м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
07.06.2007 року Справа № 6/697
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Наумов Б.Є.
та за участю
представників сторін:
від позивача повноважний та компетентний
представник не прибув;
від відповідача повноважний та компетентний
представник не прибув;
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Легіон і компанія», м.Алчевськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 27.02.2007
по справі №6/697 (суддя -Василенко Т.А.)
за позовом Львівського міського комунального
підприємства «Львівтеплоенерго» в особі
відокремленого підрозділу
«Теплоелектроцентраль», м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
«Легіон і компанія», м.Алчевськ
про стягнення 59710 грн. 66 коп.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» в особі відокремленого підрозділу «Теплоелектроцентраль», м.Львів звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон і компанія», м.Алчевськ Луганської області про стягнення 59710 грн. 66 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 27.02.2007 позов задоволений частково, стягнено з відповідача на користь позивача борг у сумі 31969 грн. 94 коп., пеню у сумі 1606 грн. 50 коп., збитки у сумі 45551 грн. 96 коп., державне мито у сумі 597 грн. 11 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., у решті провадження припинено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 27.02.2007 товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон і компанія», м.Алчевськ Луганської області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи; що позивачем не доведені обставини, які суд визнав доведеними.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон і компанія», м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 27.02.2007 по справі №6/697 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя -головуючий, Бойченко К.І. - суддя, Парамонова Т.Ф.-суддя.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон і компанія», м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 27.02.2007 по справі №6/697 у зв»язку з відпусткою судді Парамонової Т.Ф. її виключено із складу колегії та введено суддю Семендяєву І.В.
Сторони не скористалися своїми правами згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не направили повноважних та компетентних представників сторін у судове засідання, хоча про дату, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін по даній справі виникли на підставі договорів №06/03-06 та №10/03-06 від 06.03.2006 та від 10.03.2006 та додаткових угод від 07.04.2006 до цих договорів.
За умовами вищевказаних договорів відповідач зобов'язався поставити товар згідно специфікації до кожного договору.
За специфікацією до договору №06/03-06 від 06.03.2006 відповідач зобов»язався поставити позивачу труби - діаметром 83Х4 у кількості 7 тон, діаметром 60Х4 у кількості 25 тон і діаметром 28Х3 у кількості 73,5 тон на загальну суму 766205 грн. 00 коп.
За специфікацією до договору №10/03-06 від 10.03.2006 відповідач зобов»язався поставити позивачу труби діаметром 28Х3 у кількості 73,5 тон на суму 590205 грн. 00 коп.
Господарським судом Луганської області в ході розгляду даної справи встановлено, що договір №10/03-06 виконаний повністю, а за договором №06/03-06 відповідач недопоставив труби діаметром 28х3 на суму 53552 грн. 20 коп., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків встановлюється у ст.11 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, віднесені договори.
Відповідно до приписів ст.173 Господарського кодексу України укладені між позивачем і відповідачем договори носять господарський характер і до правовідносин сторін за цими договорами слід застосовувати як норми Цивільного кодексу України, так і норми Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України як господарські, так і цивільні зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Пунктом 3.1 обох договорів визначено, що оплата товару здійснюється “Покупцем» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “Постачальника».
Пунктом 3.1.1 договору визначено необхідність здійснення передплати у розмірі 40% вартості товару, а згідно п.1.1.2 оплата решти суми після отримання повідомлення від “Постачальника» про готовність відправлення товару “Покупцю».
Розділом 4 обох договорів визначено, що “Постачальник» зобов'язується поставити “Покупцю» продукцію протягом 30 днів від дати здійснення передплати. Поставка вважається завершеною з моменту підписання накладних на отриманий товар.
Пунктом 7.2 договорів сторони узгодили, що договір вступає в силу з дати його підписання і діє до визначеного строку виконання сторонами своїх зобов'язань.
Із матеріалів справи вбачається, що оплата за товар здійснювалася позивачем на підставі рахунків відповідача без дотримання п. 3.1.1 договору, але товар, передбачений специфікаціями до договорів, ним був оплачений у повному обсязі. Кінцева оплата була здійснена позивачем 10.08.2006 року.
Відповідно до умов договорів остаточна поставка відповідачем повинна бути здійснена протягом 30 днів від дати здійснення передплати, тобто до 10.09.2006.
Як вбачається із гарантійного листа відповідача від 13.09.2006, у встановлені строки останній не виконав зобов»язання за договором і зобов'язався поставити решту труби до 30.09.2006, але і на цю дату поставку не здійснив.
Претензією від 09.10.2006, направленою відповідачу, позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що відповідач недопоставив йому 6,669 тон труб на суму 53 552 грн. 20 коп., позивач був змушений придбати вказану трубу у іншої особи, у зв'язку з чим необхідність у трубі відпала та просив відповідача повернути йому гроші у сумі 53 552 грн. 20 коп. та сплатити збитки у сумі 4 881 грн. 56 коп., які були спричинені йому з вини відповідача, у зв'язку із покупкою труби за більшою ціною, ніж було встановлено ними під час укладання договорів.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається прострочившим, якщо він не приступив к виконанню зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки і за неможливість виконання.
Відповідач не оспорює факт неналежного виконання ним договірних зобов»язань в частині недопоставки труби на суму 53552 грн. 20 коп. у встановлені договором строки.
Більш того, відповідач надав до суду платіжні доручення №1 від 21.02.2007 та № 2 від 22.02.2007 на суми 13 552 грн. 26 коп. і 8 000 грн. 00 коп. відповідно, і пояснив у судовому засіданні, що вказані суми були перераховані позивачу в якості повернення передплати за недопоставлені труби діаметром 28х3. (В той же час у платіжних дорученнях вказано призначення платежу, як повернення передплати згідно листа від 01.02.2007, але такий лист у матеріалах справи відсутній). Окрім цього, позивач пояснив, що вказані суми від відповідача ним отримані і він вважає їх як повернення передплати за недопоставлені труби.
Таким чином, господарський суд обгрунтовано визнав, що залишок боргу складає 31969 грн. 94 коп., в решті вимог щодо основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст. 80 п.1.1 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1 606 грн. 50 коп., судова колегія вважає, що господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про задоволення цих вимог, оскільки нарахування пені передбачено договором, факт прострочення поставки підтверджений матеріалами справи.
Нарахування пені відповідає вимогам ст. 232 Господарського кодексу України та договорів, укладених між сторонами.
Обгрунтованим судова колегія вважає висновок господарського суду щодо задоволення вимог про стягнення збитків у сумі 4 551 грн. 96 коп., які склалися внаслідок різниці в ціні за недовантажені відповідачем труби. Так, як було вказано вище, сторони домовилися поставити трубу діаметром 28х3 за ціною 8 030 грн. 00 коп., оскільки відповідачем взяті на себе зобов'язання виконані не були, позивач був вимушений придбати вказану трубу у кількості 6,510 тон у ПП “Промбудметал» за ціною 8 976 грн. за 1 тону. Внаслідок цього різниця між цінами склала 6 158 грн. 46 коп., ця сума для позивача є збитками, що були заподіяні з вини відповідача.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Факт понесення позивачем збитків у зв»язку з невиконанням відповідачем договірних зобов»язань по строкам поставки труби підтверджений матеріалами справи, у тому числі, платіжним дорученням №3382 від 19.09.2006 (а.с.38), накладною №24 від 29.09.2006 (а.с.60), рахунком №35 від 19.09.2006 (а.с.46).
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 27.02.2007 по справі №6/697 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на заявника - товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон і компанія», м.Алчевськ Луганської області.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон і компанія», м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 27.02.2007 по справі №6/697 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 27.02.2007 по справі №6/697 -без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва
Провідний спеціаліст С.І. Заєць