27.02.2018
Справа № 494/1136/17
Провадження № 2/494/46/18
27.02.2018 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О.,
представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області цивільну справу №494/1136/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Садівниче товариство «Озон» та Новоселівська сільська рада Березіського району Одеської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку,-
21.11.2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку.
Ухвалою суду від 04.12.2017 року після усунення позивачем недоліків відкрито провадження по справі.
У своїй заяві представник позивача зазначила, що 02.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.11 га цільовим призначенням «для ведення садівництва», що знаходиться в Садівничому товаристві «Озон» на території Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області. За відчуження земельної ділянки відповідач отримав від позивача суму, еквівалентну 4000 доларів США, що на день укладення договору за курсом НБУ дорівнювало 19408 грн. Під час укладення договору ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 оригінал Державного акту на право власності на землю, акт встановлення меж земельної ділянки, про факт отримання грошей було видано розписку. Представник позивача також вказала, що укладений договір не було посвідчено нотаріально, оскільки відповідач не з'явився до нотаріальної контори, посилаючись на відсутність коштів та часу. ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_2 вступила у фактичне володіння вказаною земельною ділянкою, відкрито й добросовісно володіє та користується нею. В теперішній час позивач має намір отримати кадастровий номер належної їй ділянки та зареєструвати своє право власності, проте позбавлена такої можливості внаслідок ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд задовольнити її заяву та визнати дійсним укладений 02.06.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки та визнати за позивачем право власності на вказану земельну ділянку.
Оскільки позовна заява ОСОБА_2 подана до суду до набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України (діє з 15.12.2017 року) та на момент набрання чинності цієї редакції Кодексу, по справі призначено судовий розгляд, відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. позовна заява підлягає розгляду за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу, а тому розгляд відбувався за правилами діючого ЦПК України.
Ухвалами суду від 14.12.2017 року та 10.01.2018 року з Березівської державної нотаріальної Одеської області, витребувано спадкову справу заведену після смерті ОСОБА_5 (помер 22 червня 2009 року).
Ухвалою суду від 10.01.2018 року до участі у справі залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Садівниче товариство «Озон» та Новоселівську сільську раду Березівського району Одеської області.
Ухвалою суду від 02.02.2018 року, після надходження спадкової справи замінено відповідача по справі правонаступником ОСОБА_3.
У судовому засіданні 27.02.2018 року представник позивача наполягала на позовній заяві, зіславшись на обставини зазначені у ній. Просила їх розглянути та позов задовольнити.
ОСОБА_3 у судове засідання 27.02.2018 року не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Разом з тим 27.02.2018 року на адресу суду надіслала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що дійсно між її померлим чоловіком та позивачем було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки. Зазначила, що розрахунок проведено у повному обсязі, претензій до ОСОБА_2 не має, позовні вимоги визнає, та проти їх задоволення не заперечує (а.с.99-100).
Представник Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області у судове засідання 27.02.2018 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Водночас, 02.02.2018 року від голови сільської ради надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.91). У судовому засіданні 02.02.2018 року також позов визнали, про що зазначено у журналі судового засідання (а.с.85).
Представник Садівничого товариства «Озон» у судове засідання 27.02.2018 року також не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки (а.с.96), а тому розгляд відбувався за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами. Разом з цим, у судовому засіданні 02.02.2018 року був присутній представник Садівничого товариства «Озон» ОСОБА_6, який зазначив що позовні вимоги визнає у повному обсязі (а.с.96).
Врахувавши пояснення представника позивача, думку відповідача, викладену в письмовій заяві від 27.02.2018 року, думку третіх осіб, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №057324 (а.с.3-4) та акту про передачу меж земельної ділянки від 29.01.1996 року (а.с.5) власником земельної ділянки площею 0.11 гектарів, розташованої на території Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області був ОСОБА_4
Відповідно до розписки від 02.06.2008 року ОСОБА_4 передав правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2, та в рахунок продажу земельної ділянки отримав кошти (а.с.106).
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є членом садового товариства «Озон», та щорічно здійснює членські внески (а.с.7-8).
Згідно актового запису про смерть №15 від 24.06.2009 року ОСОБА_4 помер (а.с.50).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що правонаступником після смерті є його дружина ОСОБА_3. (а.с.65-80).
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».
Згідно з ч.2 ст. 15 ЦК України передбачено, що «кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства».
В судовому засіданні представником позивача зазначено, що з червня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу (розписки) позивач відкрито володіє майном, а саме: земельною ділянкою площею 0.11 гектарів, розташованої на території Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області, цільове призначення «ведення садівництва», користується ним, відповідач долею земельної ділянки не цікавиться, що, у свою чергу, підтверджує, що між сторонами був укладений платний договір купівлі-продажу майна на виконання якого одним - передані гроші в рахунок вартості майна та прийняте майно, другим - прийняті гроші та передано майно з документами. Усі оригінали документів зберігаються у позивача.
Вищевказані обставини підтверджуються також у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3, яка визнала позовні вимоги та вказала, що дійсно між її чоловіком та позивачем був укладений договір купівлі -продажу земельної ділянки шляхом написання розписки.
За договором купівли-продажу (ст.655 ЦК України) одна сторона передає у власність іншої сторони майно, а покупець приймає майно і зобов'язується сплатити за нього визначену грошову суму.
Суд вважає зазначити, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Як вбачається з наданих документів, позивач відкрито володіє та користується набутим майном, витрачає кошти на його утримання; вимог щодо незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку його власником не висунуте.
Представники третіх осіб визнали позовні вимоги ОСОБА_2, тим самим підтвердивши про правомірність набуття майна.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до статті 392 ЦК України: «власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності».
Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до цивільного законодавства, однією із умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
Суд може застосувати до правовідносин сторін ч.2 ст.220 ЦК України, відповідно до якої у випадку якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ро'зяснень, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст.218 та 220 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 638 ЦК України «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди».
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, позивач звертався до ОСОБА_4 з метою подальшого нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, однак останній не з'являвся до нотаріуса, в телефонній розмові повідомив про відсутність грошей для оформлення та часу для відвідування нотаріальної контори. В подальшому зв'язок був втрачений у зв'язку з його смертю.
Такі дії порушують права позивача, у зв'язку з чим він не може здійснити реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав
За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Статтею 41 ч.1, ч.4 Конституції України передбачено: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Право приватної власності є непорушним».
Разом з цим, суд вважає зазначити, що у пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Згідно зі статтями 11 та 212 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або ж оспорюване право, свобода чи інтерес.
Судом також встановлено, що згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна будь-які відомості - відсутні (а.с.103-105)
Отже, на переконання суду, у цій справі представник ОСОБА_2 за допомогою належних та допустимих доказів довела обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Більш того, частиною 4 статті 206 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено «у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову...». Суд при вирішенні позовних вимог враховує визнання позову відповідачем та третіх осіб.
З аналізу вищевказаних норм права та фактичних обставин справи, із врахуванням практики Європейського суду з прав людини та положень ЦПК України, визнання позову відповідачем та третіх осіб, оскільки по-перше, сторони при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.06.2008 року досягли згоди з усіх істотних умов такого договору та виконали усі умови цього договору, по-друге, положення даного договору не суперечать закону і не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб та держави, по-третє, з моменту укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_7 ухилився від нотаріального посвідчення цього договору та на день подачі позову помер, що свідчить про втрату такої можливості щодо нотаріального посвідчення, суд доходить висновку про задоволення позову щодо визнання дійсним укладений 02.06.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0.11 гектарів, розташованої на території Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області.
Керуючись статтями 12, 13, 229, 265, 273 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Садівниче товариство «Озон» та Новоселівська сільська рада Березіського району Одеської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати дійсним укладений 02.06.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.11 га, розташованої на території Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області, з цільовим призначенням «ведення садівництва», що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №057324, виданого Новоселівською сільською радою народних депутатів Березівського району Одеської області 20.09.1996 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №213.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0.11 га, розташованої на території Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області, з цільовим призначенням «ведення садівництва», що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №057324, виданого Новоселівською сільською радою народних депутатів Березівського району Одеської області 20.09.1996 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №213.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.03.2018 року.
Суддя І.А. Римар