Справа №1522/27423/12
Провадження №6/522/251/18
01 березня 2018 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Кравчук Т.С.
при секретарі Антонецькому С.Л.
розглянувши подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,
Другий Приморський відділ державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що в провадженні Другого Приморського відділу ДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавче провадження №52755173 з виконання виконавчого листа №1522/27423/12, який видано 11.04.20013 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» грошової суми у розмірі 185 352,60 гривень.
04.10.2016 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса на підставі ст.ст.17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження, та направлено запити до реєструючи установ, стосовно виявлення майна боржника, грошових коштів на рахунках боржника.
Постановою державного виконавця від 16.02.2017 року накладено арешт на все майно боржника.
В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що згідно довідки з Пенсійного фонду України боржник на обліку не перебуває та пенсію не отримує.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України інформація про місце роботи боржника відсутня.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України у боржника відсутні відкритті рахунки.
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Одеській області Територіального сервісного центру №5141 за боржником зареєстровано рухоме майно, яке постановою державного виконавця від 31.03.2017 року оголошено в розшук.
На адресу боржника неодноразово надсилалася вимога державного виконавця про передачу в рахунок погашення заборгованості одного з рухомого майна, однак боржник на вимогу не реагує.
Відповідно до акту державного виконавця від 06 січня 2017 року за місем реєстрації боржника не виявлено. .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно за боржником не зареєстровано.
Рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення.
Враховуючи значний термін невиконання боржником зобов'язань та законних вимог, державний виконавець вважає, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає необхідним у задоволенні подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Другого Приморського відділу ДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавче провадження №52755173 з виконання виконавчого листа №1522/27423/12, який видано 11.04.20013 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» грошової суми у розмірі 185 352,60 гривень.
04.10.2016 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса на підставі ст.ст.17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження, та направлено запити до реєструючи установ, стосовно виявлення майна боржника, грошових коштів на рахунках боржника.
Постановою державного виконавця від 16.02.2017 року накладено арешт на все майно боржника.
В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що згідно довідки з Пенсійного фонду України боржник на обліку не перебуває та пенсію не отримує.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України інформація про місце роботи боржника відсутня.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України у боржника відсутні відкритті рахунки.
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Одеській області Територіального сервісного центру №5141 за боржником зареєстровано рухоме майно, яке постановою державного виконавця від 31.03.2017 року оголошено в розшук.
На адресу боржника неодноразово надсилалася вимога державного виконавця про передачу в рахунок погашення заборгованості одного з рухомого майна, однак боржник на вимогу не реагує.
Відповідно до акту державного виконавця від 06 січня 2017 року за місем реєстрації боржника не виявлено. .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно за боржником не зареєстровано.
Рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення.
Враховуючи значний термін невиконання боржником зобов'язань та законних вимог, державний виконавець вважає, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.
В поданні Другого Приморського ВДВС м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області відсутні будь-які докази підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, а лише зазначається, що боржник не виконує свої зобов'язання та законних вимог державного виконавця. Доказами ухилення боржника від виконання є лише виконавчий лист.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст.8 Конституції України.
Відповідно до ст.ст.1, 2 цього Закону, судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.
Стаття 7 цього ж Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.3, 10 ЦПК України.
У розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Повноваження судів першої інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Згідно ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до ст.33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.
Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Втім визначення поняття «ухилення» Закон України «Про виконавче провадження» прямо не розкриває. Також відсутня практика Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення такого поняття, як «ухилення».
Відповідно до Нового словника української мови у 4-х томах 1998 року видавництва, вбачається, що в сучасній українській мові слово ухилення тлумачиться наступним чином: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі у чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання, говорити щось інше
Тобто, з погляду етимології словосполучення ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у ч.5 ст.6 «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Одночасно це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Проте особа, що має невиконанні зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.
В розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Оскільки, відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то на останнього і покладається тягар доказування. До того особа стосовно обмеження права якої винесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що посилання у поданні до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон зокрема саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов'язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).
Втім, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення подання Другого Приморського ВДВС м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, оскільки згадане подання не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами щодо ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями..
Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Відповідно до ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання, оскільки Другим Приморським відділом державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області не надано суду доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст.259, 260, 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня його проголошення.
Суддя
01.03.2018