугу років. Вказує, що позивач набув право на призначення пенсії за віком 14.07.2015, проте, за призначенням пенсії за віком не звертався, а продовжував отримувати пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, відповідач вказував, що заява подана позивачем була подана за невстановленою формою, у зв'язку з чим була розглянута в порядку звернення громадян. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що з 08.07.1999 ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 12 квітня 2017 року позивачу за його заявою було призначено пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та прийнято на облік до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.
В грудні 2017 року позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя з заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 10%, починаючи з 12.04.2017.
Листом від 634/Б-1 від 22.12.2017 відповідачем було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 10%.
Позивач, непогодившись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до приписів статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно статті 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058, тимчасово, до прийняття відповідного закону: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було призначено з 12 квітня 2017 року, тобто у віці більш, ніж 57 роки.
При цьому, сторонами не заперечується та обставина, що право на отримання пенсії за віком, відповідно до умов Закону №1058, ОСОБА_1 набув з 14.07.2015.
При цьому, судом встановлено, що після призначення пенсії за вислугу років 08.07.1999 до часу призначення пенсії за віком 12.04.2017 позивач продовжував працювати та сплачувати страхові внески, що не заперечується сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач набув права на вихід на пенсію за віком з 14.07.2015, а фактично скористався таким правом лише з 12.04.2017, при цьому продовжував працювати та сплачувати страхові внески, то відповідно має право на отримання пенсії з підвищенням розміру на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Так, суд зазначає, що пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено з 12.07.2017, а з 08.07.1999 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Отже, доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 у 1999 році скористався правом виходу на пенсію за вислугу років та на час призначення пенсії за віком мав статус пенсіонера, підвищення розміру пенсії не застосовується, є необґрунтованими.
Щодо заперечень відповідача про те, що заява була подана позивачем не за формою встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, суд зазначає наступне.
В прохальній частині заяви від 08.12.2017 позивач просив Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя здійснити йому перерахунок пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону №1058 за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 10%, починаючи з 12.04.2017.
У відповіді від 22.12.2017 №634/Б-1 позивача було повідомлено про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку, у зв'язку з тим, що позивач на момент призначення пенсії за віком вже перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугою років.
При цьому, жодних посилань на те, що заява позивача про здійснення перерахунку пенсії на відповідає встановленій формі, відповідь Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя не містить, у зв'язку з чим суд вважає, що зазначена обставина не була підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії.
Більш того, відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд не бере до уваги посилання представника відповідача, що заява позивача не відповідала вимогам встановленим чинним законодавством України.
Твердження відповідача про те, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду суд не бере до уваги, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач фактично звернувся з даним позовом до суду 12.01.2018, що підтверджується штампом відділення поштового зв'язку на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява.
В свою чергу представник відповідача у відзиві самостійно зазначає, що позивачу стало відомо про порушення його прав 22.12.2017, з чим погоджується суд.
За таких обставин, позовна заява позивачем подана до суду у встановлені строки, а доводи відповідача про пропущення строків звернення до суду спростовуються матеріалами справи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача включити до розрахунку пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 10%, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.29 Закону №1058 при цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.
Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.
За таких обстави, враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 10 відсотків та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд.25-А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині відмови включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення передбаченого ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1, пенсію за віком включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.04.2017.
В частині позовних вимог про зобов'язання включити до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за більш пізній вихід на пенсію у розмірі визначеному ОСОБА_1, а саме 10% - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 01.03.2018.
Суддя М.С. Лазаренко