Справа №488/1611/16-ц 02.03.2018
Провадження №22-ц/784/287/18
Суддя суду першої інстанції - Лазарева Г.М.
Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
02 березня 2018 року м.Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі представника боржника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4, подану його
представником ОСОБА_3,
на ухвалу судді Корабельного районного суду м.Миколаєва Лазаревої Г.М. від 13 квітня 2016 року,
постановлену за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Жовтневого (нині - Вітовського) районного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4,
13 квітня 2016 року старший державний виконавець ВДВС Жовтневого РУЮ ОСОБА_5 за погодженням з начальником відділу ОСОБА_6 звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4, яке обґрунтував наступним.
На виконанні ВДВС Жовтневого РУЮ перебуває зведене виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_4 з виконання виконавчих документів, виданих Жовтневим районним судом Миколаївської області, Миколаївським окружним адміністративним судом, Жовтневою ОДПІ ГУ ДФС, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області на загальну суму 46 359,59 грн., з яких 37 066,91 грн. на користь держави.
Під час проведення виконавчих дій ним було зроблено запити з метою виявлення рухомого та нерухомого майна ОСОБА_4 Такого майна у боржника виявлено не було.
За результатами виходу за місцем проживання ОСОБА_4 складено акти про відсутність боржника за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За відомостями Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1
Починаючи з 2014 року, заборгованість ОСОБА_4 не погашається, що свідчить про його ухилення від виконання рішень державних органів, в тому числі і суду.
Посилаючись на зазначені обставини, державний виконавець просив тимчасово обмежити ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.
Ухвалою судді Корабельного районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2016 року подання державного виконавця задоволено.
ОСОБА_4 тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорту громадянина України, до виконання ним зобов'язань за судовим рішенням.
Задовольняючи подання державного виконавця, суддя суду першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а тому повинен бути тимчасово обмежений у праві виїзду за межі України.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_4 вказував, що судом першої інстанції в порушення положень ст.122 ЦПК України не було відкрито провадження у справі та не здійснено фіксацію судового засідання. Подання було розглянуто без участі відповідного державного виконавця і відсутні дані, що його викликали у судове засідання. Крім того, повноваження державного виконавця, який звертався з поданням, не підтверджені документально. Що ж стосується його ухилення від виконання рішення суду, то він зазначав, що воно не доведене.
Відділ державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області (нині - Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. На думку Вітовського РВДВС ГТУЮ у Миколаївській області ухвала є законною, оскільки боржник ухиляється від виконання рішень судів та державних органів.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 313 Цивільного кодексу України, в редакції яка діяла на час постановлення ухвали, передбачала, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для виїзду за кордон, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-XII з наступними змінами (далі - Закон).
Положеннями пункту 5 частини 1 статті 6 даного Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на 13 квітня 2016 року, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно з ст.377-1 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов'язань боржником.
Після перевірки дотримання державним виконавцем вимог щодо форми та змісту подання, необхідним є постановлення суддею ухвали про відкриття провадження та призначення подання до розгляду в судовому засіданні, в якій слід зазначати час і місце розгляду та спосіб повідомлення суб'єкта внесення подання.
З урахуванням того, що ч.2 ст.377-1 ЦПК України визначає негайний розгляд справи, що унеможливлює повідомлення державного виконавця про дату розгляду подання шляхом направлення судової повістки з повідомленням про вручення, державний виконавець може бути повідомлений про дату судового засідання у спосіб, передбачений частинами 5, 6 ст.74 ЦПК (телеграма, факс), а також кур'єром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.
Згідно з ст.18 ЦПК України, в редакції на час постановлення ухвали, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.
Відповідно до частин 10 та 11 статті 6 та статті 197 ЦПК України хід судового засідання фіксується технічними засобами. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням - це будь-які свідомі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення із поданням на виконанні ВДВС Жовтневого РУЮ знаходилось зведене виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_4 на загальну суму 46 359,59 грн., що вбачається з виконавчих документів, доданих до подання.
Крім подання, виконавчих документів та постанов про відкриття виконавчого провадження інших доказів державним виконавцем суду не надавалося.
Суддя Корабельного районного суду м.Миколаєва Лазарева Г.М. постановила оскаржувану ухвалу одноособово, без судового засідання, без постановлення ухвали про відкриття провадження, без виклику державного виконавця у судове засідання.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції постановлена із порушенням норм процесуального права.
Суддею не було дотримано вимог щодо порядку розгляду подання, а також було проігноровано факт відсутності доказів щодо ухилення боржника від виконання рішення суду.
Наявність тільки виконавчих документів щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості та постанов про відкриття виконавчого провадження є недостатнім для встановлення факту його ухилення від виконання рішення суду.
За такого колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу судді Корабельного районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Локтіонова
Судді С.Ю. Колосовський
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 5 березня 2018 року.