Справа № 362/6056/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.
Провадження № 22-ц/780/999/18 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.
Категорія 4 03.03.2018
Іменем України
28 лютого 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Кулішенка Ю.М.,
суддів: Сушко Л.П., Яворського М.А.
за участю секретаря: Вергелес О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя,
У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя.
Позивач ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на всі грошові кошти ОСОБА_2, що знаходяться на усіх рахунках Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» м. Київ, вул..Десятинна,4/6 , Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» 49000 м. Дніпро, вул..Набережна Перемоги,50, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 01011 м. Київ, вул. Лескова,9, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 01025 м. Київ, вул..Володимирська,27.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на всі грошові кошти ОСОБА_2, що знаходяться на усіх рахунках Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» 49000 м. Дніпро, вул..Набережна Перемоги,50, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 01011 м. Київ, вул. Лескова,9, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 01025 м. Київ, вул. Володимирська, 27.
Не погоджуюсичь з вказаною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та просив ухвалу скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не з»ясував в яких саме установах банків відповідачем відкрито рахунки. Зазначає, що 20 листопада 2015 року у ПАТ «Райфайзенк Банк Аваль» нею було відкрито рахунок для отримання заробітної плати.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить ефективний захист прав позивача, а обраний ним захід забезпечення позову є співмірним та відповідає змісту позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав:
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України ( в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 2147-VIIІ) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 2147-VIIІ) позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 2147-VIIІ) види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до розяснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання права власності на житловий будинок та грошові кошти. Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та просив визнати право власності на грошові кошти в розмірі 250000 грн. розміщених в ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Державний Ощадний банк України», ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», Пат «ПриватБанк».
Матеріали справи не містять доказів того, що рахунок відкрито на імя ОСОБА_2 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 - на заробітну плату. Апелянт в судовому засіданні не зміг підтвердити цього факту.
В судовому засідані суду апеляційної інстанції представник позивача суду пояснив, що на рахунках на які було накладено арешт знаходиться менше 250 000 грн.
Суд першої інстанції, враховуючи заявлені позовні вимоги, приймаючи до уваги доводи про те, що спірне майно може бути реалізованим, що призведе до неможливості виконання рішення чи утруднить його виконання, а також порушить збалансованість інтересів сторін та істотно порушить права та законні інтереси позивача до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили, дійшов до правильного висновку, про задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги безпідставні, висновки суду відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм законодавства та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: