06 березня 2018 року ЛуцькСправа № 161/19780/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
27.12.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області (далі - Департамент соцполітики Луцької міської ради Волинської області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228» та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації на транспортне обслуговування за період з 01.07.2017 по 31.12.2017, виходячи з розміру встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом з дитинства І «Б» групи, яка потребує постійного стороннього догляду та їй призначена і виплачується компенсація на транспортне обслуговування. Однак, така компенсація, їй призначена та виплачується у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
В грудні 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою, згідно з якою просила призначити компенсацію і провести перерахунок та виплату компенсації, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць.
Проте, відповідач відмовив їй в цьому, пославшись на те, що компенсація на транспортне обслуговування, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» з 01.01.2014 грошові компенсації на транспортне обслуговування виплачуються у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць та, що компенсація виплачена їй відповідно до інформаційного листа Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 №2249/19/93-13.
Вважає, що нарахування та виплата компенсації на транспортне обслуговування повинна здійснюватися не на підставі вказаного листа Міністерства соціальної політики України, а відповідно до вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.12.2017 на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу передано на розгляд Волинському окружному адміністративному суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а в подальшому ухвалою суду від 14.02.2018 у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с. 21, 31).
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив та зазначив, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» в редакції від 13.02.2008 установлено, що грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується у розмірі 192,00 грн. на рік.
Відповідно до поданої заяви та усіх необхідних документів та розпорядження на компенсацію витрат на транспортне обслуговування інвалідів від 18.06.2008 ОСОБА_1, як інваліду з дитинства ІІ групи призначено дану компенсацію з 13.02.2008 в сумі 192,00 грн. на рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228» з 01.01.2014 збільшено вищевказану грошову компенсацію та приведено у співвідношення до прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць.
У зв'язку з численними зверненнями органів соціального захисту населення стосовно внесення змін до розрахунку вказаної компенсації, Міністерством соціальної політики України листом від 28.10.2013 за № 2249/19/93-13 надано роз'яснення щодо застосування змін пункту 2 вищевказаної постанови.
Відповідно до розпорядження на компенсацію витрат на транспортне обслуговування інвалідів від 05.10.2017 Департаменту соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації, сума даної компенсації в рік становить 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 5 Порядку компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік у березні за перше півріччя та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Позивачу за друге півріччя 2017 року з дотриманням вимог чинного законодавства виплачено грошову компенсацію на транспортне обслуговування в сумі 187,83 грн., яка за рік в сукупності становить 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.
Відтак вважає, що відповідачем дотримано вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» та виплачено компенсацію на транспортне обслуговування в розмірі, визначеному пунктом 2 даної постанови, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с. 23-25).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства I «Б» групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду МСЕК № 0095540 від 30.11.2011 (а.с. 7-8). Відповідно до розпорядження Департаменту соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації від 18.06.2008 ОСОБА_1 виплачується компенсація на транспортне обслуговування з 13.02.2008 (а.с. 10).
21.11.2017 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації із заявою про призначення компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», а саме: в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць (а.с. 9).
Департамент соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації листом від 11.12.2017 за № 3626/05/2-17 повідомив позивачу, що станом на 28.11.2017 за інформацією Департаменту соціальної політики Луцької міської ради ОСОБА_1 виплачено компенсацію на транспортне обслуговування в розмірі 187,83 грн. (а.с. 9 зворот).
01.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради із заявою про проведення перерахунку та виплати компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228» , а саме в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність за друге півріччя 2017 року (з 01.07.2017 по 31.12.2017) (а.с. 11).
Проте, Департамент соціальної політики Луцької міської ради листом від 20.12.2017 № Ш-965/1/060/20-11 відмовив позивачу у виплаті вищевказаної компенсації, мотивуючи тим, що компенсація на транспортне обслуговування виплачена їй відповідно до інформаційного листа Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13 за друге півріччя 2017 року в розмірі 187,83 грн. (а.с. 12).
Виплата вказаної компенсації підтверджується довідкою відповідача від 20.12.2017 №Ш-965/1/060/20-11 (а.с. 13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні».
Відповідно до частин першої, шостої статті 28 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам, на дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2007 №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2007 №228 компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Листом Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 за № 2249/19/93-13 надано роз'яснення щодо порядку застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536, відповідно до яких розрахунок розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів здійснюється за формулою: Х*4міс. +Х*7міс.+Х*12міс.*РВ/2=1 частина суми компенсації, де X - це прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; РВ - розмір відсотку.
Вказані роз'яснення повністю відповідають наведеним вище положенням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536, та пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування.
Як було встановлено судом, виплату ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2017 року проведено Департаментом соціальної політики Луцької міської ради Волинської області 28.11.2017 в розмірі 187,83 грн., тобто відповідно до вимог пунктів 2, 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2007 №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536. При цьому, розміри грошових компенсацій розраховано відповідачем із застосуванням вищенаведеної формули.
Сума виплаченої ОСОБА_1 компенсації на транспортне обслуговування у 2017 році в сукупності становить 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, що відповідає вимогам пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2007 №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228».
Щодо твердження позивача про те, що сума компенсації на транспортне обслуговування інвалідам має нараховуватися та виплачуватися у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку за кожен місяць, то суд його до уваги не приймає, оскільки пунктами 2, 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2007 №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228» визначено, що така компенсація нараховується та виплачується двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення, в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Виходячи із змісту зазначених нормативних і підзаконних актів, сума компенсації, визначена в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць є річною сумою такої компенсації, а не місячною.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач при проведені ОСОБА_1 компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2017 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення
Головуючий Р.С.Денисюк