Справа № 359/835/18 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю. В.
Провадження № 33/780/268/18 Доповідач у 2 інстанції Гайдай
Категорія 429 27.02.2018
Іменем України
27 лютого 2018 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду Київської області Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС за довіреністю Павленка С.А. на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2018 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, працюючого боцманом на морському судні,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.
Постановлено вилучену валюту згідно протоколу про порушення митних правил № 0035/12500/17, а саме: долари США, згідно курсу НБУ станом на 05 січня 2018 року за 100 доларів США - 2801-3366 грн., кількістю 2256 доларів США, вартістю 63 198 грн. 15 коп. - повернути громадянину України ОСОБА_3
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 16 грн. 85 коп.
ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 05 січня 2018 року о 09 годині 45 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДПМА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_3, який прилетів до України з Туреччини м. Стамбул, рейсом № 457, літаком а/к «Турецькі авіалінії» своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України, заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.
Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України пасажиру було задано питання щодо наявності в нього готівкових коштів, який заявив, що має при собі приблизно 10000 дол. США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де ним була видана та власноручно перерахована готівка в розмірі 14321 долар США, які знаходились в одному з відділень сумочки (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина готівка належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).
З виявленої суми громадянину України ОСОБА_3 було пропущено 12065 доларів США (еквівалент 10000 євро на 05.01.2018р). За протоколом про порушення митних правил вилучено 2256 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці не звертався.
Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_3 під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином ОСОБА_3, який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор» готівкових коштів в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі, передбаченому відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 148 від 27.05.2008р. зі змінами внесеними Постановою Правління НБУ № 127 від 12.12.2017р., мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України.
В апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС за довіреністю Павленко С.А. просить постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2018 року - скасувати та постановити нову постанову, якою громадянина України ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 471 МК України та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень та конфіскації затриманої по справі валюти в сумі 2256 доларів США.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що застосування конфіскації в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції «З захисту прав і основних свобод людини», оскільки є непропорційним, так як покладає на громадянина України ОСОБА_3 «індивідуальний надмірний тягар». Проте, апелянт зазначає, що конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст. 471 МК України, тобто встановлена законом, а отже її застосування не буде свавільним посяганням на мирне володіння майном.
Крім того, апелянт вказав, що шкода від вчиненого громадянином України ОСОБА_3, порушення полягає саме в неповазі до встановленого українською державою порядку переміщення відповідного товару (валюти) через митний кордон, в нехтуванні та приниженні значення норм національного права в житті українського суспільства та ігноруванні громадянського обов'язку правосвідомості.
Заслухавши представника митниці Захарова А.О., котрий підтримав у повному обсязі апеляційну скаргу, ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, котрі апеляційну скаргу не підтримали і вважають постанову районного суду законною і обґрунтованою, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами та не оскаржується в апеляційній скарзі.
При розгляді справи, суд першої інстанції врахував характер вчиненого, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та призначив стягнення, яке на думку апеляційного суду, відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї».
Як вбачається з постанови, суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_3 від стягнення у виді конфіскації вилученої у нього готівки правомірно врахував той факт, що вилучена у ОСОБА_3 валюта є його приватною власністю, вона має легальне походження, оскільки є його заробітною платою, яку він офіційно отримав працюючи за кордоном, а саме на морському судні. Вилучені грошові кошти у сумі 2256 доларів США є для ОСОБА_3 значною сумою і їх конфіскація поставить його у скрутне матеріальне становище.
Відомості, що грошові кошти, які мав при собі ОСОБА_3 мають незаконне походження, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, судом першої інстанції враховано те, що шкода, яку ОСОБА_3 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації. Крім того, застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягнення у виді конфіскації вилученої у ОСОБА_3 валюти в розмірі 2256 доларів США, покладає на правопорушника «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосований у даному випадку.
Таким чином, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2018 року є законною та обґрунтованою та підстав для її скасування, зміни або винесення нової постанови, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись, ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС за довіреністю Павленка С.А. - залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2018 року, стосовно ОСОБА_3 - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Київської області Р.М. Гайдай