02 березня 2018 року справа № 804/5868/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі № 804/5868/17 (суддя Букіна Л.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (Відповідач 1), Відділу м. Дніпрі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення, визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, третя особа: ОСОБА_2,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням зміненого предмету позову просив: (а.с. 79-80)
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача 1 стосовно не розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 07.09.2016 року протягом встановленого законом строку, зокрема більше ніж п'яти місяців;
- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача 2 № 1659 від 23.06.2017 року про відмову в державній реєстрації земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1, розташованої у м. Дніпро, у районі вулиці Бобруйської.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд справи цієї категорії підлягає в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, в тому числі іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір в цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку 18.04.2017 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за зазначеним кадастровим номером, тобто на цю ділянку зареєстровано право власності за іншою особою, що виключає публічно-правовий спір.
При вирішення справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно із п.п. 1, 7 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до ст. 2 ЗК України - земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Приписами статті 80 ЗК України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальної громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Між тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у справах № 21-405а14 та № 21-493а14 (постанови від 11.11.2014), № 21-308а14 (постанова від 09.12.2014), № 6-2510ц15 (постанова від 16 грудня 2015 року).
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, за наданням дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення у власність якої позивач звернувся до відповідача, зареєстрована на праві власності за третьою особою ОСОБА_2, про що свідчить Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до якого здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 (а.с. 220-222), тобто фактично існує спір про право власності на вказану земельну ділянку.
У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що даний спір носить приватноправовий характер, а відтак спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі № 804/5868/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з того ж дня.
Головуючий суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: І.В. Юрко