Справа № 520/1327/18
Провадження № 2/520/3737/18
про залишення позовної заяви без руху
15.02.2018
Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про прийняття спадщини, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про прийняття спадщини.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху, для усунення недоліків з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Таким чином, судовий збір повинен бути сплачений позивачем або від імені позивача особою, яка уповноважена на вчинення таких дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана особисто позивачем ОСОБА_1. Натомість, до позовної заяви додано квитанцію від 26.01.2018 №N1CTG37322 про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн., яка сплачена ОСОБА_2.
Отже, вказана квитанція не може бути прийнята судом в якості підтвердження того, що судовий збір сплачений позивачем або його належним представником за подання даної позовної заяви до суду.
Також, позивачем був наданий лист Приморського відділення ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» від 29.01.2018 вих. №Д2-В29/62-26 який був надісланий до УК у м. Одесі Київський район щодо уточнення інформації щодо платника та призначення платежу, здійсненого через касу відділення АТ «ОСОБА_3 Аваль» відповідно до якого Приморське відділення ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» просило вважати вірним платника: ОСОБА_1 та вважати вірним призначення платежу: *;101;3294510444;Судовий збір, за позовом ОСОБА_1, Київський районний суд м. Одеси та було приєднано квитанцію якою здійснено коригування платника і призначення платежу.
Однак, дослідивши вказану квитанцію, суддя вважає, що врахувати їх як належний доказ сплати судового збору не можливо, з огляду на наступне.
Згідно п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Відповідно до п.27 Постанови судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу Державної казначейської служби України за місцем знаходження суду, який розглядає справу.
Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
Відповідно до інформаційного листа від 10.11.2011 №12-6621/11 Державної судової адміністрації України судовий збір відповідно до Закону може сплачуватися як у безготівковій, так і в готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку та справляється за місцем розгляду справи. Документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли сплата судового збору здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера та скріплена печаткою установи банку.
При заповненні платіжного документа у графі "код" платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
У графі "призначення платежу" вказується:
"Судовий збір за позовом ________________ (П. І. Б. чи назва установи, організації позивача), _______________ (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ ______________ (суду, де розглядається справа)".
Надана квитанція не відповідає вищевказаним вимогам, а саме не підписана уповноваженою посадовою особою банку і не скріплена печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Крім того, відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп'ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Станом на 15 лютого 2018 року підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору за подання даного позову, в автоматичному та ручному режимі в «Д-3» відсутнє.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно надати суду підтвердження сплаченого судового збору за подання даного позову.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із ч. 5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
В порушення зазначених норм, позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів поданих ним усіх письмових доказів, а також не підтверджено відповідність копій письмових доказів (в порядку, встановленому чинним законодавством), оригінали яких знаходяться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Крім того, варто зазначити, що відповідно до ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, але вказані вимоги не виконані позивачем.
Згідно п. 23 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-47/0/9-12 від 10.07.2012 року, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України, слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Подаючи заяву до суду, позивачем не подано суду обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Отже, звернення до суду з заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини здійснюється після звернення до нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини і видачі свідоцтва про право на спадщину кожним спадкоємцем. Відсутність вчинення таких дій з боку позивача вказує на невжиття заходів досудового врегулювання спору або ненадання позивачем доказів, що підтверджують вжиття таких заходів.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані вище недоліки.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про прийняття спадщини - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків позовної заяви- десять днів з дня отримання даної ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали направити позивачу для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бескровний Я. В.