Кодимський районний суд Одеської області
Справа № 503/2293/17
2/503/115/18
(заочне)
01.03.2018 року м. Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Гури А.І.
при секретарі Поліковській О.І.
учасники справи: позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодима, Одеської області, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 В»ячеславовича про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
22 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1, звернулась з позовом до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що проживала у незареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного проживання мають одну дитину ОСОБА_3»ю Сергіївну,ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 18.01.2013 року з відповідача було стягнуто на її користь аліменти на утримання дитини, у сумі 400 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Позивач посилається на те, що в теперішній час дитина потребує значно більшого догляду та матеріального забезпечення, оскільки ходить до школи, кошти витрачаються на одяг, книжки, оплату навчання та харчування. Відповідач на даний час є працездатним та здоровим. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідння позивач не з»явилсь, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Поти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України ( ч.1 ст.128 ЦПК України). Про причини неявки суд не повідомив. Заяви про розглядс справи за його відсутності не надав.
Оскільки позовна заява подана до суду до набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України (діє з 15.12.2017 року) та на момент набрання чинності цієї редакції Кодексу, по справі призначено судовий розгляд, відповідно до п. 9 ч. 1перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. заяви підлягають розгляду за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, позицію позивача, викладену в позовній заяві, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3»ю Сергіївну, 07 березня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖД №254473, виданого Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (а.с.11).
Позивач отримує аліменти на підставі рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 січня 2013 року (справа №1514/2271/12) в розмірі 400 грн. щомісяця (а.с.4).
Як убачається з дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про укладення шлюбу серії VI-МЮ №506091, виданого Троїцьким відділом ЗАГС Управління ЗАГС Москви, 14 липня 2017 року, після укладення шлюбу з ОСОБА_4, ОСОБА_5 присвоєне прізвище «Бондар» (а.с.9).
Згідно зі ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, «Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування».
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., …батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини….
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів».
Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З позовних вимог позивача вбачається, що вона просить стягнути з відповідача на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, що відповідає вимогам закону.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст.192 ч.1 цього ж Кодексу розмір аліментів може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням зазначених обставин, інтересів неповнолітньої дитини, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених у статтях 7 та 182 Сімейного кодексу України, суд приходить висновку про необхідність збільшення розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 В»ячеславовича на підставі рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18.01.2013 року на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3»ї Сергіївни у розмірі 400 грн..
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу ч. 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України…
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на доведеність позовних вимог, позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі ст.ст.180-182 СК України, керуючись статтями 12, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 В»ячеславовича про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити в повному обсязі.
Визначити аліменти, які стягуються згідно рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 січня 2013 року з ОСОБА_2 В»ячеславовича, на користь ОСОБА_1, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3»ї Сергіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1500 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, тобто до 07 березня 2029 року.
Аліменти у зміненому вигляді стягувати з дня набрання чинності рішенням суду.
Стягнути з ОСОБА_2 В»ячеславовича на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 640 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до п/п15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд.
Суддя А.І.Гура