"12" червня 2007 р.
Справа № 28/33-07-712
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О. О.,
за участю представників:
від позивача -Фірсов Д.О.,
від відповідача - КП «Ланжерон» - не з'явився,
від відповідача -ПП «МТВП «Світязь» -Казарновський О.Л.,
від Заступника прокурора Одеської області -Харітонова О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ПП «МТВП «Світязь», м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2007 р.
у справі №28/33-07-712
за позовом Громадської організації «Народний екологічний контроль», м. Одеса
до КП «Ланжерон», м. Одеса та ПП «МТВП «Світязь», м. Одеса
про визнання договору оренди не дійсним, виселення та вселення,
25.01.2007 р. (вх. №852) Громадською організацією «Народний екологічний контроль» у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до КП «Ланжерон» та ПП «МТВП «Світязь» про визнання договору оренди №37/05/Д нежилого приміщення від 01.04.2005 р. недійсним; виселення з нежилого приміщення сараю (інвентарний №Я-32), загальною площею 26,5 кв.м., що розташоване на земельній ділянці загальною площею 800,0 кв.м. на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, ПП «МТВП Світязь»; вселення у нежиле приміщення сараю (інвентарний №Я-32), загальною площею 26,5 кв.м., що розташоване на земельній ділянці загальною площею 800,0 кв.м. на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, КП «Ланжерон»та стягнення з ПП «МТВП Світязь» на користь ГО «Народний екологічний контроль» судових витрат (а.с. 2-6). Свої вимоги вона мотивувала наступним.
Відповідно до Статуту ГО «Народний екологічний контроль» (далі - Позивач), вона створена з метою здійснення нагляду, контролю за екологічним середовищем та захисту порушених прав у сфері відсутності дотримання екологічних та санітарних норм законодавства України. Як стало відомо Позивачу, 01 квітня 2005 р. між КП «Ланжерон»та ПП «МТВП Світязь»(Далі - Відповідачі) було укладено договір оренди нежилого приміщення №37/05/Д (Далі - Договір). На підставі укладеного Договору, ПП «МТВП Світязь»порушує соціальні та культурні інтереси, перш за все, жителів міста; його діяльність/бездіяльність не відповідає положенням укладеного Договору оренди, через що страждає охорона здоров'я населення міста; повністю ігноруються правила природокористування і екологічної безпеки, тощо - всі ці порушення випливають через невиконання ПП «МТВП Світязь»покладених на нього Договором оренди обов'язків, а саме: ПП «МТВП Світязь»порушуються істотні умови Договору оренди від 01.04.2005 р.. Відповідно до п.1.1. Договору оренди №37/05/Д від 01.04.2005 р. (Предмет Договору) КП «Ланжерон», як орендодавець, передає, а ПП «МТВП Світязь», як орендар, приймає у строкове платне користування нежиле приміщення сараю, загальною площею 26,5 кв.м., розташоване на земельній ділянці загальною площею 800,0 кв.м. на території пляжу Ланжерон в м. Одесі (далі - Нежиле приміщення), під розміщення об'єкту місць відпочинку населення (спортивно-оздоровчого клубу). Однак, ПП «МТВП Світязь», незважаючи на визначене Договором, двостороннє узгоджене та підписане Відповідачами, не розмістило у зазначеному Нежилому приміщені об'єкт місць відпочинку населення (спортивно-оздоровчого клубу). Замість зазначеного договором поліпшення, що повинно було зазнати місто, Нежиле приміщення перетворилось на смітник та використовується не інакше як сарай, чим і було до укладення Договору, що підтверджується фотознімками зазначеного об'єкту (Додаток №1) та актом перевірки виконання природоохоронного законодавства від 22.01.2007 р., зробленим Управлінням екологічної безпеки Одеської міської ради. Договір оренди нежилого приміщення №37/05/Д від 01.04.2005 р. не є дійсним через недодержання нотаріальної форми договору. Оскільки за Договором від 01.04.2005 р. в оренду передається нежиле приміщення сараю, в якому у подальшому мав би розміщуватись об'єкт місць відпочинку населення (спортивно-оздоровчий клуб), то дана будівля є не інакше, як капітальною спорудою, у зв'язку з чим, договір щодо її оренди підлягає нотаріальному посвідченню та, відповідно до ст. 794 ЦК України, ще й державній реєстрації. ПП «МТВП Світязь» не виконує покладені на нього Договором обов'язки (п. 4.2. Договору), як то: не використовує приміщення, згідно п.1.1. Договору; не забезпечує збереження орендованого приміщення, не було проведено жодного поточного ремонту, не кажучи вже про капітальний, не запобігає його пошкодженню та псуванню; не утримує орендоване приміщення у чистоті і технічному виправному стані, не забезпечує санітарний, екологічно чистий стан, не проводить прибирання та упорядкування прилеглої території, що є прямим порушенням ст. 66 Конституції України; не проводиться жодного протипожежного заходу. Окрім викладеного, через не використання Нежилого приміщення, за для якого його було надано ПП «МТВП Світязь», а саме розміщення спортивно-оздоровчого клубу (п.1.1. Договору), порушуються обов'язки закріплені п.п.4.1.,4.3.,4.4. Договору. Крім того, порушення обов'язків ПП «МТВП Світязь»підтверджується листом КП «Ланжерон»(вих. №05/1 від 11.01.2007 р.), наданим у відповідь на лист-запит ГО «Народний екологічний контроль»(вих. №25/12-1 від 25.12.2006 р.), в якому зазначено, що ПП «МТВП Світязь»обов'язки, покладені на нього Договором оренди, належним чином не виконуються, що також підтверджується актом управління екологічної безпеки від 22.01.2007 р. разом з фотознімками даного об'єкту (Додаток №1). Пунтом 7.3. Договору оренди №37/05/Д нежилого приміщення від 01.04.2005 р. зазначено, що при тривалому, більше трьох місяців, невикористанні Орендарем наданого йому приміщення за цим Договором, приміщення вважається неосвоєним і договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством. Починаючи з моменту укладення Договору, не було здійснено жодного кроку щодо використання зазначеного нежилого приміщення у відповідності з Договором, окрім перетворення його у смітник та забруднення прилеглої території, що знаходиться на узбережжі моря та є рекреаційною, що повинна використовуватись задля відпочинку населення та його оздоровлення. Таке його використання є прямим порушенням ст. 12 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», а саме обов'язків громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 1,8,13,36,50,55,66,68,124 Конституції України, ч.3 ст. 10 ЗУ «Про власність», ст.ст. 9,11,12,68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст. 20 ГК України, ст.ст. 15,16, ч.5 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст.ст. 220,293,638, ч.2 ст. 793 ЦК України, ст.ст. 1,2,6 ЗУ «Про судоустрій України», ст.ст. 1,2,12,44,49 ГПК України, абз.2 ч.7, п.3.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», ст. 54 ЗУ «Про нотаріат».
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2007 р. (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову відмовлено та визнано недійсним на майбутнє договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р., укладений між ПП «МТВП Світязь»та КП «Ланжерон»(а.с. 53-56). Таке рішення суд мотивував тим, що, у порушення ст.ст. 1,2 ГПК України, позивач не вказав, яким чином договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д порушує права і інтереси саме Громадської організації «Народний контроль». Згідно п.1.9 статуту Громадської організації «Народний контроль», позивач для досягнення статутних цілей має право від свого імені бути позивачем у господарському та третейському судах. Відповідно до п.2.1. статуту Громадської організації «Народний контроль», основною метою діяльності позивача є сприяння контролю за виконанням законів та інших нормативних правових актів в Одеській області, сприяння контролю за виконанням програм і планів соціально-економічного, екологічного розвитку Одеської області, планів і програм розвитку муніципальних утворень в Одеській області, сприяння удосконаленню роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування Одеської області, поліпшенню перевірок виконання прийнятих ними рішень. Для досягнення своєї мети позивач, згідно п.2.3. статуту, має право представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах; одержувати від органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань; вносити пропозиції до органів влади та управління; використовувати всі інші права громадської організації у відповідності з законодавством України. Однак, позивачем не було надано суду жодного доказу стосовно того, що Громадська організація «Народний контроль» є уповноваженою особою територіальної громади міста Одеси та має право від її імені звертатися до суду, хоч, відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», представником територіальної громади є відповідна міська рада, при цьому, у позові по дійсній справі позивачем є Громадська організація «Народний контроль», яка звернулася з позовом для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, але жодних доказів стосовно того, яким чином договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р. порушує права та охоронювані законом інтереси позивача - Громадської організації «Народний контроль» надано не було, як не було надано жодних доказів та пояснень стосовно того, яким чином відповідачі порушили права та інтереси позивача. При цьому, право безпосередньо здійснювати контроль за виконанням законів та інших нормативних правових актів в Одеській області ні статутом, ні діючим законодавством України позивачу не надано, а згідно ст. 21 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» за № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року, громадським природоохоронним об'єднанням надано право подавати до суду позови про відшкодування шкоди. За таких обставин, суд дійшов до висновку, що Громадська організація «Народний контроль», у розумінні ст.ст. 1,2 ГПК України, не є суб'єктом права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р., так як, ані права, ані інтереси, саме Громадської організації «Народний контроль» вказаним договором не порушувались. Згідно п.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині, пов'язаний з предметом спору, договір, який суперечить законодавству. Відповідно до Роз'яснення Вищого Арбітражного (Господарського) Суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів з визнання угод недійсними» за № 02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо, вирішуючи господарський спір, господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч.1 ст. 83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині. Як суд вбачив з матеріалів справи, за договором оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р. ПП «МТВП «Світязь»орендувало у КП «Ланжерон»нежиле приміщення сараю (інвентарний № Я-32), загальною площею 26,5 кв.м., розташоване на земельній ділянці загальною площею 800,0 кв.м. на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, під розміщення об'єкту місць відпочинку населення (спортивно-оздоровчого клубу) з обов'язком щодо забезпечення збереження орендованого приміщення, своєчасного проведення капітального і поточного ремонту орендованого приміщення, запобігання пошкодження і псування орендованого приміщення, а також утримання орендованого приміщення у чистоті і технічно виправному стані, забезпечення санітарного, екологічно чистого стану, прибирання та упорядкування прилеглої території. Але ПП «МТВП «Світязь»не використовувало об'єкт оренди за цільовим призначенням та не підтримувало його у чистоті, що призвело до засмічення побутовими відходами вказаного приміщення та прилеглої території, що підтверджується наявною у матеріалах справи документацією, зокрема, актом перевірки виконання природоохоронного законодавства від 22.01.2007 р. та фотознімками вказаного нежилого приміщення. Враховуючи, що договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д було укладено 01.04.2005 р., а з моменту укладення договору пройшло більше року, але жодної умови договору ПП «МТВП «Світязь»виконано не було, а орендоване приміщення не використовувалось, господарський суд вбачив, що договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р. не відповідає ч.5 ст. 203 ЦК України. Крім того, договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р. було укладено зі строком дії до 31.03.2054 р., а, відповідно, такий договір оренди, згідно ч.2 ст. 793 ЦК України, підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р. було укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. В обґрунтування свого рішення суд послався на ст.ст. 203,215,220,236 ЦК України, п.3.2. Роз'яснення президії Вищого Арбітражного (Господарського) суду України від 12.03.1999 р. за № 02-5/111, з наступними змінами та доповненнями.
Позивач, не зважаючи на те, що в позові йому було відмовлено повністю не оскаржив зазначене судове рішення в апеляційному порядку.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, ПП «МТВП «Світязь»звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити, виключивши з тексту рішення і його резолютивної частини пункти про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р., укладеного між ПП «МТВП Світязь»та КП «Ланжерон», а в іншій частині - залишити рішення без змін, з тих підстав, що воно не відповідає ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,2, 4-2,4-3,33,63,83 ГПК України. Крім того, господарський суд не є стороною при розгляді спору, не є учасником процесу та не може самостійно без відповідних позовних вимог або клопотання порушувати провадження по справі і приймати будь-які рішення. В той же час, апелянт погодився з висновком суду щодо того, що ГО «Народний екологічний контроль» не є суб'єктом права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення № 37/05/Д. Однак, визнання судом недійсним договору оренди, за умови відмови позивачу у позові, протирічить ГПК України, оскільки перетворює суд в сторону зі своїми процесуальними правами, що є неприпустимим. Законом не передбачена можливість визнання договору недійсним інакше, ніж на підставі відповідної позовної заяви. Якщо суд відмовляє у задоволенні позову, то вже не має права визнавати договір недійсним. Ухвалами від 26.01.2007 р. та 12.02.2007 р. суд зобов'язував позивача надати оригінали документів, доданих до позову, та оригінали установчих документів. Відомостей про те, що вказані документи були надані суду, у справі немає.
Розгляд справи було призначено на 22.05.2007 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.
Представники відповідачів в судове засідання 22.05.2007р. не з'явились і судова колегія прийняла рішення про відкладення розгляду справи на 12.06.2007р. о 16:00, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.
За заявою заступника прокурора Одеської області (далі -прокурор) його представника було допущено до участі у справі для представництва інтересів держави.
Оскільки представники сторін та прокурор не заявили клопотань про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.
Представник відповідача - КП «Ланжерон» в судове засідання 12.06.2007р. не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і судова колегія, враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представник скаржника (ПП «МТВП «Світязь») в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.
Представник прокурора просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.
За згодою представників сторін та прокурора, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представників сторін та прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно п.1.9 статуту позивача, для досягнення своїх статутних цілей він має право від свого імені бути позивачем у господарському та третейському судах. Відповідно до п.2.1. статуту, основною метою діяльності позивача є сприяння контролю за виконанням законів та інших нормативних правових актів в Одеській області, сприяння контролю за виконанням програм і планів соціально-економічного, екологічного розвитку Одеської області, планів і програм розвитку муніципальних утворень в Одеській області, сприяння удосконаленню роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування Одеської області, поліпшенню перевірок виконання прийнятих ними рішень. Для досягнення своєї мети позивач, згідно п.2.3. статуту, має право представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах; одержувати від органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань; вносити пропозиції до органів влади та управління; використовувати всі інші права громадської організації у відповідності з законодавством України.
Як свідчать матеріали справи, в тому числі позов та додані до нього документи, позивач не довів та не надав доказів того, яким чином спірний договір оренди порушує його права (його членів) та захищені законом його інтереси.
На думку судової колегії, позивачем також не було надано суду будь-яких доказів стосовно того, що він є уповноваженою особою територіальної громади міста Одеси або орендодавця за спірним договором і має право від їх імені звертатися до суду з таким позовом.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд, дослідивши зазначені обставини та повноваження позивача, обґрунтовано відмовив йому в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивач, у розумінні ст.ст. 1 та 2 ГПК України, не є в даному конкретному випадку суб'єктом права на звернення з цим позовом, так як зазначеним договором його права та інтереси не порушено.
Слід зазначити, що представник позивача в суді апеляційної інстанції визнав, що права позивача цим договором не порушувались і в нього не було правових підстав для пред'явлення цього позову.
Проте, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого суду щодо можливості визнання спірного договору недійсним, на підставі п.1 ст. 83 ГПК України.
Так, вищевказана норма передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині, пов'язаний з предметом спору, договір, який суперечить законодавству.
Однак, предметом цього спору є саме визнання договору недійсним, а не будь - який інший спір, пов'язаний з цим договором, і ця вимога визнана місцевим судом необґрунтованою, а тому правових підстав для застосування п.1 ст. 83 ГПК України у місцевого суду в даному випадку не було. Крім того, слід зазначити, що визнання судом з власної ініціативи цього договору недійсним при одночасній відмові в позові про визнання його недійсним суперечить принципу диспозитивності сторін судового процесу.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що у місцевого суду не було правових підстав для застосування при розгляді цієї справи п.1 ст. 83 ГПК України, а тому рішення місцевого суду в цій частині, відповідно до приписів ст.ст. 104 та 103 ГПК України, підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частини висновку про визнання спірного договору недійсним.
На думку судової колегії, прокурор, який вступив у справу під час апеляційного провадження, не довів та не обґрунтував будь-якими доказами, чим саме зазначений договір порушує інтереси держави, а також права і законні інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ПП «МТВП «Світязь» (м. Одеса) -задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2007 р. у справі №28/33-07-712 - змінити, виключивши з його резолютивної частини п.2, яким, на підставі п.1 ст. 83 ГПК України, визнано недійсним на майбутнє договір оренди нежилого приміщення № 37/05/Д від 01.04.2005 р., укладений між ПП «МТВП «Світязь» та КП «Ланжерон».
В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2007 р. у справі №28/33-07-712 - залишити без змін.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.