01 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5502/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: П'янової Я.В.
суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Фролова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 (головуючий суддя Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 19.12.17 р.) по справі № 820/5502/17
за позовом ОСОБА_1
до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області
третя особа: Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач), в якому просила суд зобов'язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Орджонікідзевським РВ у м. Харкові ГУ ДМСУ в Харківській області від 17 листопада 2016 р., і.к. НОМЕР_1), а саме: житлова 3-х кімнатна квартира НОМЕР_3 загальною площею 63,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 договір купівлі - продажу від 16.08.2002, реєстраційний №2804, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Руденко О.Є.; житлова 3-х кімнатна квартира НОМЕР_4 загальною площею 56,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, договір купівлі-продажу від 12.12.2006, реєстраційний № 1883, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Босенко М.О., що був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015 р. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області в рамках виконавчого провадження № 48803716.
Ухвалою суду від 22.11.2017 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, не надання належної правової оцінки доказам по справі, поясненням позивача, що призвело до порушення норм матеріального права при прийнятті рішення.
В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 р. - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
В свою чергу, позивачем надана до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій апелянт не погоджується з доводами відповідача.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 06.07.2017 р. звернулась до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.16).
Постановою від 11.07.2017 р. державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Т.М. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме: у видачі на її ім'я свідоцтва про право власності на 1/2 частку майна, набутого під час зареєстрованого шлюбу, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.07.2017 р. № 91657107 було виявлено арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 48803716 від 23.09.2015 р., номер обтяження 14121403.
Як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015 р.(а.с.12), арешт на майно ОСОБА_4 накладений державним виконавцем у зв'язку з невиконанням рішення суду боржником відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".
Судом встановлено, що позивач не є учасником виконавчого провадження № 48803716, в межах якого був накладений арешт.
ОСОБА_1, вважаючи порушеними її права неприйняттям державним виконавцем постанови про зняття арешту з майна, що належало її чоловіку, всупереч приписам ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки така бездіяльність унеможливлює оформлення нею права власності на спадкове майно, звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.07.2017 р. звернулася до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.16).
Постановою від 11.07.2017 р. державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Т.М. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме: у видачі на її ім'я свідоцтва про право власності на 1/2 частку майна, набутого під час зареєстрованого шлюбу, з посиланням на п. 4.17 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядку № 296/5).
Так, відповідно до п. 4.17 гл. 10 розділу ІІ Порядку № 296/5, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.07.2017 р. № 91657107 було виявлено арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 48803716 від 23.09.2015 р., номер обтяження 14121403.
Зі змісту норми п. 4.17 гл. 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 вбачається, що перешкодою у видачі свідоцтва про право на спадщину є арешт, накладений судовим чи слідчими органами.
Як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015 р. (а.с.12), арешт на майно ОСОБА_4 накладений державним виконавцем у зв'язку з невиконанням рішення суду боржником відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, вказаний арешт не є таким, що накладений судовим чи слідчими органами.
З огляду на викладене, наявність вказаного арешту не є законодавчо обумовленою перешкодою в отриманні позивачем свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, оскільки в ході розгляду справи не встановлено порушень прав позивача наявними в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно арештами на: - житлову 3-х кімнатну квартиру НОМЕР_3 загальною площею 63,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - житлову 3-х кімнатну квартиру НОМЕР_4 загальною площею 56,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що в задоволенні позову належить відмовити.
При цьому, необхідно зауважити на те, що позивач не позбавлена можливості оскаржити постанову державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Т.М. від 11.07.2017 р. про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Крім того, в частині 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" міститься певний перелік обставин, за якими арешт, накладений на майно боржника, знімається, а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
В усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Також, колегія суддів зауважує, що в частині 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (перелік, коли виконавчий збір не стягується) не зазначено про звільнення від стягнення виконавчого збору по завершенню виконавчого провадження за п. 3 ст. 39 Закону.
Матеріалами справи підтверджено, що на даний час борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуті.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Отже, якщо є спадкоємці, які вступили в спадщину, вони можуть виконати зобов'язання перед банком. Після вступу у спадщину відбувається заміна боржника у кредитному зобов'язанні і таким чином воно не припиняється.
Матеріали справи свідчать та не спростовано учасниками судового процесу, що ОСОБА_1 не є учасником виконавчого провадження № 48803716, в межах якого був накладений арешт та до теперішнього часу не вступила у право спадщини.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність своїх дій, що оскаржуються.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 по справі № 820/5502/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 05.03.2018.