06 лютого 2018 р. справа № 804/8462/16
Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Прокопчук Т.С., перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року
по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
30 листопада 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволений.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, 28 серпня 2017 року відповідач Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року апеляційна скарга Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року повернута апелянту, у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, а саме: несплатою судового збору.
Втім, 12 січня 2018 року відповідач Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області повторно оскаржив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 12 частини 1 перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статей 186 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, а також на відповідність вимогам статей 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному:
- в порушення вимог частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, з огляду на наступне.
Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 21 червня 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку письмового провадження ухвалено постанову.
Відповідно до журналу судового засідання від 21 червня 2017 року, представник відповідача Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області - Свиридонова К.О. була присутня в цьому судовому засіданні і, відповідно, їй було роз'яснено судом порядок та строки оскарження вищезазначеної постанови.
Відповідно до поштового повідомлення в матеріалах адміністративної справи (а.с.73), копія постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року отримана та зареєстрована скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 18 серпня 2017 року, що також підтверджує представник скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області Свиридонова К.О. в апеляційній скарзі (а.с.104-106) та не спростовується матеріалами даної адміністративної справи.
Також, звертаю увагу на тому, що скаржник Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі підтверджує факт отримання спірного судового рішення суду першої інстанції саме 18 серпня 2017 року, надавши в підтвердження останнього копію супровідного листа з відміткою про отримання саме 18 серпня 2017 року (а.с.78).
Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Отже, апеляційна скарга на вищевказане судове рішення суду першої інстанції повинна бути подана не пізніше 28 серпня 2017 року включно.
Однак, апеляційна скарга Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року до суду першої інстанції подана 12 січня 2018 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, тобто з більш як чотиримісячним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Більш того, відповідно до дати, поставленої скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на апеляційній скарзі, апеляційна скарга Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року навіть виготовлена 12 січня 2018 року, тобто, поза межами десятиденного строку, встановленого чинним законодавством України на час подання апеляційної скарги.
Разом з тим, скаржник Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в своїй апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, зазначивши, що копія оскаржуваної ним постанови суду першої інстанції дійсно отримана 18 серпня 2017 року та була оскаржена в межах процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її отримання, однак через несплату судового збору апеляційна скарга повернута скаржнику, у зв'язку з чим, вважає, що скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з поважних причин пропущено строк на апеляційне оскарження.
Розглянувши клопотання скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року вважаю його таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Вирішуючи клопотання суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Приписами статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, чинними на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, визначено порядок та строки апеляційного оскарження.
Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов'язком для всіх учасників адміністративного процесу.
Суддя не знаходить обґрунтованими доводи скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, адже з моменту отримання копії постанови суду першої інстанції, а саме 18 серпня 2017 року, скаржник Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області мав право/обов'язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, а неналежне виконання посадовими особами скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області службових обов'язків не звільняє суб'єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону.
Такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, у зв'язку з її поверненням ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року через несплату судового збору, визнаю не поважними та такими, що взагалі не можуть бути підставами для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
На думку суду, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.
До того ж, скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не вжиті заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб, що ставить під сумнів обставини, викладені в апеляційній скарзі скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником строку подачі апеляційної скарги визначено обов'язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного строку можливо лише за наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що оскаржувана скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили, у зв'язку з чим скаржник Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області України мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
При цьому, наголошую на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області суду апеляційної інстанції не надано.
- в порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, електронну пошту, офіційну електронну адресу, за наявності, скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області;
- в порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано фізичною особою.
Приписами частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, коло платників, об'єкт та розмір ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ (далі по тексту - Закон України № 3674-VІ) в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.
Законом України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, також визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Статтею 2 даного Закону, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, передбачено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання позовної заяви, визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», оскарження податкового повідомлення-рішення є вимогою майнового характеру, оскільки дана вимога підлягає вартісній оцінці, а відтак впливає на майновий стан особи, яка звертається до суду.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач ОСОБА_2 оскаржує податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Таким чином, звернена до суду вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновою.
Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом 30 листопада 2016 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, визначено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII, розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі станом на 1 січня 2016 року становить 1378 грн.
З огляду на дату подання адміністративного позову, а саме 30 листопада 2016 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 551 грн. 20 коп. (1378 грн. х 0,4) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 8000 грн. (6890 грн. х 5).
Ціна позову (сума майнових вимог позивача ОСОБА_2), відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, становить 14583 грн. 33 коп., а 1 відсоток ціни позову - 445 грн. 83 коп.
Тобто, при подачі до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано фізичною особою, у відповідності до Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, мав бути сплачений судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, судовий збір справляється зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області до суду першої інстанції подано 12 січня 2017 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.
Таким чином, при подачі до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано фізичною особою має бути сплачено судовий збір в розмірі 826 грн. 80 коп. (551 грн. 20 коп. х 150% ).
При цьому, з огляду на зміни в Закон України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, органи Державної фіскальної служби не відносяться до осіб, які звільнені від сплати судового збору частиною 2 статті 3 та статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, і, відповідно, повинні сплачувати судовий збір.
Натомість, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про сплату скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області судового збору.
Разом з тим, скаржник Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в своїй апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції про звільнення від сплати судового збору, в порядку статті 8 Закону України № 3674-VІ та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, вказуючи, що на рахунках скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не достатньо коштів для сплати судового збору через відсутність фінансування з боку держави.
При цьому звертаю увагу скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на те, що вимога апеляційної скарги скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору не оформлена належним чином, як це передбачено нормами Кодексом адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору, а також вивчивши наведені у ньому підстави, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.
Статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
З огляду на викладене, скаржник Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.
Тобто, відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для звільнення від сплати судового збору.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору суб'єкту владних повноважень.
Отже, суд критично оцінює заявлене скаржником Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».
Таким чином, вносячи зміни до Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, та виключаючи органи доходів і зборів, які звільняються від сплати судового збору, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень.
Вказані зміни до Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, кореспондуються з положеннями статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб'єктами владних повноважень. Неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Вказане питання скаржником повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Втім, стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому. Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для невиконання скаржником свого обов'язку по сплаті судового збору.
Водночас, скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу для відстрочення сплати судового збору, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки.
Отже, доводи скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору.
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють, як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
З урахуванням вимог статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, з власної ініціативи.
Крім того, даною статтею передбачено безпосереднє право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.
Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Оскільки скаржником не надано суду апеляційної інстанції належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Отже, скаржнику Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано фізичною особою, необхідно сплатити судовий збір в розмірі 826 грн. 80 коп. та надати Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду оригінал документа на підтвердження сплати судового збору.
Судовий збір скаржнику Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області необхідно сплатити на зазначені реквізити:
дата документа;
отримувач коштів: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра ;
рахунок отримувача: 31217206781004;
код класифікації доходів бюджету: 22030101;
код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37989274;
банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська;
код банку отримувача (МФО): 805012;
назва платника (для юридичної особи), ПІБ та адреса (для фізичної особи);
призначення платежу: "*;101;___(код клієнта); Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації заявника апеляційної скарги), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд".
Поле "Призначення платежу" розрахункового документа заповнюється таким чином: службовий код (знак): "*" (зірочка); розділовий знак ";" (крапка з комою); код ознаки судового збору "101"; розділовий знак ";" (крапка з комою); (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); розділовий знак ";" (крапка з комою); роз'яснювальна інформація про призначення платежу у формі: "Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ особи чи назва організації, яка подає апеляційну скаргу), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)". Використання символу ";" не допускається.
Отже, апеляційна скарга Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відповідає вимогам статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення та вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, враховуючи наявність вказаних недоліків, адміністративна справа не може бути розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.
Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки апеляційної скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та в разі не усунення її недоліків у встановлений судом строк повертає скаргу особі, яка її подала.
Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Таким чином, враховуючи те, що апеляційна скарга Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області подана поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, тобто з більш як чотиримісячним пропуском строку на апеляційне оскарження даного судового рішення, а питання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних суддею неповажними через неналежне виконання посадовими особами скаржника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області службових обов'язків та відсутністю жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, а також враховуючи те, що апеляційна скарга Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю за необхідне апеляційну скаргу Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без руху, надавши скаржнику ДФС України десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні клопотання Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Надати скаржнику Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали, шляхом звернення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати поважні підстави з наданням відповідних доказів, а також шляхом надання оригінала документа на підтвердження сплати судового збору та приведення апеляційної скарги у відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, які зазначені в цій ухвалі судді (зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, електронну пошту, офіційну електронну адресу, за наявності, Лівобережної об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області).
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з зазначенням поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням відповідних доказів або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
В разі не виконання ухвали і не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк в частині не надання оригінала документа на підтвердження сплати судового збору та не приведення апеляційної скарги у відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.
При усуненні недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатися поданою в день первинного її подання до адміністративного суду.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надіслати особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Т.С. Прокопчук