27 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 923/957/17
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судового засідання Одеського апеляційного господарського суду № 7
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лавриненко Л.В.
суддів: Лашина В.В., Жекова В.І.
секретар судового засідання - Безпалюк А.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства “Херсонський морський торгівельний порт” м. Херсон
на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 р.
по справі № 923/957/17
за позовом Державного підприємства “Херсонський морський торгівельний порт” м. Херсон
до Приватного підприємства “Віатранс” м. Херсон
про стягнення 16 680,00 доларів США, що еквівалентно 447 170,87 грн.
суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1
час та місце ухвалення рішення: 14.12.2017 р., 12:30 год., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області, зал судових засідань № 214
повний текст складено та підписано: 21.12.2017 р.
за участю представників сторін:
від Державного підприємства “Херсонський морський торгівельний порт” м. Херсон: ОСОБА_2
від Приватного підприємства “Віатранс” м. Херсон: ОСОБА_3
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 923/957/17 за апеляційною скаргою Державного підприємства “Херсонський морський торгівельний порт” м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 р.
Ухвалою від 24.01.2018 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.02.2018 р.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга Державного підприємства “Херсонський морський торгівельний порт” м. Херсон розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
В жовтні 2017 р. Державне підприємство “Херсонський морський торгівельний порт” м. Херсон звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства “Віатранс” м. Херсон про стягнення 16 680,00 доларів США, що еквівалентно 447 170,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено вартість послуг за зберігання позивачем у період з 24.01.2017 р. по 11.06.2017 р. вантажу (514,184 метричних тонн ячменю), експедитором якого є відповідач, за умовами договорів від 18.12.2014 р. № 7/92Д та від 21.12.2016 р. № 3/113/Д, укладеними між сторонами.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 р. по справі № 923/957/17 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з наведеним рішенням, Державне підприємство “Херсонський морський торгівельний порт” м. Херсон оскаржило його до Одеського апеляційного господарського суду.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, в неповному обсязі дослідив обставини справи, у зв'язку з чим дійшов до не правильного висновку.
Приватне підприємство “Віатранс” м. Херсон в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд апеляційної встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2012 р. між Приватним підприємством “Віатранс” м. Херсон та Компанією Smart Trade Overseas Corp (Швейцарія) укладено договір-доручення (агентську угоду) № 52-07/12, за умовами якого Приватне підприємство “Віатранс” м. Херсон виступає експедитором цієї компанії у взаємовідносинах щодо перевалки вантажів через Херсонський морський торговельний порт.
18.12.2014 р. між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон та Приватним підприємством “Віатранс” м. Херсон укладено договір на виконання робіт № 7/92Д.
Згідно умов наведеного договору, з урахуванням додаткової угоди до нього від 04.12.2015 р. № 5, Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон зобов'язалось, на замовлення (за заявками) Приватного підприємства “Віатранс” м. Херсон, організовувати та здійснювати роботи з перевантаження зернових вантажів відповідача через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади, плав'ємності, а також забезпечити короткочасне зберігання вантажів для накопичення суднової партії і подальшого його відвантаження на водний або інший вид транспорту, а відповідач зобов'язався оплачувати послуги позивача.
Відповідно до п. п. 1.3., 3.1 зазначеного договору місцем виконання передбачених цим договором робіт (послуг) є територія позивача та акваторія і причали Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту). Роботи виконуються позивачем на підставі письмових заявок відповідача, в терміни, які письмово узгоджуються сторонами договору.
Пунктами 6.2., 6.2.2.2., 6.2.2.3. договору № 7/92Д встановлено, що відповідач здійснює сплату вартості послуг позивача за перевантаження кожної суднової партії вантажу, в тому числі, за зберігання вантажу та інші послуги, до підходу судна до позивача під вантажні операції, шляхом повної попередньої оплати вказаних послуг, згідно рахунків позивача, по ставках, які вказано у додатках до договору. У випадку затримки вантажу у позивача, через неподання тоннажу під вивіз, невидачі доручень, недопостачання суднової партії та інше позивач має право нараховувати плату за зберігання та інші надані позивачем послуги та виставляти відповідачу щомісяця рахунки до оплати.
За змістом п. 6.3.1. договору остаточний розрахунок Приватне підприємство “Віатранс” м. Херсон здійснює з позивачем по кожній судновій партії вантажу, згідно рахунків позивача, після відвантаження вантажу на судно.
Відповідно до п. п. 7.2., 7.11.1. договору Приватне підприємство “Віатранс” м. Херсон несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, а також, виконує повне відшкодування пов'язаного з цим матеріального збитку, та за несвоєчасний вивіз вантажів.
Позивач має право притримувати вантаж, що знаходиться на його території, до моменту сплати позивачу коштів за надані ним послуги і відшкодування здійснених позивачем витрат по платежах позивача або до моменту іншого забезпечення відповідачем своїх зобов'язань у частині оплати послуг позивача та його витрат.
Згідно з п. 11.1 договору, період його дії з 01.01.2015 р. до 31.12.2016 р.
21.12.2016 р. між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон та Приватним підприємством “Віатранс” м. Херсон укладено договір на виконання робіт № 3/113/Д.
Згідно з п. 1.3. цього договору, місцем виконання передбачених цим договором робіт є територія позивача та акваторія морського порту Херсон і причали Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту).
За приписами п. 2.7. договору № 3/113/Д роботи та послуги виконуються позивачем на підставі письмових заявок відповідача, в терміни, які письмово узгоджуються сторонами договору.
Відповідно до п. п. 5.2., 5.2.2.2. договору Приватне підприємство “Віатранс” м. Херсон здійснює сплату вартості послуг позивача, шляхом повної попередньої оплати послуг позивача за перевантаження кожної суднової партії вантажу, в тому числі, за зберігання вантажу та інші послуги, до підходу судна до позивача під вантажні операції, згідно рахунків позивача, по ставках, які вказано у додатках до договору.
У пунктах 5.2.1.3., 5.3.1. договору № 3/113/Д сторонами встановлено, що у випадку затримки вантажу у позивача, через неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недопостачання суднової партії та інше, позивач має право щомісяця нараховувати плату за зберігання вантажу та виставляти відповідачу рахунки згідно тарифів позивача в доларах США, які вказано у додатках до договору, з перерахуванням у гривні по курсу Національного Банку України на дату виставлення рахунку.
Остаточний розрахунок відповідач здійснює з позивачем по кожній судновій партії вантажу, згідно рахунків позивача, після відвантаження вантажу на судно.
За змістом п. п. 7.2., 7.11.1. договору відповідач несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, виконує повне відшкодування пов'язаного з цим матеріального збитку, а також, за несвоєчасний вивіз вантажів.
Позивач має право притримувати вантаж, що знаходиться на його території, до моменту сплати позивачу коштів за надані ним послуги і відшкодування здійснених позивачем витрат по платежах позивача або до моменту іншого забезпечення відповідачем його зобов'язань у частині оплати послуг позивача та відшкодування вказаних витрат.
Відповідно до п. 12.1 договору, період його дії з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р.
Як свідчать матеріали справи, в період дії укладеного між сторонами договору на виконання робіт від 18.12.2014 р. № 7/92Д, а саме протягом серпня 2016 р. позивачем прийнято на зберігання ячмінь навалом, у кількості 4238 метричних тонн, який протягом певного часу зберігався на складах та плав'ємностях Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон.
В подальшому, відповідно до доручення на навантаження від 12.12.2016 р. № 1678/ЕК ячмінь, у кількості 3723,606 метричних тонн, був завантажений на судно “Altenavi”.
05.12.2016 р. по отриманню від Приватного підприємства “Віатранс” м. Херсон листа від 05.12.2016 р. №1282 про запланований 08.12.2016 р. захід судна “Altenavi” до морського порту Херсон під завантаження ячменем, позивач виставив відповідачу попередній рахунок від 05.12.2016 р. № 2459 на суму 2 200 527,59 грн. за зберігання вказаного вантажу на складах та плав'ємностях Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон, за період після надходження даного вантажу до позивача для накопичення суднової партії (тобто, з серпня 2016 року) по дату виставлення рахунку.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 р. у кримінальній справі № 757/63429/16-к, за клопотанням слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, накладено арешт, як на речовий доказ злочину, на зерно ячменю у кількості 1327,58 тонн, який на час винесення цієї ухвали зберігалася на теплоході "Кілія", що знаходився за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площею у м. Херсоні), у зв'язку з чим зупинено проведення видаткових операцій по цій сільськогосподарській продукції, з передачею вказаної арештованої сільськогосподарській продукції на відповідальне зберігання службовим особам Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон.
Відповідно до протоколу від 22.12.2016 р., на підставі вказаної ухвали суду від 21.12.2016 р., капітаном податкової міліції Державної фіскальної служби, за дорученням слідчого Генеральної прокуратури України, накладено арешт на зерно ячменю у кількості 514,184 тонн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 р. скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 р. у кримінальній справі № 757/63429/16-к, клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України задоволено частково, накладено арешт на зерно ячменю у кількості 514,184 тонн, якє на час винесення цієї ухвали зберігалося на теплоході "Кілія", що знаходився за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площею у м. Херсоні).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2017 р. по справі № 757/20733/17-к скасовано арешт накладений на зерно ячменю у кількості 514,184 тонн, який зберігається на теплоході "Кілія", що знаходиться за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площею у м. Херсоні).
Після завантаження судна “Altenavi” наведеним вантажем позивач виставив відповідачу остаточний рахунок від 26.12.2016 р. № 2632 на суму 2 254 985,57 грн. за зберігання вантажу на складах та плав'ємностях позивача, за період після надходження даного вантажу до позивача для накопичення суднової партії (тобто, з серпня 2016 року) по 17.12.2016 р. (дата завершення завантаження судна “Altenavi”).
Проте, відповідач відмовився сплачувати будь-який з виставлених рахунків, у зв'язку з чим Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон, керуючись п. 7.11. договору від 18.12.2014 р. на виконання робіт № 7/92Д застосував до Приватного підприємства “Віатранс” м. Херсон оперативно - господарську санкцію, а саме притримавши на зберіганні на теплоході "Кілія" 514,184 метричних тонн ячменю.
За зберігання вказаних 514,184 метричних тонн притриманого ячменю в плавзасобах ДМ - 230 в період з 24.01.2017 р. по 08.06.2017 р. (136 діб) та з 09.06.2017 р. по 11.06.2017 р. (3 доби) в плавзасобах ДМ - 168 позивач виставив відповідачу рахунок від 15.06.2017 р. № 1177 на суму 16 680 доларів США., відповідно до п.5.2.1.3 договору від 21.12.2016 р. № 3/113Д та додатку № 3 до нього.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.05.2017 р. по справі № 923/199/17 за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон до Приватного підприємства “Віатранс” м. Херсон про стягнення з останнього вартості послуг за зберігання вантажу в період з 18.12.2016 р. по 24.01.2017 р. відмовлено у повному обсязі. Наведене рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 р.
Отже, предметом спору по даній справі є наявність або відсутність у відповідача обов'язку по оплаті рахунку від 15.06.2017 р. № 1177 на суму 16 680 доларів США. за зберігання 514,184 метричних тонн притриманого позивачем ячменю, експедитором якого є Приватне підприємство “Віатранс” м. Херсон у період з 24.01.2017 р. по 11.06.2017 р.
Спір щодо розміру плати за зберігання вказаного вантажу між сторонами відсутній.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що перебування вантажу, а саме 514,184 метричних тонн ячменю на зберіганні у Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон відбувалося за двома підставами:
- з 24.01.2017 р. по 24.05.2017 р. за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 р. у кримінальній справі № 757/63429/16-к;
- з 24.05.2017 р. по 11.06.2017 р. притримання вантажу позивачем, у зв'язку з несплатою рахунків Приватним підприємством “Віатранс” м. Херсон.
Щодо оплати вартості за зберігання вантажу з 24.01.2017 р. по 24.05.2017 р. за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 р. у кримінальній справі № 757/63429/16-к суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних із їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження визначено відповідним Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104.
Відповідно до п. 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження від 19.11.2012 р. № 1104 фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив передачу речових доказів на зберігання.
За приписами п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженого спільним наказом Генеральної Прокуратури України, Міністерства внутрішніх прав України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховним Судом України, Державною судовою адміністрацією України від 27.08.2010 р. №51/401/649/471/23/125 витрати пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.
З огляду на ту обставину, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 р. в період з 22.12.2016 року по 24.05.2017 р. накладено арешт на 514,184 метричних тон ячменю, які позивач з 24.01.2017 р. притримав на зберіганні спочатку на теплоході "Кілія", а потім, у зв'язку з виробничою необхідністю позивача, вантаж ячменю у кількості 514,184 тонн було переміщено ним самостійно з т/х “Кілія” до плав'ємностей ДМ-230 (з 24.01.2017 по 08.06.2017) та ДМ-168 (з 09.06.2017 по 11.06.2017), то витрати на зберігання цього вантажу в період з 24.01.2017 р. по 24.05.2017 р. мають фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету відповідно до вищенаведених норм.
Щодо притримання вантажу ячменю у кількості 514,184 тонн Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон в період з 24.05.2017 р. по 11.06.2017 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві таку послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 936, 938 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Згідно зі ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Частинами 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед, іншого притриманням.
Відповідно до ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 595, 596, 597 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.
Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.
До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.
Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання і права кредитора.
Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.
Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.
У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
За приписами п. п. 7.2. договорів на виконання робіт від 18.12.2014 р. № 7/92Д та від 21.12.2016 р. № 3/113/Д, відповідач несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, а також, виконує повне відшкодування пов'язаного з цим матеріального збитку, та за несвоєчасний вивіз вантажів.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 618 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами лише у випадку, коли на таких осіб покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальності, безпосередньо, виконавця.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, наявності вини відповідача у виникненні обставин, які зумовили передачу зерна на відповідальне зберігання позивачу правоохоронним органом до 24.05.2017 р., а потім здійснення такого зберігання (притрамання) позивачем, зокрема, в період з 24.05.2017 р. по 11.06.2017 р.
За змістом п. 13.6. Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 348 від 05.06.2013 року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.08.2013 року за № 1401/23933, замовник відповідно до договору перевалки відшкодовує портовому оператору в повному обсязі вартість його послуг, пов'язаних з проведенням додаткових заходів щодо несвоєчасного вивезення вантажу з метою забезпечення його збереження, та витрати, пов'язані з переміщенням вантажу, не вивезеного у встановлений строк з морського порту, з метою вивільнення оперативних складських площ, зайнятих цим вантажем.
За умовами п. 6.2.2.3. договору від 18.12.2014 р. № 7/92Д та п. 5.2.1.3. договору від 21.12.2016 р. № 3/113/Д, у випадку затримки вантажу у позивача, через неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недопостачання суднової партії та інше, позивач має право нараховувати плату за зберігання та інші надані позивачем послуги та виставляти відповідачу щомісяця рахунки до оплати. Перелік вказаних причин затримки вантажу у позивача, з якими пов'язується наявність у позивача права на отримання плати за зберігання та інші надані позивачем послуги по такому вантажу, є не виключним.
Однак, у даному випадку вантаж - 514,184 метричних тонн ячменю, не був вивезений відповідачем та залишився у позивача, внаслідок застосування позивачем до відповідача оперативно-господарської санкції, згідно укладених між ними договорів.
У відповідності до ч. 2 ст. 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.
Статтями 594-597 Цивільного кодексу України (щодо врегулювання правовідносин з притримання) та ст.ст. 235-237 Господарського кодексу України (щодо врегулювання правовідносин з застосування оперативно-господарських санкцій) не передбачено здійснення притримання майна, разом зі стягненням плати за зберігання притриманого майна.
Не передбачено цього зберігання притриманого майна, й безпосередньо, п. п. 7.11.1-7.11.13 договорів від 18.12.2014 р. № 7/92Д та від 21.12.2016 р. № 3/113/Д на виконання робіт, за якими позивач та відповідач узгодили між собою порядок застосування передбачених цими договорами оперативно-господарських санкцій.
Крім того, згідно з п.п. 7.11.1 договорів від 18.12.2014 р. № 7/92Д та від 21.12.2016 р. № 3/113/Д, позивач має право притримувати вантаж, що знаходиться на території позивача, зокрема, до моменту сплати позивачу коштів за надані ним послуги і відшкодування здійснених позивачем витрат по платежах позивача.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про морські порти України" - акваторія морського порту - це визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; територія морського порту - це частина сухопутної території України з визначеними межами, у тому числі штучно створені земельні ділянки.
При цьому, поняття території морського порту та акваторії порту (акваторії, в якій діє морській порт) визначені в ст. 1 Закону України "Про морські порти України" розмежовуються з поняттями визначеними в п. п. 1.3. договорів від 18.12.2014 р. № 7/92Д та від 21.12.2016 р. № 3/113/Д, згідно яких місцем виконання передбачених цим договором робіт є територія позивача та акваторія морського порту Херсон і причали Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту).
Отже, за п. п. 7.11.1 договорів від 18.12.2014 р. № 7/92Д та від 21.12.2016 р. № 3/113/Д сторони узгодили між собою застосування позивачем до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді притримання вантажу відносно вантажу, який знаходиться, саме, на території позивача.
Тобто, уклавши між собою означені договори на виконання робіт позивач та відповідач не узгодили між собою такого порядку застосування оперативно-господарської санкції, у вигляді притримання вантажу, за яким така санкція може застосовуватися, й стосовно вантажу, який перебуває в акваторії порту (акваторії, в якій діє морській порт).
Таким чином, застосування позивачем до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді притримання вантажу, а саме: 514,184 метричних тонн ячменю на зберіганні на плав'ємностях ДМ-230 (з 24.01.2017 по 08.06.2017) та ДМ-168 (з 09.06.2017 по 11.06.2017), що перебуває в акваторії дії позивача не відповідає узгодженому між ними у п.п. 7.11.1. договорів від 18.12.2014 р. № 7/92Д та від 21.12.2016 р. № 3/113/Д.
Більш того, в матеріалах справи взагалі відсутні письмові заявки щодо замовлення відповідачем позивачу послуг із зберігання вантажу в період з 24.05.2017 р. по 11.06.2017 р., на плав'ємностях ДМ-230 та ДМ-168, або на інших складських потужностях позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову є цілком правомірним та обґрунтованим.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують викладеного, а відтак підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись ст. ст. 267-282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 р. по справі № 923/957/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2018 р.
Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко
Судді: В.І. Жеков
ОСОБА_4